КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2010 № 17/072-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
позивача: Синько А.В., дов.від 05.03.10 № 018-10/2,
відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_5 від 05.05.1995, ОСОБА_3, нот.зав.дов.від 04.06.10 № 3,
3-ої особи: ОСОБА_4, паспорт НОМЕР_6 від 27.06.1997, ОСОБА_5, нот.зав.дов.від 30.07.10 № 990,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Київської області від 20.08.2010
у справі № 17/072-10 ( )
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Юнівес”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
третя особа відповідача ОСОБА_4
про стягнення 39 373,82 грн.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Страхова компанія “Юнівес” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення 39373,82 грн. матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування.
В процесі вирішення спору до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 (далі – третя особа).
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.08.10 позов задоволено повністю. Рішення мотивовано тим, що на момент, коли відбулася дорожньо-транспортна пригода, автомобіль належав на праві оренди відповідачу; водій, який перебував за кермом, був працівником відповідача; наявність завданої шкоди є наслідком протиправних, винних дій водія відповідача; страхове відшкодування виплачено позивачем страхувальнику.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення. Скаргу аргументовано тим, що автомобіль, переданий в оренду відповідачеві третьою особою, та автомобіль, застрахований третьою особою у позивача, є різними транспортними засобами; відповідачем за власні кошти проведено ремонт пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) автомобіль, належний третій особі. Крім того, відповідач наполягає, що з паном ОСОБА_4 особисто незнайомий, розписку про отримання грошових коштів на ремонт пошкодженого автомобіля підписав на вимогу представника ОСОБА_4 після проведення ремонту автомобіля за власні кошти.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.10 відповідачеві відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження у даній справі. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.10.10.
01.10.10 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення. У відзиві позивач наполягає, що докази, надані відповідачем в якості підтвердження проведення останнім ремонту пошкодженого в результаті 03.07.09 ДТП автомобіля, є неналежними; матеріали справи містять розписку від 30.10.09 про передачу третьою особою та отримання відповідачем готівкових грошових коштів для відновлення автомобіля DAF 95.430XF, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, після ДТП.
До початку судового засідання 04.10.10 від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому звернуто увагу суду на той факт, що відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду своїм працівником, а тому повинен відшкодувати позивачеві суму страхового відшкодування.
В судовому засіданні 04.10.10 присутні представники сторін та третьої особи надали усні пояснення та не змінили власних позицій щодо предмету спору.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність заслуховування пояснень в судовому засіданні особисто ОСОБА_4 та витребування додаткових документів, в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 20.10.10, явку ОСОБА_4 визнано обов’язковою (ухвала суду апеляційної інстанції від 04.10.10).
На виконання вимог попередньої ухвали суду 19.10.10 на адресу суду надійшли письмові пояснення п. ОСОБА_4, де він зазначає, що на виконання укладеного договору оренди 02.05.09 з п. ОСОБА_2 був підписаний акт прийому-передачі автомобіля та передано документи на автомобіль та ключі від нього. Крім того, п.ОСОБА_4 повідомив, що особисто ставив свій підпис на розписці від 30.10.09 про передачу грошових коштів ОСОБА_2 для здійснення ремонту та відновлення пошкодженого автомобіля. Грошові кошти в сумі 39373,82 грн. передавалися особисто пану ОСОБА_2 в день підписання розписки в присутності свідків.
19.10.10 відділом документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду зареєстровано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 20.10.10.
До початку судового засідання 20.10.10 представником позивача подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом було задоволено (диск CD-R 9343 53RD 10460).
В зв’язку з неявкою в судове засідання 20.10.10 пана ОСОБА_4, явку якого визнано обов’язковою, та заявленим ним клопотанням, розгляд справи було відкладено на 10.11.10.
В судовому засіданні 10.11.10 були присутні всі представники сторін та третьої особи, які не змінили своїх позицій щодо предмету спору.
Представником відповідача заявлено усне клопотання про оголошення перерви в судовому засідання для надання можливості вирішити даний спір мирним шляхом. Представник зауважив, що третя особа не заперечує щодо такого результату вирішення спору.
Представник позивача заперечував заявлене клопотання та просив заслухати пояснення пана ОСОБА_4
Представник третьої особи підтримав позицію позивача щодо заявленого клопотання.
