КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.10.2010 № 13/241
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі
за участю представників
позивача: Данилік Ф.Я., дов.від 15.03.10 б/н,
відповідача: не з’явились, про час і місце розгляду справи були повідомлені
належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Пастораль"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.2010
у справі № 13/241 ( )
за позовом Приватного підприємства "Пастораль"
до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення боргу 18809,94 грн.
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство “Пастораль” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 18809,94 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення, відповідно до якого позивач здійснив перевезення, а відповідач за нього не сплатив у повному розмірі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.10 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 7611,26 грн., втрати від інфляції в сумі 698,18 грн. та 3% річних в сумі 404,00 грн., відшкодовано державне мито в сумі 87,13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109,32 грн.; в іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відповідач не розрахувався за надані позивачем послуги автоперевезення в сумі 7611,26 грн.; в заявці № 145 платником рахунку зазначено іншу особу, що, на думку суду першої інстанції, є підставою для відмови в позові в сумі 4500,00 грн.; судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідно до задоволеної суми.
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаргу аргументовано тим, що при прийнятті рішення судом не враховано доказів належного виконання позивачем умов договору перевезення та невиконання відповідачем в повному обсязі обов’язку сплатити вартість отриманих послуг.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.10 позивачеві відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження у даній справі. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.10.10.
В судове засідання 04.10.10 представники сторін не з’явились, не повідомивши суд про причини неявки. Крім того, під час підготовки до судового засідання колегією суддів встановлено, що в позовній заяві позивачем зазначено про виконання ним трьох заявок відповідача на перевезення вантажів (від 06.04.09, від 10.04.09, від 18.05.09), тоді як зі змісту апеляційної скарги вбачається виконання позивачем чотирьох заявок відповідача (від 06.04.09, від 10.04.09, від 24.04.09, від 18.05.09). До того ж заявлена сума позовних вимог сумарно відповідає вартості перевезень по чотирьох заявках. В матеріалах справи відсутні документи, підтверджуючі виконання позивачем заявки на перевезення вантажів від 24.04.09 вартістю 5155,18 грн. Також колегією суддів не було знайдено в матеріалах справи копій реєстрів про надсилання позивачем відповідачеві оригіналів документів про виконання заявок останнього, що є підставою для здійснення розрахунків.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.10 розгляд справи відкладено на 20.10.10 та зобов’язано сторони надати необхідні документи.
18.10.10 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли копії документів, витребувані згаданою вище ухвалою.
В судове засідання 20.10.10 представники відповідача не з’явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про належне повідомлення свідчать, зокрема, відповідний штамп, порядкові номери в реєстрі відправки та підпис працівника суду про направлення сторонам ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 17.09.10 та ухвали про відкладення розгляду справи від 04.10.10, зроблені на звороті у лівому нижньому куті перших примірників зазначених ухвал. Додатковим доказом обізнаності сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштових відправлень, долучені до матеріалів справи. Так, ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження відповідач отримав 24.09.10, про що свідчить його підпис на поштовому повідомленні.
Присутній в судовому засіданні представник позивача просив здійснити розгляд апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача. Що стосується доводів апеляційної скарги, то представник підтримав їх в повному обсязі.
Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги позивача відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
20.03.09 між відповідачем (за текстом договору “замовник”) та позивачем (за текстом договору “перевізник”) укладено договір № 20/03-2009 на транспортне обслуговування (далі – договір).
Згідно з п.1.1 договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.
У відповідності до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Матеріали справи свідчать, що в межах зазначеного договору сторонами було узгоджено та підписано чотири заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме: заявка від 06.04.09 № 144 на суму 500 евро по курсу НБУ на момент оплати, заявка від 10.04.09 № 145 на суму 4500,00 грн., заявка від 24.04.09 № 148 на суму 5155,18 грн., заявка від 18.05.09 № 151 на суму 5000,00 грн.
В ст. 2 “обов’язки сторін” договору сторонами встановлено, що замовник зобов’язується своєчасно оплачувати послуги перевізника, а перевізник зобов’язаний доставити і здати вантаж вантажоодержувачу (п.п.2.1.10, 2.2.7). Ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника (п.3.1 договору). За фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт (п.8.2 договору).
Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної, якщо в “замовленнях на перевезення” не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.
Як вбачається з матеріалів справи, заявку від 06.04.09 № 144 (арк.11) узгоджено сторонами за маршрутом м. Літин (Україна) - Білосток (Польща), заявленою вартістю фрахту – 500 евро по курсу НБУ на момент оплати. Умови оплати – перерахування на р/рахунок перевізника протягом 14 банківських днів після вивантаження автомобіля. Факт виконання даної заявки підтверджується відмітками на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) А від 09.04.09 № 0072075 (арк.12) та актом здачі-прийнятті робіт (надання послуг) від 15.04.09 № ОУ-0000184 (його копія додана до апеляційної скарги).
На підставі п.4.1 договору позивачем 15.04.09 виставлено відповідачеві рахунок-фактуру № СФ-0000193 на суму 5111,26 грн. на оплату транспортних послуг (арк. 13).
Відповідач даний рахунок сплатив лише частково в сумі 2500,00 грн., про що свідчить долучена до матеріалів справи копія виписки по рахунку “Райффайзен Банк Аваль” від 10.09.09 (арк.20). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за даною заявкою становить 2611,26 грн.
10.04.09 сторонами підписано заявку № 145 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (арк.14) за маршрутом: смт.Цумань (Україна) – Бялослівє (Польща), вартістю фрахту 4500,00 грн. Умови оплати – перерахування на рахунок перевізника (виконавця) протягом 14 днів після надання документів.
Факт виконання заявки підтверджується відмітками на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) А № 0237306 від 13.04.09 (арк.15) та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.04.09 № ОУ-0000178.
На підставі п.4.1 договору позивачем надано для оплати за транспортні послуги рахунок-фактуру від 16.04.09 № СФ-0000187 (ар.16). Матеріали справи свідчать, що оплату за даним рахунком проведено не було.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в даній заявці платником зазначено іншу особу – ПП “Перст”, відмінну від відповідача. Однак, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині на такій підставі з огляду на наступне.
Сторонами не заперечується факт укладення зазначеної заявки. Таку заявку було укладено в межах існуючого між сторонами договору. Як зазначалося вище, виконання позивачем перевезення вантажу автомобільним транспортом за цією заявкою підтверджується наявними в матеріалах справи документами. А тому саме у відповідача виник обов’язок розрахуватися за отримані послуги.
З огляду на те, що відповідач не сплатив вартості отриманих транспортних послуг, позов в частині 4500,00 грн. підлягає задоволенню.
На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем було надано додаткові документи, з яких вбачається, що 24.04.09 між сторонами підписано заявку № 148 на перевезення вантажів автомобільним транспортом вартістю фрахту 5155,18 грн. Умови оплати – перерахування на р/рахунок перевізника протягом 14 банківських днів після вивантаження автомобіля.
Факт надання послуг підтверджується відмітками на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) А № 0072052 та копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.05.09 № ОУ-0000203. Зазначений акт підписано представниками сторін з прикладанням відповідної печатки.
Колегія суддів приймає дані документи в якості належних доказів, оскільки вказана в цій заявці сума фрахту є складовою суми позову, а в апеляційній скарзі містяться на них посилання.
04.05.09 відповідачеві виставлено для оплати рахунок-фактуру № СФ-0000213 на суму 5155,18 грн. В матеріалах справи відсутні докази сплати цієї суми.
Оскільки відповідачем не спростовано факту несплати виконаного позивачем автомобільного перевезення, то позовні вимоги в частині 5155,18 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
18.05.09 між позивачем та відповідачем підписано заявку № 151 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (арк.17), заявленою вартістю фрахту – 5000,00 грн. Умови оплати – перерахування на р/рахунок перевізника протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів.
Факт виконання згаданої заявки підтверджується відмітками на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) А № 0096490 від 22.05.09 (арк. 18) та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.05.09 № ОУ-0000249, підписаним повноважними представниками сторін.
На підставі п.4.1 договору 25.05.09 відповідачеві виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000260 на оплату послуг в сумі 5000,00 грн. В матеріалах справи відсутні докази сплати цієї суми.
З огляду на те, що відповідач не сплатив вартості отриманих транспортних послуг, заявлені позовні вимоги в сумі 5000,00 грн. також підлягають задоволенню.
Необхідні документи на підтвердження виконання взятих на себе зобов’язань по перевезенню вантажів автомобільним транспортом надсилалися позивачем відповідачеві 09.04.09, 21.04.09, 27.05.09, про що свідчать копії реєстрів на відправку рекомендованих (цінних) листів.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем на дату звернення позивача до суду.
Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічне зазначено і в ст.526 ЦК України.
З огляду на викладене заявлені позовні вимоги в сумі 17266,44 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то така можливість надана позивачеві відповідно до ст.625 ЦК України.
Відповідно до частини 2 зазначеної ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що не суперечать вимогам чинного законодавства нарахування інфляційних втрат та 3% річних, здійснені позивачем. Тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.10 у справі № 13/241 підлягає зміні.
Оскільки, відповідно до ст.49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Пастораль” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва 22.07.10 у справі № 13/241 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
“1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. (03124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання примусового рішення, на користь Приватного підприємства “Пастораль” (43026, м. Луцьк, вул. Олеся Гончара, 3/105, код ЄДРПОУ 21751749) борг в сумі 17266,44 (сімнадцять тисяч двісті шістдесят шість) гривень 44 копійки, інфляційні втрати в сумі 1139,50 (одну тисячу сто тридцять дев’ять) гривень 50 копійок, 3% річних в сумі 404,00 (чотириста чотири) гривні 00 копійок, 188,09 (сто вісімдесят вісім) гривень 09 копійок витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита, та 236,00 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”
3. Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2. (03124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання примусового рішення, на користь Приватного підприємства “Пастораль” (43026, м. Луцьк, вул. Олеся Гончара, 3/105, код ЄДРПОУ 21751749) 90,00 (дев’яносто) гривень 00 копійок витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Господарському суду міста Києва видати накази відповідно до зміненого рішення та п.3 резолютивної частини даної постанови.
5. Матеріали справи № 13/241 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
22.10.10 (відправлено)