Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - Даніла Н.М.,
- М’ясоєдової Т.М.,
при секретарі - Комаренко М. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування на частку житлового будинку, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 28 квітня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
в листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом д ОСОБА_4 про визнання власності на частку в домоволодінні та визначення порядку користування земельною ділянкою, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач є його батьком та з кінця 50-х років є власником АДРЕСА_1 що розташоване на земельній ділянці, площею 1167 кв.м. У зазначеному домоволодінні позивач проживає з народження, а згодом там стали проживати його дружина ОСОБА_5 й діти. Також в спірному будинку проживала його сестра ОСОБА_3 з своєю родиною. Рішенням Центрального райвиконкому м. Сімферополя № 159_78 від 12.07.1988 року позивачеві дозволено будівництво другого житлового будинку за вказаною адресою, який у 1999 році був збудований, і сім'я позивача вселилась в нього. У тому ж році померла мати ОСОБА_2, після чого у позивача виникли розбіжності з батьком та сестрою відносно користування домоволодінням та земельною ділянкою, що перешкоджало ввести збудоване домоволодіння в експлуатацію. На підставі викладеного просив визнати за ним право власності на закінчене будівництвом АДРЕСА_1 визнати домоволодіння сумісною власністю його та ОСОБА_4, розділити спірне майно, виділивши позивачеві частку у вигляді закінченого будівництвом житлового будинку та визначити порядок користування земельною ділянкою зазначеного домоволодіння, зобов’язавши СМ БРТІ зареєструвати його право на домоволодіння, присвоївши будинку окрему адресу.
Неодноразово змінюючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 кінцево просив визнати домоволодіння 70 по вул. Санітарної в м. Сімферополі сумісною власністю його батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_6, встановити факт прийняття ним спадкового майна після смерті матері ОСОБА_6 та визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 на 1/6 частку зазначеного домоволодіння.
Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 28.04.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об’єкт містобудування, визначення частки, поділ домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою, визначення права на будування, визнання права на будівельні матеріали, визнання права користування земельною ділянкою АДРЕСА_1, залишені без розгляду.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 28.04.2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку сумісною власністю подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування на 1/6 частку житлового будинку задоволений в повному обсязі. Житловий АДРЕСА_1 визнаний спільною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Встановлений факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку житлового АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в позові. Зазначає, що з позовом про визнання майна сумісно нажитим має право звертатися лише подружжя і відповідно до сімейного законодавства судове рішення для визнання майна таким, не потребується. Окрім того після смерті матері до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, позивач не звертався, що свідчить про відсутність факту порушення його прав, свобод чи інтересів, в будинку батька проживав лише до смерті матері, у володіння та керування майном спадкодавця не вступив, а тому не може вважатись таким, що відповідно до ст. 549 ЦК України, 1963 року, прийняв спадщину після її смерті. Також вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення позивача та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з свідоцтвом про право власності, власником житлового АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначений будинок був придбаний подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_6 під час знаходження у шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 і після її смерті заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не надходило, спадкова справа не заводилася. Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями першої черги за законом є чоловік ОСОБА_4 та діти ОСОБА_2, ОСОБА_3
ОСОБА_2 на час смерті матері постійно проживав у спірному житловому будинку.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.ст. 22, 28 ч. 1 КпШС України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, а їх частки визнаються рівними, враховуючи факт проживання ОСОБА_2 в спірному будинку, відповідно до ст. 549 ч.ч. 1, 2 ЦК України, 1963 року, він є таким, що прийняв спадщину у вигляді 1/6 частини будинку, оскільки фактично вступив в володіння спадковим майном.
З такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів та вважає, що вони не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права.
Так, суб’єктом цивільних правовідносин є фізична особа, загальні положення про яку визначені в підрозділі 1 розділу 2 ЦК України, а саме людина, як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Померлий не є суб’єктом цивільних відносин, а тому за ним не може бути визнано будь-яке цивільне право, в тому числі і право власності. Зазначені вимоги закону залишені судом без уваги та у порушення ст. 24 ЦК України визнано право сумісної власності на нерухоме майно за померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_6
Також не враховані судом і роз’яснення Пленуму Верховного суду України, викладені в п. 12 постанови № 7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування”, відповідно до яких частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Окрім того, відповідно до ст. 549 ч. 1 п. 1 ЦК України, 1963 року, що діяв на час смерті ОСОБА_6, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у керування або володіння спадковим майном.
У порушення вимог ст. 215 ч. 1 п. 3 ЦПК України, суд першої інстанції не навів у мотивувальній частині свого рішення, доказів на підтвердження факту вступу позивача у керування або володіння спадковим майном та обсяг цього майна.
Проте, як зазначив позивач у своїй первісній позовній заяві, в рік смерті його матері ОСОБА_6 у 1999 році, він з сім'єю виселився з будинку батьків та вселився у знов збудований ним будинок.
За таких підстав рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 28 квітня 2010 рок підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 у позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 28 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування на частку житлового будинку.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: