КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2010 № 15/238
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: Вітюк Я.М., представник, довіреність б/н від 03.09.2010;
Скалій С.Г., голова правління;
розглянувши апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Автобус-1”
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.08.2010
у справі № 15/238 ( )
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Автобус-1”;
про стягнення 15787,67 грн.
постанова прийнята 11.10.2010, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в засіданні суду 06.10.2010 оголошувалась перерва до 11.10.2010
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 у справі № 15/238 задоволено частково позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Автобус-1” про стягнення 15 787,67 грн. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 14 000,00 грн. основного боргу. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Автобус-1” (далі – ОСББ „Автобус-1”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник посилається, що судом не було повідомлено належним чином про час та місце судового засідання; судом безпідставно встановлено факт наявності фіксованого розміру наданих позивачем юридичних послуг за договором від 04.01.2009 № 04/01-Ю.
Також, заявник зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно без посилань на матеріали справи зробив висновок про перерахування відповідачем позивачу 4 000,00 грн. за надані останнім юридичні послуги.
Судом не враховано положення п. 4.5 договору від 04.01.2009 № 04/01-Ю. Крім того, відповідач не отримував від позивача жодних актів приймання-передачі виконаних робіт та рахунку-фактури за договором від 04.01.2009 № 04/01-Ю та не знає про їх існування. Суд помилково встановив, що відповідно до ст. 530 ГПК України строк виконання зобов’язання настав після отримання відповідачем спірних актів.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1.) відзив на апеляційну скаргу ОСББ „Автобус-1” не надала, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду оскарженого рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, але в засіданні суду проти доводів скарги заперечувала, просила рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСББ „Автобус-1” – без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) та ОСББ „Автобус-1” (Замовник) 04.01.2009 укладено договір про надання юридичних послуг № 04/01-Ю, за умовами якого, Замовник в порядку та на умовах, визначених договором доручив, а Виконавець взяв на себе зобов’язання надавати Замовникові юридичні послуги в обсязі та на умовах, визначених даним договором (п. 1.1 договору).
Виконавець, згідно п. 2.1 договору, зобов’язався: перевіряти відповідність вимогам чинного законодавства України внутрішні документи Замовника, надавати допомогу Замовнику з підготовки та коректного оформлення зазначених документів; брати участь у підготовці (переддоговірна робота) та укладати різного роду договору між Замовником з іншими особами, іншими способами забезпечувати належну договірну роботу Замовника; надавати консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності Замовника; консультувати Замовника з правових питань; організовувати та вести позовну роботу за матеріалами, які надає Замовник; представляти у встановленому порядку інтереси Замовника в суді, а також в інших органах при розгляді правових питань; виконувати інші доручення Замовника з юридичних питань.
Замовник зобов’язався, зокрема, оплачувати Виконавцю надані ним послуги (п. 2.2.3 договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість юридичних послуг регулюється додатками до даного договору, що є невід’ємною частиною даного договору.
Розрахунки за юридичні послуги, зазначені в додатках до даного договору, провадяться за фактично виконані роботи на основі акту приймання-виконання юридичних послуг (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору після підписання акта, зазначеного у п. 3.2 даного договору Виконавець виставляє замовнику рахунок-фактуру, який замовник в свою чергу повинен оплатити протягом з банківських днів.
Виконавець надає замовнику юридичні послуги відповідно до додатків до даного договору, що є невід’ємною частиною даного договору (п. 4.1 договору). Виконавець після надання юридичних послуг складає у 2 екземплярах акт і надає його для підписання Замовнику (п. 4.2 договору).
Пунктом 4.5 договору встановлено, що зобов’язання Виконавця вважаються виконаними після підписання замовником і Виконавцем акта.
Згідно п. 7.4 договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур’єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв’язку одержувача.
Даний договір набирає чинності з 04.01.2009 та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором (п. 8.1 договору).
04.01.2009 сторонами укладено додаток № 1 до договору від 04.01.2009 № 04/01-Ю, яким врегульовані ціни на юридичні послуги, які позивач надає відповідачу в межах договору № 04/01-Ю.
Позивачем листом від 15.02.2010 № 15/02-10 на адресу відповідача направлено акти приймання-виконання робіт по наданню юридичних послуг від 09.09.2009, 18.11.2009, 17.12.2009 та рахунок-фактуру від 15.02.2010 № 15/02-Ю на суму 13 000,00 грн. (належні докази надіслання листа знаходяться в матеріалах справи (а.с. 21).
В подальшому, позивач листом від 10.05.2010 № 10/05-10 направив відповідачу акти приймання-виконання робіт по наданню юридичних послуг від 09.09.2009, 18.11.2009, 17.12.2009, 23.02.2010 та рахунок-фактуру від 10.05.2010 № 10/05-Ю на суму 14 000,00 грн. (належні докази надіслання листа знаходяться в матеріалах справи (а.с. 17).
