Справа № 2-235/2007р.

РІШЕННЯ

 Іменем України

03 квітня 2007 року                                                     м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайсуд Вінницької обл. в складі:

головуючого судді Вітковського С.В.

при секретарі Корбі В.І.,

з участю адвоката ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду цивільну справу за по­зовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про відшкодування ма­теріальної та моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в результаті вчиненого злочину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся в міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про відшкодування 54 50 грн. ма­теріальної та 50000 грн. моральної шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в результаті вчиненого злочину, мотивуючи тим, що  19 червня 2005 року близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ГАЗ-3110 державний номер НОМЕР_1, власником якого є його син ОСОБА_2, на автодорозі в с. Серебрії Могилів-Подільського ра­йону, внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, допу­стив зіткнення з велосипедистом, який рухався в попутному на­прямку його неповнолітнім сином - ОСОБА_1.

В результаті ДТП, яке мало місце по вині ОСОБА_3, його син отримав тяжкі тілесні ушкодження, як не­безпечні для життя під час їх заподіяння. Він, ОСОБА_1. поніс і продовжує нести великі матеріальні витрати по лікуван­ню. Стан здоров'я його неповнолітнього сина так і не відновив­ся. Він потребує постійного подальшого лікування, що підтвер­джується відповідними виписками. Тому у відповідності до чеків, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи було заподіяно матеріальної шкоди на суму 5450 гривень.

Крім матеріальної шкоди, йому та його синові також була заподіяна безмежна моральна шкода, яку він оцінює на суму 50000 гривень. В результаті заподіяння тяжких тілесних ушкоджень не­повнолітній син ОСОБА_1. переніс важку психічну травму та став інвалідом в 15 років. В нього значно погіршився стан здоров'я, бо в результаті ДТП захворів на таку важку хворобу, як цукровий діабет і змушений постійно звертатися до лікарів. Син має емоційну нестабільність, плаксивість, відчуття страху, не бажання жити. Негативні емоції та переживання значно вплину­ли на реалізацію його намірів та самоствердження в житті.

Систематичне лікування дитини, витрачання на нього вели­ких грошових коштів значно знизило матеріальний рівень забезпе­чення сім'ї і перспективу майбутнього благополуччя.

Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду від 22 грудня 2005 року, ОСОБА_3було визнано винним за ст.28 6 ч.2 та ст. 135 ч.3 КК України, а на підставі ст.70 КК України остаточну міру покарання ОСОБА_2. було обрано у вигляді б років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Також було задоволе­но його цивільний позов і ОСОБА_3було зо­бов'язано сплатити йому, ОСОБА_1., 5000 грн. матеріаль­ної шкоди та 25000 моральної шкоди, але ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 19 грудня 2006 року, вищевказаний вирок суду було змінено, дії ОСОБА_3. було перекваліфіковано з ч.3 на ч. 1 ст. 135 КК України і за сукупністю злочинів передбачених ст.28 6 ч.2, 135 ч.І КК України призначено міру покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Вирок в частині розв'язання цивільного позову скасовано.

Позивач ОСОБА_1. в судовому засіданні позовні вимо­ги підтримав в повному обсязі, викладене в позовній заяві під­твердив і просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3. до суду не з'явився, хоч своєчас­но повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки від­буває покарання в виправній колонії № 114, с. Воєвідчинці. Письмовою заявою ОСОБА_3. просив справу розглянути в його присутності, проте суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність в зв"язку з тим, що ЦПК України не передбачає можливості його етапування до суду.

Відповідач ОСОБА_2. позов не визнав і суду пояснив, що він не може нести цивільної відповідальності перед потерпі­лим, оскільки не був за кермом автомобіля, бо передав кермо ОСОБА_3., а сам був поряд з ним в салоні автомобіля, що до­зволяється Правилами дорожнього руху. Просить в позові до нього відмовити.

Заслухавши позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1. пояснив, що 19 червня 2005 року близько 19 год. ЗО хв. ОСОБА_3., керу­ючи автомобілем марки ГАЗ-3110 державний номер НОМЕР_1, влас­ником якого є його син ОСОБА_2., на автодорозі в с. Сереб-рії Могилів-Подільського району, внаслідок порушення Правил до­рожнього руху України, допустив зіткнення з велосипедистом, який рухався в попутному напрямку, його неповнолітнім сином -ОСОБА_1..

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди його син отримав тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя під час їх заподіяння.

Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду від 22 грудня 2005 року, ОСОБА_3. було визнано винним за ст. 286 ч.2 та ст. 135 ч.З КК України. Міру покарання ОСОБА_2. було обрано у вигляді 6 років позбавлення волі з позбав­ленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.  Ухва-

лою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вер­ховного Суду України від 19 грудня 2006 року, вищевказаний ви­рок суду було змінено, дії ОСОБА_3. було перекваліфікова­но з ч. З на ч. 1 ст. 135 КК України і за сукупністю злочинів передбачених ст.28 6 ч.2, 135 ч.І КК України призначено міру по­карання у вигляді 4 років позбавлення волі. Вирок в частині розв'язання цивільного позову скасовано і зазначено, що позов слід розглянути в порядку цивільного судочинства.