Пан ОСОБА_4 надав усні пояснення з приводу розгляду даної справи та підтвердив позицію, викладену в письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення пана ОСОБА_4, порадившись в нарадчій кімнаті, колегія суддів вирішила відхилити клопотання відповідача про оголошення перерви, оскільки спір виник щодо стягнення матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування між страховою компанією та відповідачем. Представник позивача не висловив своєї згоди щодо вирішення даного спору мирним шляхом.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзивів, письмових пояснень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок порушення водієм ОСОБА_7 (працівником відповідача згідно трудового договору від 09.02.09) Правил дорожнього руху України було пошкоджено автомобіль марки “DAF”, моделі 95.430XF, реєстраційний номер НОМЕР_3. Даний автомобіль належить на праві власності третій особі, а під час ДТП перебував в оренді у відповідача. Автомобіль був застрахований позивачем за договором від 23.06.09 добровільного страхування наземного транспорту Програма “Стандарт”. Позивач у відповідності з договором страхування здійснив виплату, пов’язану з ремонтом автомобіля, яку і просить стягнути з відповідача в порядку регресу.
29.04.09 між ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_2 укладено договір оренди автомобіля, який був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 29.04.09 та зареєстровано в реєстрі за № 437.
Відповідно до п.1.1 предметом договору є передача п.ОСОБА_4 у тимчасове платне користування п.ОСОБА_2 вантажного сідлового тягача марки DAF, моделі 95.430XF, реєстраційний номер НОМЕР_4, рік випуску 1999р., номер шасі НОМЕР_7 (далі – автомобіль). В п.1.2 договору вказано, що зазначений автомобіль є власністю п. ОСОБА_4 і зареєстрований за ним відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8, виданого РЕВ МРВ ДАІ № 1, 2 при УМВС України в Запорізькій області 04.09.07.
Пунктом 1.4 договору оренди погоджено, що автомобіль передається відповідачеві для використання в господарчій діяльності. Відповідач самостійно здійснює використання автомобілю у своїй діяльності і має право без згоди п. ОСОБА_4 укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення автомобілю.
Пан ОСОБА_4 зобов’язаний передати п. ОСОБА_2 автомобіль, документи та ключі на автомобіль протягом двох календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору по акту прийому-передачі, в якому вказується технічний стан автомобіля.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.09 на виконання зазначеного договору відповідач прийняв від третьої особи транспортний засіб: вантажний сідловий тягач марки “DAF”, моделі 95.430XF, реєстраційний номер НОМЕР_3, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_7, що підтверджується актом приймання-передачі (арк.198), підписаним ОСОБА_4 та ОСОБА_2
23.06.09 між позивачем (за текстом договору “страховик”) та третьою особою (за текстом договору “страхувальник”) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту програма “Стандарт” № 351-а/09/ЗП, за умовами якого страховик зобов’язався при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування на умовах цього договору. Страховим ризиком визначено, в тому числі, збитки внаслідок ДТП (будь-яке пошкодження транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП).
03.07.09 близько 01 год.30 хв. на 674км + 820м автодороги Київ-Довжанськ сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю транспортних засобів: DAF, модель 95.430XF, реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7 та автомобіля ГАЗ 3310, державний номерний знак НОМЕР_9 під керуванням власника ОСОБА_9
В результаті зазначеної ДТП пошкоджено автомобіль DAF 95.430XF, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який на той час перебував в оренді у відповідача на підставі договору оренди з третьою особою.
До матеріалів справи долучено копію трудової книжки (арк.96) та копію трудового договору між працівником і фізичною особою від 09.02.09 (арк.97-98), зміст яких свідчать, що водій ОСОБА_7, який перебував за кермом пошкодженого автомобіля, перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Згідно з довідкою про дорожньо-транспортну пригоду ДАІ від 12.08.09, виданою інспектором а/п Славянського взводу батальйону ДПС ОДГЗ при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області Алфімовим С.П., дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_7 п.11.3 Правил дорожнього руху України.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 25.09.09 у справі № 3-2082 ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексом України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 350грн.
Згадану дорожньо-транспортну пригоду визнано позивачем страховим випадком (страховий акт від 12.10.09 № ПРС-0098 (арк.101-103) та призначено до виплати страхову суму 39373,82 грн.
Виплату страхової суми позивачем здійснено нарочно третій особі в декілька етапів, про що свідчать копії видаткових касових ордерів від 19.10.09 № 342 на суму 10000,00 грн., від 16.10.09 № 341 на суму 10000,00 грн., від 20.10.10 № 346 на суму 10000,00 грн., від 21.10.10 № 348 на суму 9373,82 грн. (арк.86-89).
