КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2010 № 34/226
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Сандуляк С.А. – представник за довіреністю,
від відповідача: Яновицький Є.О. – представник за довіреністю,
від третьої особи: Куракін Ю.В. – представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Родовід банк”
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.06.2010
у справі № 34/226 ( .....)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Родовід банк”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Віктан” ЛТД
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
про визнання недійсним Генерального договору вексельного поручительства та визнання недійсним авалю
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2010 року позивач звернувся з позовом про визнання недійсним з моменту укладення Генерального договору вексельного поручительства (Аваль) №02-08/АВ від 05.06.2008р. та визнання недійсним з моменту вчинення напису “вважати за аваль” або будь-яким інший рівнозначний цьому напису, вчинений на простих векселях, а саме: АА1233534 від 13.04.2009 на суму 1 999 500 грн., АА1233536 від 16.04.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА 1233535 від 15.04.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА1233538 від 17.04.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА1233539 від 21.04.2009 на суму 1 999 500,00 грн., А А1233540 від 22.04.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА1233541 від 23.04.2009 на суму 1 999 500,00 грн., А А1233542 від 24.04.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА1233543 від 28.04.2009 на суму 1 333 000,00 грн., АА1233545 від 29.04.2009 на суму 1 333 000,00 грн., АА 1233546 від 29.04.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА1233547 від 30.04.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА 1668433 від 13.05.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА 1668434 від 1305.2009 від 1 999 500,00 грн., АА 1668435 від 18.05.2009 на суму 666 500,00 грн., АА 1668436 від 20.05.2009 на суму 1 333 000.00 грн., АА 1668437від 20.05.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА1668438 від 21.05.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА 1668439 від 22.05.2009 на суму 1 3.33 000,00 грн., АА0940051 від 22.05.2009 на суму 1 333 000,00 грн., АА0940052 від 25.05.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА0940053 від 26.05.2009 на суму 1 333 000,00 грн., АА0940054 від 26.05.2009 на суму 1 333 000,00 грн., АА0940055 від 28.05.2009 на суму 666 500,00 грн., АА0940056 від 28.05.2009 на суму 666 500,00 грн., АА0940057 від 29.05.2009 на суму 1 999 500,00 грн., АА0940058 від 29.05.2009 на суму 1 333 000,00 грн., АА0940059 від 01.06.2009 на суму 1 694 200.00 грн., АА0940060 від 02.06.2009 суму 1 999 500,00 грн., А А0940061 від 02.06.2009 на суму 1 999 500 грн., АА0940062від 02.06.2009 на суму 666 500 грн., АА0940117 від 21.08.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940119 від 25.08.2009 на суму 1 054 000 грн., АА0940120 від 25.08.2009 на суму 1 054 000 грн., АА0940І24 від 26 08.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940125 від 26.08.2009 на суму 3 162 000 грн., АА0940126 від 27. 08.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940127 від 27.08.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940128від 27.08.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940І29 від 01.09.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940130 від 01.09.2009 на суму 3 162 000 грн., АА0940132 від 08.09.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940134 від 11.09.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940141 від 15 09.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940142 від 15.09.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940143 від 15.09.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940144 від 15.09.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940135 від 14.09.2009 на суму 2 108 000 грн., АА0940136 від 14.09.2009 на суму 1 054 000 грн. (далі – Прості векселя) на підставі ст.ст.526-545, 526-545, 549-552, 630-660, 1000, 1001, 1003-1009, 1054 Цивільного кодексу України, Закону України „Про ціні папери і фондовий ринок”, Закону України „Про обіг векселів в України” та Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, яке затверджене Постановою Національного банку України від 16.12.2002р. №508.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення п. 1.4 та 3.5.9 Генерального договору, відповідачем, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, не було укладено договорів застави майнових прав, відтак зазначений Договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.06.2010р. у справі №34/226 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст.ст.1, 2, 22, 28, 80, 91-95, 97, 101, 103, 104 ГПК України просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з’ясування обставин місцевим господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем не надано відзив на апеляційну скаргу.
Третьою особою надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений Генеральний договір вексельного поручительства (Аваль) №02-08/АВ, предметом якого є оформлення позивачем вексельного поручительства (Авалю) за векселями відповідача, тобто прийняття зобов’язання оплатити векселя повністю або частково у разі несплати відповідачем векселів у строк або, якщо немає змоги одержати платіж за векселями у строк, згідно діючого законодавства України (далі – Генеральний договір).
Відповідно до п. 1.2 Генерального договору максимальна сума всіх діючих зобов’язань банку, щодо надання вексельного поручительства (авалю) не повинна перевищувати суму еквіваленту 125 000 000 грн. за умови, що вона не перевищуватиме суму наданого забезпечення.
Згідно із п.1.3 Генерального договору оформлення вексельного поручительства (авалю) по векселям відповідача, здійснюється шляхом вчинення позивачем або на векселі, або на алонжі напису: “вважати за аваль” або будь-яким іншим рівнозначним цьому напису. Векселя, за якими надано вексельне поручительство (аваль), відображається в додатку до цього договору (реєстр авальованих векселів), який є невід’ємною частиною цього Договору.