В результаті ДТП, яке мало місце по вині ОСОБА_3., ОСОБА_1. поніс і продовжує нести великі матеріальні втрати по лікуванню. Стан здоров'я його неповнолітнього сина так і не відновився. Він потребує постійного подальшого ліку­вання, що підтверджується відповідними виписками. Тому у відпо­відності до чеків, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи було заподіяно матеріальну шкоду на суму 54 50 гривень.

Також ОСОБА_1. вказав, що на відшкодування шкоди відповідачами було сплачено 1000 грн., а тому він не ставить питання про збільшення ціни позову, хоч витрати поніс більше зазначених.

Крім матеріальної шкоди його синові також була заподіяна безмежна моральна шкода, яку оцінює на суму 50000 гривень. В результаті заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1., останній переніс важку психічну травму та став інвалідом в 15 років. В нього значно погіршився стан здоров'я, бо в ре­зультаті ДТП захворів на таку важку хворобу, як цукровий діабет і змушений постійно звертатися до лікарів. Син має емоційну не­стабільність, плаксивість, відчуття страху, не бажання жити. Негативні емоції та переживання значно вплинули на реалізацію його намірів та самоствердження в житті.

Лікування дитини, витрачання на нього великих грошових ко­штів значно знизило матеріальний рівень забезпечення сім'ї і перспективу майбутнього благополуччя.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.

Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду від 22 грудня 2005 року, який змінений ухвалою колегії суддів су­дової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 19 грудня 2006 року, ОСОБА_3. було визнано винним за ст. 286 ч.2 та ст. 135 ч.І КК України і призначено міру покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Вирок в частині розв'язання цивільного позову скасовано з вказівкою на те, що судом першої інстанції не було встановлено чи ОСОБА_3. на відповідній правовій основі володів транспортним засобом, а тому позов слід розглянути в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні встановлено, що володільцем транспор­тного засобу на момент скоєння ДТП був ОСОБА_2. син засу­дженого, а останній керував автомашиною на підставі усного до­ручення, як це дозволяють Правила дорожнього руху. В той же час у відповідності до Закону України „Про власність", а також ст.1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка ним володіє на правовій основі. Як пояснив ОСОБА_2. власником автомобіля був він, а не засуджений ОСОБА_3.. В зв"язку з цим, суд вважає, що цивільну відповідальність має нести саме його володілець, тобто, ОСОБА_2..

Через це суд не приймає посилання останнього на те, що він не може нести відповідальність, бо сам не керував автомобі­лем, а передав кермо ОСОБА_2..

Позивач в судовому засіданні пояснював, що поніс значні матеріальні витрати на лікування сина, а саме: придбавав ліки за свої кошти на суму 2714 грн.34 коп. та зробив внесок в роз­мірі 125 грн. в благодійний фонд за що в дальнішому були надані ліки. Також в зв"язку з частими поїздками у лікарні м. Вінниці, с. Печори та смт. Липовця автомашиною „Жигулі" - більше 25 ра­зів - витратив кошти на придбання бензину в сумі 1372 грн.74 коп. та   234 грн.20 коп. на поїздки в м. Вінницю автобусом. Загальна сума витрат підтверджених чеками та квитанціями скла­дає 4321 грн.28 коп..

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити мате­ріальний позов на суму 4321 грн.28 коп., оскільки ці витрати знайшли своє документальне підтвердження.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то суд вва­жає, що заявлена позивачем сума 50000 грн. повинна бути відшко­дована також частково.

Суд бере до уваги, що неповнолітньому синові позивача ОСОБА_1. 8.01.1990 р.н. була завдана шкоди здоров"ю. Че­рез ДТП він зазнав каліцтва. Стан його здоров'я так і не відно­вився. Він потребує постійного подальшого лікування, що підтве­рджується відповідними виписками.

В результаті заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1., останній переніс важку психічну травму та став інва­лідом в 15 років. В нього значно погіршився стан здоров'я, бо в результаті ДТП він захворів на таку важку хворобу, як цукровий діабет і змушений постійно звертатися до лікарів, має емоційну нестабільність, плаксивість, відчуття страху, не бажання жити. Негативні емоції та переживання значно вплинули на реалізацію його намірів та самоствердження в житті, а тому необхідні дода­ткові зусилля його самого та позивача для відновлення попере­дніх зв"язків та рівня і якості життя.

Разом з тим, при стягненні моральної шкоди виходячи з критеріїв реальності відшкодування шкоди, розумності і справед­ливості суд вважає за доцільне стягнути моральну шкоду в сумі 10000 грн..

Також слід стягнути з ОСОБА_2. на користь держави судовий збір в розмірі 68 грн. (51 грн.+17 грн.) та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи в сумі 30 грн.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187,1199 ЦК України, ст.ст. 88, 212, 213, 214 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4321 грн. 28 коп. матеріальної та 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2. на користь держави судовий збір в розмірі 68 грн.(51 грн.+17 грн.) та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи в сумі 30 грн. В позові до ОСОБА_3відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рі­шення або протягом двадцяти днів після подання заяви про апеля­ційне оскарження.