КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.10.2010                                                                                           № 6/324

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коршун Н.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача: представник - Острянко М.М. – за довіреністю,

від відповідача: представник – Ященко Р.Ю. – за довіреністю,

від третьої особи: представник не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Трест" Південатоменергобуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.07.2010

 у справі № 6/324 ( .....)

 за позовом                               Акціонерне товариство відкритого типу "Трест "Південатоменергобуд" (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Трест"Південатоменергобуд" )

 до                                                   Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сидоренко Андрій Васильович

 про                                                   визнання простого векселя таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

 В квітні 2009 року Акціонерне товариство відкритого типу „Трест ”Південатоменергобуд” (правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю „Трест „Південатоменергобуд”, надалі – ТзДВ„Трест „Південатоменергобуд”, позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (надалі – НАК „Нафтогаз України”, відповідач) про визнання простого векселя №3190923981 на суму 784000,00 грн., складного у м. Вишгороді 30.03.2000 р., зі строком платежу 30.03.2009 року таким, що не підлягає оплаті; визнання виконавчого напису №919 від 02.04.2009 р., вчиненого приватним нотаріусом Сидоренко А.В. за опротестованим векселем №3190923981 на суму 784000,00 грн., складного у м. Вишгороді 30.03.2000 р., зі строком платежу 30.03.2009 року щодо стягнення з позивача 786500,00 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що простий вексель був складений на користь ремітента ТОВ „Нафтогазпроект-ХХІ вік”, однак на зворотній стороні векселя міститься бланковий індосамент, вчинений ТОВ „Нафтогазпроект-ХХІ век”. Позивач вважає, що вказані найменування осіб не є тотожними, а отже, ремітент здійснив передачу векселя без вчинення індосаменту.

Крім того, позивач послався на те, що підписи, які містяться на бланку вказаного векселя та виконані від імені голови правління АТВТ „Трест "Південатоменергобуд” Костирка О.І. та головного бухгалтера Гончаренко 0.І., не були виконані власноручно зазначеними особами, а є підробленими і були виконані іншими особами.

У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.07.2010 року у даній справі у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що місцевим господарським судом порушено норми ст.ст.42, 43, 22, 77 ГПК України, оскільки судом було винесено рішення без участі представника позивача у судовому засіданні, не зважаючи на те, що позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У додаткових поясненнях апелянт зазначив, що місцевим господарським судом також порушені норми матеріального права, оскільки до спірних правовідносин слід застосувати норми цивільного законодавства про відступлення права вимоги, у зв’язку з тим, що вексель, який передано без вчинення індосаменту, втрачає свою силу і набуває статусу боргового документа.

Відповідачем та третьою особою не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Третьою особою не використано наданого їй законом права на участь свого представника у судових засіданнях. Причин неявки суду не повідомлено.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2000 р. Акціонерне товариство відкритого типу „Трест „Південатоменергобуд” (позивач) емітувало простий вексель № 3190923981 на суму 7840000 грн., місце складання векселя: м. Вишгород; дата платежу: 30.03.2009 p.; найменування бенефіціара: Товариство з обмеженою відповідальністю „Нафтогазпроект-ХХІ вік”; місце платежу: м. Вишгород (далі - Вексель).

Частиною 1 статті 14 Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок” визначено, що  векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про обіг векселів в Україні” законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 p., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 p., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі”, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі”, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів”, цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Статтею 5 Закону України „Про обіг векселів в Україні” встановлено, що векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у без документарну форму (знерухомлені).

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Вексель підписується від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель містить: назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Висновком № 992/10 від 11.05.2000 р. судово-почеркознавчої експертизи, призначеної судом першої інстанції, встановлено, що підписи на Векселі вчинені від імені Костирка О.І. та Гончаренко Г.С. – вчинені зазначеними особами особисто.

Згідно з ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

За умовами ст. 13 Уніфікованого закону індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Як вбачається з Векселя, на його зворотному боці було вчинено бланковий індосамент, шляхом вчинення напису „сплатити наказу” за підписом директора та головного бухгалтера та завірено печаткою ТОВ „Нафтогазпроект-ХХІ век”.

Судовою колегією відхиляються як необґрунтовані твердження позивача про те, що ТОВ „Нафтогазпроект-ХХІ век” і ТОВ „Нафтогазпроект-ХХІ вік” є різними юридичними особами, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та „Нафтогазпроект-ХХІ век” додаткові угоди до договору купівлі-продажу векселів № 12 від 10.03.2000 р. було укладено російською мовою.

Згідно з додатковою угодою № 1 від 30.03.2000 р. „Нафтогазпроект-ХХІ век” було прийнято від позивача Вексель. Тобто, зазначаючи на Векселі, складеному українською мовою, „заплатимо проти цього векселя „Нафтогазпроект-ХХІ вік” чи його наказу”, позивач зазначив саме ремітента, яким в подальшому було вчинено бланковий індосамент.

Статтею 78 Уніфікованого закону передбачено, що прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23 Уніфікованого закону, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

30.03.2009 р. позивач отримав лист від 25.03.2009 р. № 48/13-69-1478 Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” з вимогою про здійснення платежу за Векселем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вимогу відповідача не виконав.

01.04.2009 p.приватним нотаріусом Вишгородської районної державної нотаріальної контори Фоя Л.А.  було вчинено протест Векселя про неоплату.

02.04.2009 p. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В., на підставі протесту векселя було вчинено виконавчий напис, реєстраційний № 919, яким запропоновано стягнути з акціонерного товариства відкритого типу "Трест "Південатоменергобуд" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 786500 грн. (далі - Виконавчий напис).

09.04.2009 р. вказаний виконавчий напис був поданий відповідачем до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції для примусового виконання.

13.04.2009 р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом.

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 p.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 p., вказано, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 p., встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (далі - Перелік).

Згідно з пунктом 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 p., заборгованість стягується за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку; для одержання виконавчого напису нотаріуса подаються оригінал опротестованого векселя і акт про протест векселя.

Нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі протесту векселя про неоплату.

Твердження позивача про порушення ст.ст. 44, 45 Уніфікованого закону не приймається судом до уваги, виходячи з наступного.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р., не містить заборони для вчинення виконавчого напису на опротестованому векселі не пред'явленому до оплати векселедавцю.

Векселедержатель пред'явив Вексель для оплати векселедавцю, що не суперечить ст. 44 Уніфікованого закону. Виконавчий напис було вчинено на підставі протесту векселя про неоплату, дійсність якого позивачем не оскаржується.

Таким чином, судова колегія вважає, що нотаріус правомірно вчинив виконавчий напис про стягнення з векселедавця суми векселя 784000 грн. та 2500 грн. витрат за вчинення виконавчого напису.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В частині 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено, що простий вексель № 3190923981 на суму 7840000 грн. є підробленим.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що оспорюваний виконавчий напис вчинений відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом порушено норми ст.ст.42, 43, 22, 77 ГПК України, оскільки судом було винесено рішення без участі представника позивача у судовому засіданні, не зважаючи на те, що позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає їх безпідставними та необґрунтованими, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.

Враховуючи те, що позивач є юридичною, а не фізичною особою, судова колегія вважає, що позивач не був позбавлений права у разі неможливості представником представляти його інтереси, забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Відповідно до частин другої та третьої статті 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції всебічно з’ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги щодо покладення судових витрат на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Трест „Південатоменергобуд” на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2010 року залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2010 року у справі № 6/324 – без змін.

3. Матеріали справи № 6/324 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 13.10.10 (відправлено)