КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.10.2010                                                                                           № 13/187

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Тищенко  О.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Федорченко Є.В. дов. №б/н від 07.06.2010 року

від відповідача:              1) Денисова Н.О. дов. №ГО-10/125 від 08.04.2010 року

                                  2)  не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.06.2010

 у справі № 13/187 ( .....)

 за позовом                               Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Здорово"

 до                                                   Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС"

                                                  СПД - фізична особа ОСОБА_3

 про                                                   відшкодування 2875,00 грн. в порядку регресу

 СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Здорово” до Закритого акціонерного товариства “Страхова Група “ТАС”, Суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_3 про відшкодування з відповідачів 2 875,00 грн. в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху страхувальником відповідача, які відповідно до закону повинні бути відшкодовані відповідачем 1 в сумі 2340,00 грн. та його страхувальником (відповідачем 2)  в сумі 535грн.

Відповідно до ст.25 ГПК України здійснено заміну позивача та відповідача їх правонаступниками Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Здорово" та Приватним акціонерним товариством "Страхова Група "ТАС" відповідно.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 р. у справі № 13/187 в позові до Приватного акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС"  відмовлено повністю. Провадження у справі за позовом до ОСОБА_3 припинено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач не довів, що його право на отримання страхового відшкодування порушено.

Крім того, оскільки позивачем не надано доказів, що відповідач 2 станом на час вирішення спору здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набув статусу суб’єкта підприємницької діяльності, таким чином позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" до ОСОБА_3 не підлягає вирішенню в господарських судах України і провадження у справі підлягає припиненню на підставі  п. 1 ст. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 р. у справі №13/187 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що доказів вини водія а/м Fiat 230L, д.н.з НОМЕР_2 на надано суду не відповідає дійсності, оскільки було надано Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13.01.2010 р. по справі № 3-12/2010, відповідно до якої ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності та встановлено його вину у скоєні ДТП.

Крім цього, твердження місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено, що станом на час пред’явлення позову його майнові права не порушені відповідачем у зв'язку з порушенням зобов'язання з відшкодування шкоди в порядку, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відповідає дійсності, оскільки позивачем направлялися Відповідачу 1 та Відповідачу 2 вимоги б/н від 15.02.2010 р. про відшкодування шкоди в порядку регресу. Факт направлення вимог підтверджується фіскальними чеками № 3265 від 15.03.2010 р. і № 7908 від 18.02.2010 р.

Місцевий господарський суд, припиняючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України неправильно застосував норму процесуального права, скільки ОСОБА_3 має статус фізичної особи-підприємця, а тому може мати процесуальний статус відповідача в господарському процесі згідно з положеннями ст. ст. 1, 21 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2010 року.

Відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник позивача  в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 року у справі №13/187 скасувати, прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду від 10.06.2010 року у справі 13/187.

Представник відповідача 2 в судове засідання 06.10.2010 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу  були  належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач 2 не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.10.2010року за відсутності представника відповідача 2.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Між Закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Здорово” та ОСОБА_5 було укладено Договір №0900616 добровільного страхування транспортних ризиків від 18.11.09, за яким Позивачем (за договором - страховик) було застраховано майнові інтереси ОСОБА_5 (за договором -страхувальник), пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1.

09.12.09 на перетині вулиць Сабурова і Маяковського у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю а/м Volkswagen Passat , д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_6 і перебував на законних підставах під керуванням ОСОБА_5, та а/м Fiat 230L, д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 і перебував під керуванням ОСОБА_4.

Позивач, посилаючись на довідку УДАІ ГУ МВС України в місті Києві б/н б/д вважає, що вказана ДПТ відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_7 п.10.1 та п.13.1. Правил дорожнього руху України.

Позивач за зверненням свого страхувальника, визнав пошкодження а/м в ДТП страховим випадком, про що 23.12.09 було складено Страховий акт № 100/014/АТ та проведено Розрахунок суми страхового відшкодування № 48 від 23.12.09, що належить до виплати страхувальнику.