Так, в межах вказаного Договору позивачем було зроблено Аваль на вищезазначених простих векселях відповідача.
Пунктом 1.4 (в редакції додаткової угоди від 12.11.2008), забезпеченням виконання зобов'язання по цьому договору є договір поруки укладений з ОСОБА_1 та застави майнових прав.
Відповідно до п.1.5 Генерального договору Аваль надається позивачем відповідачу за умови: набуття чинності цим Договором; набуття чинності правочинам щодо забезпечення виконання зобов'язань, визначеними в п. 1.4 цього Договору; отримання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо забезпечення виконання зобов'язання; надання витягу про включення предмету застави в Державний реєстр обтяжень рухомого майна (надається у випадку надання в заставу рухомого майна, майнових прав); надання витягу з Державного реєстру іпотек, який свідчить про відсутність попередніх іпотек, на дату набуття чинності іпотечним договором, та витягу про внесення запису до Реєстру про обтяження іпотекою нерухомого майна, переданого в іпотеку позивачу для забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором.
Крім того, відповідно до п. 3.5.9 Генерального договору на відповідача покладався обов'язок, оформити заставу відповідно до п.1.4 цього Договору на користь позивача, що є забезпеченням по цьому Договору.
Спірні правовідносини між сторонами виникли в зв’язку із невідповідністю Генерального договору ст.ст.203, 215 ЦК України, а саме невиконання відповідачем п.1.4, п.3.5.9 цього Договору.
Однак, колегія суддів з даною позицією позивача не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
З положень статті 215 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Проте, апелянтом відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження невідповідності умов Генерального договору вищенаведеним правовим нормам.
Частиною 3 статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що істотні умови Генерального договору сторонами фактично були виконанні в повному обсязі, оскільки позивачем було оформлено вексельне поручительство за векселями відповідача, на виконання п. 3.5.1 цього Договору, відповідачем, в свою чергу, було сплачено позивачу винагороду за надання авалю у розмірі та строки обумовлені п. 2.1 цього Договору.
Крім того, п. 3.2.1 Договору передбачено, що у разі прийняття позитивного рішення, Банк зобов'язується оформити вексельне поручительство (аваль) протягом одного дня з моменту отримання відповідного векселя від Векселедавця.
Як свідчать матеріали справи, у кожному випадку здійснення авалю на векселях ТОВ “Фірма Союз-Віктан”ЛТД Банком приймалось позитивне рішення.
Стосовно позовних вимог про визнання недійсними з моменту вчиненні напис “вважати за аваль” або будь який інший рівнозначний цьому напис на простих векселях, що авальовані ПАТ “Родовід Банк”, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 31 Уніфікованого закону аваль вчинюється або на самому переказному векселі, або на алонжі. Він виражається словами “вважати за аваль” або будь-яким іншим рівнозначним формулюванням. Він підписується тим, хто надає аваль. Вважається, що для здійснення авалю достатньо одного лише підпису, вчиненого авалістом на лицьовій стороні векселя, якщо тільки цей підпис не вчинений трасатом або трасантом.
Згідно із ст.32 Уніфікованого закону Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Його зобов'язання є дійсним навіть у тому разі, якщо те зобов'язання, яке він забезпечував, виявиться недійсним з будь-якої іншої причини, ніж дефект форми.
В пункті 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 08.06.2007р. №5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів” зазначено, що при розгляді спорів, пов'язаних із виконанням зобов'язань за авалем (вексельною порукою), слід враховувати, що зазначені відносини регулюються нормами Уніфікованого закону, які відрізняються від норм про поруку (статті 553 - 559 ЦК) і про гарантії (статті 560 - 569 цього Кодексу). Якщо судом буде встановлено, що забезпечене авалем зобов'язання за векселем є недійсним через дефект форми (ст. 31 Уніфікованого закону), то зобов'язання аваліста також визнається недійсним. У цьому разі до аваліста не може бути пред'явлено вимогу в порядку, передбаченому нормами цивільного законодавства, як до поручителя чи гаранта.
Колегія суддів проаналізувавши вищезазначені правові норм вважає, що Аваль не втрачає своєї сили внаслідок недійсності зобов'язання, яке він забезпечив, крім випадку дефекту форми самого векселя.
Таким чином, не належне виконання ТОВ “Фірма Союз Віктан” ЛТД умов Генерального договору не може бути підставою визнання недійсним Авалю вчиненого ПАТ “Родовід Банк” на простих векселях ТОВ “Фірма “Союз-Віктан” ЛТД.
Враховуючи встановлене вище та те, що спірний Генеральний договір та вчинений на простих векселях напис „важати за аваль” не суперечить вимогам Уніфікованого закону та іншим положенням чинного законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Родовід банк” на рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.06.2010 року у справі №34/226 залишити без змін.
3. Матеріали справи №34/226 повернути до Господарського суду м.Києва.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)