КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2010 № 30/433
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: Резаненко А.Ю.,
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.01.2010
у справі № 30/433 ( .....)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2
про розірвання договору купівлі-продажу № 1264 від 01.06.09 та стягнення 29270,98 грн. пені та 122115,84 грн. неустойки
ВСТАНОВИВ:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про: розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності шляхом викупу № 1264 від 01.06.2009, який укладений між сторонами; стягнення з відповідача на користь позивача пені за об’єкт приватизації в розмірі 29270,98 грн. та неустойки в розмірі 20% від ціни продажу об’єкта приватизації в розмірі 122 115,84 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задоволено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Підставами для скасування рішення апелянт вважає неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; а також, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 23.03.2010.
В судових засіданнях 23.03.2010, 20.04.2010, 18.05.2010, 25.05.2010 та 22.06.2010 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва.
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2010, за заявою колегії суддів у складі: Моторного О.А. – головуючого, суддів: Кошіля В.В, Шапрана В.В., продовжено строк вирішення спору у справі № 30/433 на один місяць.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2010 розгляд справи було відкладено, у зв’язку з заявленими представниками сторін клопотаннями, а також продовжено строк вирішення спору у справі № 30/433.
У зв’язку з заявленим представником відповідача клопотанням про зупинення провадження по даній справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 40/324 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання недійсною окремої частини договору, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 року провадження по справі № 30/433 зупинялося.
Не погодившись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2010, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2010 скасовано, а справу передано на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 поновлено провадження у справі № 30/433, розгляд справи призначено на 19.10.2010.
У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою суду від 19.10.2010 розгляд справи відкладався, а в судовому засіданні 02.11.2010 оголошувалась перерва до 09.11.2010 з повідомленням відповідача ухвалою.
В судове засідання 09.11.2010 представник відповідача знову не з’явився, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення всіх учасників процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2, неявка представника відповідача не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту –ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності шляхом викупу № 1264 (а.с. 5-6); та договір № 1264/01 від 08.09.2009 про внесення змін до договору купівлі-продажу від 01.06.2009 № 1264 (а.с. 8) (далі – договір купівлі-продажу).
За умовами вказаного договору купівлі-продажу продавець продає, а покупець купує нежилі приміщення №№ 15, 16 (групи приміщень № 2), з № 10 по № 14 (групи приміщень № 3) будівлі пункту прокату (шаховий клуб) загальною площею 87,80 кв. м, які розташовані за адресою: м. Київ, Передмістна слобідка, 1 (літера А) (попередня адреса: АДРЕСА_1. Покупець зобов’язується прийняти вказані нежилі приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
В пункті 1.4 договору встановлено, що ринкова вартість відчужуваних
нежилих приміщень, відповідно до висновку про вартість майна - нежилих
приміщень, який затверджено начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 30.09.2008, з урахуванням податку на додану вартість становить 610 579,20 грн.
Згідно з п. 2.2 договору купівлі-продажу, покупець зобов'язаний внести 508816,00 грн. за придбаний об'єкт протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору (до 01.07.2009).
Термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів (до 31.07.2009) за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об'єкта без урахування податку на додану вартість за перші 30 календарних днів.
Договір купівлі-продажу нежилих приміщень посвідчено 01.06.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за № 7146.
Матеріали справи свідчать, що позивач листом №30-03/9892 від 14.07.2009 (а.с. 13) повідомив відповідача, що останньому необхідно до 31.07.2009 сплатити кошти в сумі 448816,00 грн. за об’єкт приватизації та пеню, в іншому разі регіональне відділення направить до Господарського суду позовну заяву про розірвання договору купівлі-продажу та сплату неустойки в розмірі 20% від ціни продажу об’єкту з урахуванням ПДВ.
14.08.2009 позивач вдруге звернувся до відповідача з листом № 30-03/11614 (а.с. 14), в якому зазначив, що враховуючи перерахування до 01.07.2009 за об'єкт приватизації лише 60 000,00 грн. (11,8 % від ціни продажу нежилих приміщень), відповідно до п. 7.2 договору купівлі-продажу відповідачу починаючи з 02.07.2009 нараховується пеня.
27.08.2009 відповідачем надано гарантійний лист, в якому зазначено, що оплату відповідач за спірне майно буде здійснювати частками, остаточно розрахуватись за об'єкт приватизації відповідач зобов'язався 17.09.2009.
Спір між сторонами виник, оскільки на момент звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до суду з даним позовом, відповідач встановлену договором купівлі-продажу ціну продажу спірного майна не сплатив.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання позовної заяви, суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_2 за об’єкт приватизації було перераховано 291 763,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 45 від 03.06.2009, № 48 від 26.06.2009, № 50 від 20.08.2009, № 56 від 28.08.2009 (а.с. 11-12).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, відчужувані нежилі приміщення належать територіальній громаді м. Києва на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності, серія САС № 241692, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 09.04.2009 на підставі наказу від 09.04.2009 № 250-В, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 21.04.2009, про що записано в реєстрову книгу № 186п-282, за реєстровим № 9406-П.
Рішенням Київської міської ради від 26.04.2007 № 469/1130 „Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 62/723 „Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" зазначені нежилі приміщення були включені до переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та підлягають приватизації.
У відповідності до п. 10 Рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 62/723 „Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" з метою виконання завдань щодо надходження до бюджету міста Києва коштів від приватизації, надано повноваження Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву з приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
Частиною 8 ст. 23 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” передбачено, що органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна” відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки (ч. 5 ст. 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”).
Відповідно до ст.628 та ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними... Договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 12.3. договору купівлі-продажу зазначено, що у разі невиконання однією стороною умов цього договору, він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду.
Відповідно до п. 1 ст. 206 Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист-пропозицію № 30-10/14308 від 02.10.2009 про розірвання договору купівлі-продажу № 1264 від 01.06.2009 (а.с. 16), в зв’язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу, в якому, зокрема, було запропоновано сплатити неустойку та пеню.
Згідно з ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Матеріали справи не містять доказів відповіді суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 на зазначений вище лист позивача, а також доказів сплати пені та неустойки.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оскільки оплата за проданий об’єкт приватизації від відповідача не надійшла, це позбавляє позивача того, на що він розраховував при продажі об’єкту, а розірвання договору при наявності такої підстави передбачено самим договором та не суперечить положенням чинного законодавства.
Таким чином, правильність задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень комунальної власності шляхом викупу № 1264 від 01.06.2009 підтверджується фактичними обставинами, матеріалами справи та чинним законодавством.
Крім того, позивачем заявлялася вимога про стягнення з відповідача 29270,98 грн. пені та 122115,84 грн. неустойки.
В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань” встановлено, що розмір пені обчисляється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.
Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу передбачено, що у разі порушення терміну оплати за об'єкт Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочки.
У відповідності до п. 7.3 договору купівлі-продажу, у разі, якщо покупець протягом 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору не сплатить встановлену ціну продажу, він сплачує неустойку в розмірі 20 % від ціни продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість.
Відповідачем порушено свої зобов’язання щодо внесення у повному обсязі та у встановлений строк коштів за придбаний об’єкт відповідно до умов спірного договору купівлі-продажу, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Отже, перевіряючи правильність нарахування пені та неустойки, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що розмір пені та неустойки, які підлягають стягненню з відповідача за спірним договором від 01.06.2009 становить 29270,98 грн. та 122115,84 грн. відповідно.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 – відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2010 – без змін.
Матеріали справи № 30/433 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді