справа 1-124/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

18 квітня 2007 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі головуючої судді                         Кушнір Н.В.

при секретарі                                Данчук Л.А.

з участю прокурора                     Іванціва М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Рівному кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Бронне Березнівського району Рівненської області, проживаючого поАДРЕСА_1 Рівненського району Рівненської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.І ст.164 КК України,

встановив:

ОСОБА_1, який згідно постанови про стягнення аліментів Березнівського районного суду Рівненської області від 31 жовтня 1997 року, повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, починаючи з 21.10.1997 року і до повноліття дитини, будучи здоровим та працездатним, злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини. Станом на 01.01.2007 року за ним рахується заборгованість в сумі 4 024,12 грн.

Підсудний в судовому засіданні свою вину у скоєному визнав повністю і підтвердив встановлені судом обставини. По суті справи показав, що 02.05.1987 року він одружився з потерпілою, народилася спільна донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. В Листопаді 2004 року він покинув сім"ю та почав проживати з мамою в с.М.Шпаків Рівненського району Рівненської області. 21.10.1997 року дружина подала заяву в Березнівеький районний суд Рівненської області про стягнення з нього на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 і з 31.10.1997 року згідно рішення суду він повинен сплачувати аліменти на користь дружини для утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно. Станом на 01.01.2007 року заборгованість по несплаті аліментів складає 4024,12 грн. На даний час він працює неофіційно, але аліментів не сплачує, грошей не дає, доньці цінних подарунків не купує, не провідує. В утриманні доньки дружині ніхто не допомогає.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного у скоєному повністю доведена.

У зв'язку з тим, що учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи, суд вважає за можливе визнати дослідження доказів щодо цих обставин недоцільним. При цьому дані факти вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні, оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи доведені

2

наявними у справі доказами, які не потребують дослідження у ході судового розгляду справи. При цьому суд переконався у тому, що підсудний правильно розуміє зміст всіх обставин справи, які б підлягали б доказуванню і ним не заперечуються та сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає. Підсудному роз'яснено, що він при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи буде позбавлений можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, підсудний настояв на істинності своєї позиції у визнанні вини і викладених обставинах справи.

Крім визнання підсудним своєї вини, його вина у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими судом, зокрема: поясненнями потерпілої ОСОБА_2. / а.с.16 /, поданням державного виконавця виконавчої служби у Рівненському районі Феданюк Н.В. / а.с.5 /, довідкою Державної виконавчої служби у Рівненському районі / а.с.14-15 /, поясненнями ОСОБА_4. - його матері та ОСОБА_5. - державного виконавця / а.с.18, 19 відповідно /, свідоцтвом про народження дитини / а.с.24 /, свідоцтвом про укладення шлюбу / а.с.25 /, трудовою книжкою підсудного/ а.с.22-23 /.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей / аліментів /, тому його дії суд кваліфікує за ч.І ст.164 КК України.

При обранні виду та міри покарання суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується підсудний, згідно ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, він позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, є здоровим та працездатним, але не працевлаштованим.

Обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання підсудного, суд не вбачає.

Таку сукупність обставин суд вважає підставою для застосування відносно підсудного ст.75 КК України з покладенням на нього певних обов'язків, оскільки, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої системи.

На підставі наведеного та керуючись ст.323, 324, 335 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_1визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.І ст.164 КК України і призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Зобов'язати ОСОБА_1повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід підсудному до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.