Розмір шкоди заподіяної страхувальнику внаслідок ДТП розрахований відповідно до Договору страхування, рахунку-фактури № СФ-2687 від 18.12.2009 р. та Звіту про оцінку автомобіля № 9713 від 22.12.09, наданим ФОП ОСОБА_8

25.12.09 позивач на підставі заяви Страхувальника виплатив страхове відшкодування у розмірі 2 340 (дві тисячі триста сорок) грн. 00 коп., що підтверджується Розпорядженням № 100/014/АТ/01 від 23.12.2009 р. та платіжним дорученням № 989 від 25.12.09.

Позивач вважає, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху страхувальником відповідача, які відповідно до закону повинні бути відшкодовані відповідачем в сумі 2 875,00 грн. в порядку регресу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач є страховою компанією відповідно до ліцензії на ведення діяльності по страхуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснена позивачем своєму страхувальнику на підставі та відповідно до умов Договору №0900616 добровільного страхування транспортних ризиків від 18.11.09 і є виконанням власних цивільно-правових зобов’язань.

Водночас цивільно-правова відповідальність фізичної особи ОСОБА_3, власника а/м Fiat 230L, д.н.з. НОМЕР_2 застрахована відповідачем -1 відповідно до умов Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, що підтверджено полісом №ВС/7363474.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

В преамбулі Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” вказано, що його положення регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно ст. 35 “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Відповідно до п.35.1 ст.35 “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; д) розмір шкоди; е) підпис заявника і дата подання заяви.

Як вбачається з поданих матеріалів справи позивач для отримання страхового відшкодування не подавав страховику відповідну заяву.

Також,  позивачем в суді першої станції не було надано належних і допустимих доказів вини водія а/м Fiat 230L, д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Уже в суді апеляційній інстанції позивачем було надано Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13.01.2010 року, якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (ОСОБА_4 свою вину у скоєні правопорушенні визнав повністю, вина підтверджується матеріалами справи).

Проте, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України  у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Доказів неможливості подання до суду першої інстанції Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 13.01.2010 року позивачем не надано. При цьому, судова колегія зазначає, що представник позивача був присутній у судових засіданнях  27.04.2010 року та 10.06.2010 року та міг надати зазначену постанову.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 13.01.2010 року, як належний доказ вини водія а/м Fiat 230L, д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що позивач не довів, що його право на отримання виплаченого страхового відшкодування порушене, а відповідач спростував наявність порушення права позивача на отримання виплаченого страхового відшкодування відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України “Про страхування”і ст.37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Таким чином, суд першої інстанції цілком правомірно відмовив в задоволенні вимог позивача до Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" про стягнення суми відшкодування у розмірі 2340,00грн.  

Щодо вимоги позивача до Суб’єкта підприємницької діяльності – ОСОБА_3 про стягнення суми відшкодування у розмір 535грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред’явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З облікової картки приватного ТЗ №АВ6723 АС вбачається , що а/м Fiat 230L, д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 09.02.72 р.н НОМЕР_3.

Позивачем позов пред'явлено до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, при цьому жодних доказів на підтвердження того, що зазначена особа станом на час вирішення спору здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності не додано.

Оскільки належних і допустимих доказів статусу ОСОБА_3, як суб’єкта підприємницької діяльності господарському суду не надано, що виключає можливість вирішення спору за позовом до ФОП ОСОБА_3.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суддя припиняє провадження справі, якщо спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява Приватного акціонерного товариства  "Страхова компанія "Здорово" до ОСОБА_3 не підлягає вирішенню в господарських судах України, а провадження у справі за позовом до ОСОБА_3 підлягає припиненню  на підставі п. 1 ч. 1 ст.80 ГПК України.  

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку, що позов позивача до відповідача-1 задоволенню не підлягає через його безпідставність, а до відповідача-2 з підстав його непідсудності Господарському суду міста Києва.

За таких обставин,  рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 року по справі №13/187 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи,  з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Здорово”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Здорово” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 року по справі №13/187  залишити без змін.

Матеріали справи № 13/187  повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді