КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
13.10.2010 № 21/194-09
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Іваненко Ю.Г.
Мартюк А.І.
при секретарі: Царенко А.М.
За участю представників:
від позивача - Бураковський Д.Р. – дов. б/н від 04.10.2010р.;
від відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ФОП ОСОБА_3
про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010
у справі № 21/194-09
за позовом Приватне підприємство "Бор-ка"
до Фізична особа - підприємець ОСОБА_3
про
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство „Бор-ка” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі – відповідач) заборгованості за Договором найму (оренди) торговельного місця на ринку б/н від 01.02.2008р. (далі – Договір) по сплаті орендних платежів за січень-червень 2009 року у розмірі 4 800,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань в частині дотримання строків здійснення орендних платежів.
В процесі судового розгляду позивач збільшив розмір своїх вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 7 200,00 грн.
Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про безпідставність та недоведеність позовних вимог.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.11.2009р. у справі №21/194-09 в позові було відмовлено повністю. При цьому, місцевий господарський суд в своєму рішенні наголошував на тому, що у відповідача відсутнє зобов’язання по сплаті орендної плати, оскільки сторонами, в порушення умов Договору, не був складений акт прийому-передачі об’єкту найму, у зв’язку з чим відсутні докази надання об’єкту найму в оренду і вищевказаний Договір фактично є неукладеним.
Не погоджуючись із вищезгаданим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2009р. у справі №21/194-09 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи своєї скарги позивач обґрунтовував тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосував норми матеріального і процесуального права.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського від 01.03.2010р. апеляційну скаргу позивача було задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 25.11.2009р. у справі №21/194-09 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 200,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита, 365,00 грн. витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також 51,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення судів попередніх інстанції скасувати, а справу №21/194-09 направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2010р. касаційну скаргу відповідача було повернуто без розгляду.
27.08.2010р. до Київського апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача б/н від 25.08.2010р., в якій він просить переглянути за нововиявленими обставинами постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. у справі №21/194-09, обґрунтовуючи це тим, що об’єкт Договору оренди (торгівельне місце) весь 2009 рік знаходився у володінні та користуванні інших господарюючих суб’єктів, які уклали з відповідачем договір оренди на торгівельну споруду. В той же час тривали судові спори відносно права на земельні ділянки, на яких розташований об’єкт оренди, та відносно права на самі торгівельні споруди. Про згадані судові спори відповідач, як орендар спірного майна, повідомлений не був, участі у їх розгляді не приймав і господарським судам при вирішенні спору у справі №21/194-09 вищевказані обставини також не були відомі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010р. заяву відповідача про перегляд постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. за нововиявленими обставинами у справі №21/194-09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.10.2010р.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2010 р. було внесено зміни до складу колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Новікова М.М., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Відповідач (заявник) у судове засідання 01.10.2010р. не з’явився, свого представника не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2010р. у справі №21/194-09, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд заяви відповідача про перегляд постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. за нововиявленими обставинами було відкладено на 13.10.2010р.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р. було внесено зміни до складу колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іваненко Ю.Г., Мартюк А.І.
Представник позивача у судовому засіданні 13.10.2010р. заперечував проти заяви відповідача щодо перегляду постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. у справі №21/194-09 за нововиявленими обставинами, просив залишити заяву без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін як таку, що прийнята з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача у судове засідання 13.10.2010р. не з’явився, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи заяви, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм законодавства, колегія встановила наступне.
01.02.2008р. між позивачем, як наймодавцем, та відповідачем, як наймачем, було укладено договір найму (оренди) торговельного місця на ринку б/н від 01.02.2008р., згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування торговельні місця №48, №103, загальною площею одного торговельного місця 4 кв. м., які розташовані за адресою: м. Фастів, вул. Галафеєва,43 (том справи – 1, аркуші справи – 10-11).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином виконував свої договірні зобов’язання до грудня 2008 року, однак з січня 2009 року він припинив сплачувати орендні платежі у погоджені сторонами порядку та строки, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 7 200,00 грн.
Місцевий господарський суд в позові відмовив повністю, обґрунтовуючи це тим, що Договір є фактично неукладеним, оскільки відсутні докази приймання-передачі відповідачем об’єкту оренди.
Суд апеляційної інстанції скасував вищевказане рішення місцевого господарського суду, зазначивши про невідповідність висновків, викладених в рішенні Господарського суду Київської області від 25.11.2009р. у справі №21/194-09, фактичним обставинам даної справи, обґрунтовуючи це наступним.
В ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ст. 179, 180 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Зміст договору визначається сторонами на підставі вільного волевиявлення. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погодженні сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові, відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з нормами ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України, які кореспондуються з ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В ст. 284 Господарського кодексу України передбачено, що істотними умовами договору оренди є: об’єкти оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Згідно зі ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
В ст. 284 Господарського кодексу України визначено, що строк договору найму (оренди) визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору найму (оренди) протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, укладаючи спірний Договір, сторони погодили його істотні умови, зокрема:
- об’єкт оренди (торговельні місця №48, №103, загальною площею одного торговельного місця 4 кв. м., їх місце розташування) та порядок його передачі наймачу;
- розмір плати за користування об’єктом найму (100 грн. за 1 кв. м. на місяць, що з огляду на площу об’єкта найму (оренди), становить 800,00 грн. на місяць);
- порядок розрахунків, згідно з яким плата за користування об’єктом найму сплачується у готівковій формі наперед не пізніше 25 числа кожного місяця;
- термін дії Договору (з 01.02.2008р. по 31.12.2008р.), порядок його пролонгації та повернення майна.
Основною підставою для відмови в позові місцевий господарський суд визначив відсутність Акту приймання-передачі об’єкту найму, однак судом першої інстанції не було прийнято до уваги, що хоча сторонами не укладався Акт приймання-передачі майна, факт передання відповідачу в користування торгових місць №48, №103 та їх подальше використання підтверджується наявними в матеріалах справи копіями прибуткових касових ордерів на оплату відповідачем орендних платежів за торгові місця у період з січня по грудень 2008 року (том справи – 1, аркуші справи - 34-47). Окрім того, використання відповідачем об’єкту найму (торгових місць) протягом 2008-2009 років підтверджується залученими до матеріалів справи письмовими поясненнями посадових осіб позивача, зокрема: директора, засновника, головного бухгалтера, контролера підприємства та ін. (том справи – 1, аркуші справи – 54, 59-83).
Належні та допустимі докази відмови наймача чи наймодавця від продовження терміну дії Договору найму (оренди) торгових місць також відсутні в матеріалах справи, що свідчить про пролонгацію дії Договору за згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк.
Відповідно до п.4.1.10 Договору наймач зобов’язаний повернути наймодавцю об’єкт найму (оренди) згідно з актом приймання-передачі в стані, не гіршому від його стану на момент передачі в найм з урахуванням зносу у встановлених розмірах. Натомість, відповідач не надав належних чи допустимих доказів на підтвердження повернення об’єкту оренди (торгових місць) наймодавцю після припинення дії Договору (31.12.2008р). До того ж, в матеріалах справи наявний Акт №38 від 27.02.2010р. перевірки місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (відповідача по справі), складений Фастівською ОДПІ, відповідно до якого ОСОБА_3 на час перевірки здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1 (адреса розміщення об’єкту найму за спірним Договором).
З урахуванням викладеного, Київський міжобласний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт користування відповідачем торговими місцями №48, №103 на підставі Договору найму (оренди) від 01.02.2008р. протягом 2008 року та своєчасного внесення відповідних орендних платежів. Про користування об’єктом оренди протягом 2009 року свідчить як відсутність доказів відмови від дії Договору на 2009 рік, так і відсутність доказів повернення майна в порядку, визначеному в п.4.1.10 Договору.
Оскільки наведені вище обставини не були прийняті до уваги місцевим господарським судом під час розгляду даної справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість висновків Господарського суду Київської області та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з оплати орендної плати за користування майном в сумі 7 200,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.
Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення.
Доводи, наведені відповідачем в заяві про перегляд постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. у справі №21/194-09 за нововиявленими обставинами, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, викладених в постанові від 01.03.2010р. Зокрема, відповідач в своїй заяві стверджує про неможливість пролонгації строку дії Договору найму (оренди) торговельного місця на ринку від 01.02.2008р. на 2009 рік та наявність інших судових справ, предметом розгляду в яких є правовідносини між позивачем і Фастівською міською радою за Договором оренди земельної ділянки по вул. Галафеєва, 43 у м. Фастів. Однак, належних та допустимих доказів повернення об’єкту найму (оренди) у 2009 році відповідачем надано не було. Наявність інших судових процесів також не впливає та не змінює суті спору у господарській справі №21/194-09, оскільки в даному випадку предметом розгляду є договірні відносини саме між позивачем і відповідачем та виконання ними своїх договірних зобов’язань, а не правомірність набуття позивачем права користування земельною ділянкою. Окрім того, як уже зазначалось вище, відповідачем не надано доказів на підтвердження відмови від пролонгації Договору на 2009 рік та повернення об’єкту найму (оренди), у зв’язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що в 2009 році у відповідача не було обов’язку зі сплати на користь позивача орендних платежів за користування торговими місцями №48, №103, розташованими у м. Фастів по вул. Галафеєва, 43.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи, наведені в заяві відповідача, не спростовують фактів, які були покладені в основу постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. у справі №21/194-09.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що зазначені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з чим правові підстави для задоволення заяви про перегляд постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. у справі №21/194-09 за нововиявленими обставинами відсутні.
Зважаючи на відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (заявника).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. у справі №21/194-09.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010р. у справі №21/194-09 залишити без змін.
3. Справу №21/194-09 повернути до Господарського суду Київської області.
4. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
.
Головуючий суддя Зубець Л.П.
Судді
Іваненко Ю.Г.
Мартюк А.І.
22.10.10 (відправлено)