КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.10.2010                                                                                           № 28/91-б

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від заявника – не з’явилися,  

 від боржника – не з’явилися,

 ліквідатор       арбітражний керуючий Бакуменко В.І.,

 від ТОВ “Кам’янський завод марочних вин” - не з’явилися,  

 ОСОБА_1. - не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Арбітражний керуючий (ліквідатор ТОВ "Золотий Віл") Бакуменко Володимир Іванович

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2010

 у справі № 28/91-б ( .....)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Винфорт"

 до                                                   ТОВ "Золотий Віл"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

  ТОВ “Винфорт” звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство  Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий Віл” (код 30974099),  оскільки останнє неспроможне сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009р. порушено провадження у справі № 28/91-б за особливостями, передбаченими статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та призначено підготовче засідання суду на 31.03.2009р.

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду міста Києва від 31.03.2009р. у справі № 28/91-б було визнано розмір вимог кредитора – Товариства з обмеженою відповідальністю “Винфорт”, яке подало заяву про порушення справи про банкрутство до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золотий Віл” в сумі 1 142 609, 33 грн.; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бакуменка Володимира Івановича ліцензія НОМЕР_1, видана 08.02.2007р.; зобов'язано заявника за його рахунок у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів, розпорядника майна надати на затвердження суду реєстр вимог кредиторів боржника та призначено попереднє засідання.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва № 28/91-6 від 30.06.2009р. затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Золотий Віл", на суму 1 142 609, 33 грн.; зобов'язано розпорядника майна арбітражного керуючого Бакуменко В.І. надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.

        Постановою Господарського суду міста Києва від 29.09.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Золотий Віл” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бакуменка Володимира Івановича та зобов’язано останнього надати суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс банкрута до 29.09.2010 р.  

        28.12.2009р. ліквідатор банкрута  Бакуменко В.І. подав до Господарського суду міста Києва заяву про визнання недійсною угоди, укладеною між  ТОВ “Золотий Віл” та ОСОБА_1., від 12.10.2007р. про купівлю-продаж корпоративних прав ТОВ “Кам’янський завод марочних вин”. Крім того, ліквідатор подав до суду заяву про забезпечення розгляду заяви про визнання угоди недійсною шляхом заборони ТОВ “Кам’янський завод марочних вин” вчиняти дії щодо: реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідації товариства; зміни складу учасників; створення юридичних осіб або участь у створенні інших юридичних осіб; відчуження у будь-який спосіб нерухомого майна та/або основних засобів (зокрема шляхом внеску до статутного фонду новостворюваних підприємств), передача нерухомого майна та/або основних засобів в оренду та заставу.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2010р. заяву ліквідатора Бакуменка В.І. про визнання недійсною угоди, укладеною між  ТОВ “Золотий Віл” та ОСОБА_1., від 12.10.2007р. про  купівлю-продаж  корпоративних прав ТОВ “Кам’янський завод марочних вин” подану в межах справи про банкрутство боржника залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ліквідатор Бакуменко В.І. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.07.2010 р. у справі № 28/91-б скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ “Кам’янський завод марочних вин”,  укладений 12.10.2007р. між  ТОВ “Золотий Віл” та ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 27.07.2010р. у справі № 28/91-б винесена з порушенням норм процесуального права, а також обставини, що мають значення для справи, визнані судом першої інстанції встановленими, не є останнім доведеними.

  Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 р. апеляційну скаргу заявника було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 11.10.2010 року.  

В судове засідання 11.10.2010 року з’явився ліквідатор Бакуменко В.І., який підтримав доводи апеляційної скарги.  

  Інші учасники справи в судове засідання не з’явилися. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу                       про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.  

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що норма ч.10 ст.17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі - Закон) стосуються лише договорів, які не виконані повністю або частково, а тому це виключає можливість визнання ліквідатором банкрута недійсним договорів, які повністю виконані, а отже, і повернення цього майна до ліквідаційної маси боржника з метою більш повного задоволення вимог кредиторів, і тим самим місцевий господарський суд доходить висновку, що оскаржуваний договір виконаний повністю.    

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.    

Статтею 25 Закону встановлено перелік повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення з підстав, передбачених ст.17 цього Закону, подає до суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

При визнанні договорів боржника недійсними завдання ліквідатора полягає у поверненні активів боржника до ліквідаційної маси завдяки використанню засобів процедури банкрутства.

Згідно вимог ч.10 ст.17 Закону керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.          

При цьому слід зазначити, що ч.10 ст.17 Закону визначає порядок розірвання угод боржника (відмови від виконання договорів боржника), які не виконані повністю або частково, а не визнання угод боржника недійсними.

Це виключає можливість визнання ліквідатором банкрута, на підставі ч.10 ст.17 Закону недійсними договорів, які повністю виконані, а отже, і повернення майна до ліквідаційної маси боржника з метою більш повного задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, виконані повністю договори та які завдають збитків боржнику, не можуть бути розірвані (визнані недійсними у ліквідаційній процедурі) на підставі ч.10 ст.17 Закону.

Відповідно до ч.11 ст.17 Закону угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією, відповідно до цивільного законодавства, недійсною, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Таким чином, наведені у ч.11 ст.17 Закону підстави  є спеціальними та  безпосередньо   пов'язані   з відносинами неспроможності (банкрутства), тому надають можливість визнати у справі про банкрутство угоду недійсною як у процедурі санації, так і у процедурі ліквідації боржника.

З огляду на приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у справі про банкрутство угода може бути визнана недійсною відповідно до цивільного законодавства України, однак на підставах, передбачених ч.11 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Залишивши заяву ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав “Кам'янський завод марочних вин” без розгляду, суд першої інстанції послався на ч.11 ст.17 Закону і тим самим дійшов до висновку, що оскаржуваний договір виконаний повністю.

Однак, висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуваний договір виконаний повністю, колегія суддів вважає недоведеним, оскільки посадові особи боржника не виконали вимог ч.2 ст.  25 Закону передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

 Таким чином, аналізуючи норми законодавства та обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга арбітражного керуючого Бакуменка В.І. підлягає частковому задоволенню, а ухвала від 27.07.2010р. підлягає скасуванню, а справа направленню до місцевого господарського суду для подальшого розгляду на стадії ліквідаційної процедури.

Вимоги апелянта щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ “Кам’янський завод марочних вин”,  укладеного 12.10.2007р. між  ТОВ “Золотий Віл” та ОСОБА_1., що містяться в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню в силу ч.3 ст.101 ГПК України, оскільки дана вимога не розглядалася судом першої інстанції по суті, а отже, не була предметом розгляду у місцевому господарському суді.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи ліквідатора Бакуменка В.І., викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а саме,  в частині скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 27.07.2010 р., в іншій частині  - залишає її без задоволення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали судом першої інстанції не було дано належної оцінки положенням чинного законодавства про банкрутство, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103 – 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, нормами Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бакуменка Володимира Івановича   

задовольнити частково.  

2.   Ухвалу Господарського суду м. Києва від 27.07.2010 року у справі № 28/91-б  -скасувати.  

3.  В іншій частині апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бакуменка Володимира Івановича  - залишити без задоволення.

4. Матеріали справи № 28/91-б направити Господарському суду м. Києва для  подальшого розгляду.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 14.10.10 (відправлено)