КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.11.2010 № 13/095-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: не з’явились,
відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 26.06.07, ОСОБА_2, нот.зав.дов.від 15.11.10 за № 1983,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2010
(підписано 16.08.10)
у справі № 13/095-10 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-розважальний центр “Казантип-Калина”
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про витребування з незаконного володіння торгівельного приміщення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-розважальний центр “Казантип-Калина” (надалі – позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі – відповідач) про виселення з безпідставно зайнятого приміщення.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.08.10 позов задоволено повністю: виселено відповідача з безпідставно зайнятого приміщення – магазину під № 10 загальною площею 27,1 кв.м, розташованого за адресою: 08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 50; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивовано тим, що договір оренди, на підставі якого відповідач користувався об’єктом оренди, закінчив свою дію, а отже, відповідач зобов’язаний повернути позивачеві орендоване майно.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаргу аргументовано тим, що суд прийняв рішення за відсутності відповідача, строк користування приміщення закінчується 01.01.11, а не 01.04.10, як зазначено в оскаржуваному рішенні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.10 відповідачеві відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження у даній справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.11.10.
До початку судового засідання 17.11.10 від позивача надійшла телеграма, яка за своїм змістом є клопотанням про відкладення розгляду справи.
Відповідач та його представник покладалися на розсуд суду щодо заявленого позивачем клопотанням про відкладення розгляду справи.
Порадившись в нарадчій кімнаті, колегія суддів ухвалила відхилити клопотання позивача та здійснити розгляд апеляційної скарги по суті відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України). На думку колегії суддів, матеріали справи містять достатньо документів та пояснень позивача для вирішення спору по суті.
Відповідач та його представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили рішення суду скасувати.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, в тому числі, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
На підставі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі – ГК України) визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
01.01.10 між позивачем (за текстом договору “орендодавець”) та відповідачем (за текстом договору “орендар”) укладено договір оренди (найму) нежитлового приміщення (частини) майнового комплексу приміщення під № (далі – договір оренди).
Згідно з ч. 1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 1.1 договору оренди предметом оренди є нежитлове приміщення № 8 (внутр.номер 10), загальною площею 27,1 кв.м, що розташоване в майновому комплексі (одноповерховий) нежитлової будівлі за адресою: Київська область, Васильківський р-н, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 50, яке орендодавець надає, а орендар приймає у платне строкове користування (в оренду).
В п. 2.1 договору оренди приміщення сторони передбачили, що об’єкт оренди передається орендодавцем та приймається орендарем на підставі акту прийому-передачі приміщення. Приміщення вважається фактично переданим в оренду орендарю в момент підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі приміщення та скріплення його печатками сторін (за наявності печаток). Надання приміщення в оренду за цим договором не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на приміщення (п.2.4 договору оренди).
Про передання позивачем приміщення відповідачеві свідчить акт приймання-передачі об’єкта оренди від 01.01.10, підписаний повноважними представниками сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що договір оренди не закінчив свою дію відповідно до п. 4.1 договору.
Дійсно, в п. 4.1 ст.4 “Строк оренди” договору оренди зазначено, що строк оренди починає спливати з дати підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі приміщення, за яким приміщення передане в оренду орендарю, і діє протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців.
Однак, таке твердження відповідача не може бути розцінено колегією суддів як цілком обґрунтоване, оскільки даний договір містить в ст.15 “Строк дії та умови зміни, розірвання даного договору” пункт 15.1. В цьому пункті договору оренди записано, що договір набуває чинності з дня його підписання 01 січня 2010 року уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності печаток) і діє до 01 квітня 2010 року моменту повернення приміщення орендодавцю після спливу строку оренди за цим договором.
Таким чином, редакцією даного пункту було встановлено граничний термін перебування згаданого приміщення в оренді відповідача до 01.04.10.
Матеріали справи не містять інформації, що даний пункт договору було виключено або визнано недійсним.
В п. 6.2.14 договору сторонами погоджено, що орендар зобов’язаний повернути орендодавцю приміщення у встановлений цим договором строк.
Отже, виходячи з умов договору оренди, відповідач був зобов’язаний повернути позивачеві приміщення в строк до 01.04.10.
На підставі п. 2.5 договору оренди орендар зобов’язаний повернути приміщення орендодавцю за актом здачі-прийому приміщення не пізніше 5 (п’яти) робочих днів з дати закінчення строку оренди приміщення за даним договором.
Матеріали справи містять акт приймання-передачі об’єкта оренди від 01.04.10, підписаний повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень, з якого вбачається, що орендар (відповідач) передає, а орендодавець (позивач) приймає у своє користування торгове приміщення у торговельному об’єкту, на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, що є предметом оренди та розташоване за адресою: смт. Калинівка, вул. Залізнична, 50, загальною площею 27 кв.м.
Акт приймання-передачі об’єкта оренди такого ж змісту додано відповідачем до апеляційної скарги. Однак, в даному акті у вступній його частині відсутня дата складання такого акту. В зв’язку з цим відповідач вважає, що термін дії договору та дата повернення приміщення не настали.
Колегія суддів звертає увагу на те, що акт, наданий відповідачем до апеляційної скарги, за змістом є ідентичним тому акту, який міститься в матеріалах справи та має дату. Крім того, він також підписаний повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень чи претензій.
Таким чином, змістом акту без дати, підписаним сторонами, теж підтверджується факт передачі приміщення від орендаря орендодавцеві.
Однак, відповідачем не вчинено жодних дій щодо фактичного звільнення орендованого приміщення.
Листом від 19.04.10 № 12/04 (арк.24) позивач повідомив відповідача про необхідність звільнення орендованого приміщення згідно з договором від 01.01.10 в зв’язку з закінченням терміну оренди та підписаним актом приймання-передачі приміщення. В матеріалах справи відсутня відповідь на даний лист.
У відповідності до ч. 1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Оскільки договір оренди, на підставі якого відповідач користувався об’єктом оренди, закінчив свою дію, Господарський суд Київської області дійшов правильного висновку про зобов’язання відповідача повернути позивачеві орендоване майно.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна вимога міститься і в ст.193 ГК України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства, на підставі долучених у справу доказів встановив наявність підстав для задоволення позову.
Що стосується доводів відповідача про розгляд справи за його відсутності.
Колегією суддів встановлено, що ухвалу про порушення провадження у даній справі від 18.06.10 оформлено та надіслано працівниками Господарського суду Київської області з дотриманням вимог, встановлених Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75. Так, на зворотній стороні в лівому нижньому куті примірника ухвали, який залишився в матеріалах справи, містяться відповідний штамп, вихідний номер, кількість відправлених примірників документа, дата відправки, підпис працівника.
Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог зазначеної Інструкції з діловодства, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Однак, до матеріалів справи повернулася копія згаданої ухвали з відміткою поштового відділення “за закінченням терміну зберігання”.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушення чинного процесуального законодавства щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду даної справи.
Враховуючи викладене вище, рішення у даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Київської області від 11.08.10 у справі № 13/095-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – без задоволення.
2. Матеріали справи № 13/095-10 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді
18.11.10 (відправлено)