Відповідно до ст.27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до п.4.2 нотаріально посвідченого договору оренди п. ОСОБА_2 зобов’язаний проводити поточний та капітальний ремонт транспортного засобу за свій рахунок, нести ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Згідно зі ст. 803 ЦК України наймач зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані у зв’язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.
Частиною четвертою ст.285 ГК України встановлено, що орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
Приписи статті 1166 ЦК України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв’язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.
У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх володільцям питання про її відшкодування вирішується за принципом вини. Так за правилами ч.1 ст.1188 ЦК України, якщо шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 1172 ЦК України на юридичну особу покладається обов’язок відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
16.12.09 позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про відшкодування шкоди, завданої автомобілю DAF 95.430XF, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під час ДТП 03.07.09.
У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем було застраховано не той автомобіль, який він отримав в оренду від п.ОСОБА_4
Однак, вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки при розгляді справи було з’ясовано і документально підтверджено матеріалами справи, що предметом договору добровільного страхування наземного транспорту від 23.06.09 і предметом договору оренди від 29.04.09 є один і той самий транспортний засіб - вантажний сідловий тягач марки “DAF”, моделі 95.430XF, реєстраційний номер НОМЕР_3, 1999 року випуску.
Крім того, у відповіді відповідача на лист позивача про розгляд регресної вимоги (арк.152) відповідач вказує, що дійсно володіє транспортним засобом - вантажним сідловим тягачем марки “DAF”, моделі 95.430XF, реєстраційний номер НОМЕР_3, 1999 року випуску, у відповідності до умов укладеного та нотаріально посвідченого договору оренди автомобіля від 29.04.09.
Зі змісту даного листа також вбачається, що про існування договору добровільного страхування наземного транспорту від 23.06.09 між позивачем та третьою особою відповідачеві було відомо, оскільки п. ОСОБА_4 ознайомив його з текстом зазначеного договору страхування та надав його ксерокопію. Дане спростовує твердження відповідача про те, що відповідач особисто незнайомий з п. ОСОБА_4
Даний лист спростовує і твердження відповідача про отримання ним вантажного автомобілю на підставі іншого договору, відмінного від нотаріально засвідченого договору оренди автомобіля від 29.04.09.
Під час вирішення спору відповідач та його представник наголошували на тому, що відповідач за власні кошти здійснив ремонт пошкодженого в результаті ДТП вантажного автомобілю.
Колегія суддів частково погоджується з такими доводами, оскільки в усних поясненнях, наданих в судовому засіданні 10.11.10, п. ОСОБА_4 з цим погодився.
Однак, відповідачем не надано доказів проведення ремонту саме орендованого у третьої особи пошкодженого в результаті ДТП автомобіля. Додані до матеріалів справи товарні чеки, видаткові накладні (арк.155-161) не є належними доказами, оскільки цього не підтверджують.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на той факт, що матеріали справи містять оригінал розписки про передачу та отримання готівкових грошових коштів для відновлення автомобілю “DAF”, дер.номер НОМЕР_3, після ДТП.
Дана розписка складена та підписана в присутності двох свідків між п. ОСОБА_4 та п. ОСОБА_2 про те, що п. ОСОБА_2 отримав від п. ОСОБА_4 в день підписання розписки 39373,82 грн. для здійснення ремонту і відновлення автомобіля марки “DAF”, дер. номер НОМЕР_3, пошкодженого в результаті ДТП 03.07.09. Факт особистого підписання даної розписки є беззаперечним, оскільки підтверджений особисто сторонами цієї розписки в судовому засіданні 10.11.10.
За змістом даної розписки п.ОСОБА_2 зобов’язався використати отримані від п.ОСОБА_4 грошові кошти виключно для повного відновлення згаданого вище автомобіля.
Отже, факт пошкодження автомобіля, перебування водія, який знаходився за кермом цього автомобіля, під час ДТП, його вина у ДТП, перебування водія у трудових відносинах з відповідачем, виплата позивачем страхового відшкодування третій особі (власнику автомобіля) підтверджено відповідними доказами, долученими до матеріалів справи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції з дотриманням вимог чинного законодавства, на підставі долучених у справу доказів встановив наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене вище, рішення у даній справі відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Київської області від 20.08.10 у справі № 17/072-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 – без задоволення.
2. Матеріали справи № 17/072-10 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді
12.11.10 (відправлено)