Вищезазначені листи надіслані позивачем відповідачу з дотримання умов п. 7.4 договору.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що Замовник протягом 3 робочих днів повинний підписати акт і повернути один екземпляр Виконавцеві або направити Виконавцеві мотивовану відмову від прийняття наданих послуг за договором. Претензії замовника не можуть виходити за рамки змісту й обсягу робіт, обумовлених у додатках до даного договору, що є невід’ємною частиною даного договору.
Відповідачем вимоги п. 4.3 договору не виконані, акти не підписані, мотивовану відмову від прийняття наданих послуг за договором позивачу не направлено.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані відповідачу наступні юридичні послуги: 1) представництво інтересів відповідача в Господарському суді міста Києва у справі № 45/232 (4 засідання (18.06.2009, 30.07.2009, 27.08.2009, 09.09.2009), в Київському апеляційному господарському суді (28.10.2009, 18.11.2009), у Вищому господарському суді України (23.02.2010); 2) складання та підготовка пакету документів (позовна заява, апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі № 45/232, касаційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2009 у справі №45/232 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2009 у справі № 45/232).
Таким чином, беручи до уваги ціни на юридичні послуги, які позивач надавав відповідачу в межах договору № 04/01-Ю, встановлені сторонами у додатку № 1 до зазначеного договору, позивачем надано відповідачу юридичні послуги на загальну суму 14 500,00 грн.
Відповідно до актів приймання-виконання робіт по наданню юридичних послуг від 09.09.2009, 18.11.2009, 17.12.2009, 23.02.2010 (а.с. 23-26) позивачем відповідачу надано послуги на загальну суму 18 000,00 грн., але матеріали справи доводять надання позивачем послуг лише на суму 14 500,00 грн. (за актом від 09.09.2009 на суму 6 500,00 грн., за актом від 18.11.2009 на суму 4 500,00 грн., за актом від 17.12.2009 на суму 2 500,00 грн. та за актом від 23.02.2010 на суму 1 000,00 грн.), що підтверджується вищенаведеним.
У вказаних актах зазначено, що сторони засвідчують про належне виконання ними умов договору від 04.01.2009 № 04/01-Ю, але в кінці актів вказано, що „сторони дійшли згоди, що претензій по виконанню умов договору про надання юридичних послуг від 17.10.2008 №08-Ю одна до одної не мають”.
В засіданні суду 06.10.2010 представник позивача пояснив, що між сторонами був укладений лише договір від 04.01.2009 № 04/01-Ю і представник відповідача це не заперечував (протокол с/з від 06.10.2010), а тому судова колегія вважає, що відносини в межах даної справи ґрунтуються саме на договорі від 04.01.2009 № 04/01-Ю.
Аналізуючи умови п. 4.5 договору та враховуючи листи позивача від 15.02.2010 №15/02-10 та від 10.05.2010 № 10/05-10, п.7.4 договору, а також те, що відповідачем акти не підписані, але й мотивована відмова від їх підписання не направлена позивачу, тобто, відповідачем не дотримано вимог п. 4.3 договору, то колегія суддів, зважаючи на положення п. 3.2 договору вважає, що позивачем належним чином доведено виконання зобов’язань за договором на суму 14 500,00 грн., зважаючи на наявність в матеріалах справи процесуальних документів, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги на зазначену суму.
Оскільки відповідач 16.09.2009 перерахував позивачу 4 000,00 грн. з призначенням платежу „за юридичні послуги згідно дог. від 04.01.2009 № 04/01-Ю” (а.с. 14), то цей платіж слід відносити як плата за представництво інтересів відповідача у Господарському суді міста Києва у справі № 45/232 за 4 судових засідання (18.06.2009, 30.07.2009, 27.08.2009, 09.09.2009), які включені позивачем до акта від 09.09.2009.
Судовою колегією не можуть бути задоволені позовні вимоги на суму 3 500,00 грн. (акт від 18.11.2009 „усні консультації з 10.09 по 17.11 2009 на суму 3 500,00 грн.”, оскільки ця сума не доведена позивачем в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України.
Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 10 500,00 грн. (14 500,00 грн. – 4 000,00 грн. = 10 500,00 грн.).
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 782,14 грн., 3% річних в сумі 195,53 грн. та інфляційні втрати на суму 810,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги, що листом від 15.02.2010 № 15/02-10 позивачем надіслані відповідачу акти від 09.09.2009, 18.11.2009, 17.12.2009 і враховуючи вищезазначене, ці акти прийняті судом як такі, що прийняті відповідачем та підлягають оплаті (за виключенням 3 500,00 грн. (акт від 18.11.2009) та 4 000,00 (акт від 09.09.2009), то 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню виходячи із суми 9 500,00 грн. і період, з якого слід обраховувати стягнення пені, 3% річних та інфляційні втрати становить 19.02.2010 по 19.05.2010 (дата звернення позивача до суду із даним позовом).
Оскільки листом від 10.05.2010 № 10/05-10 позивачем надіслано відповідачу окрім актів від 09.09.2009, 18.11.2009, 17.12.2009 ще й акт від 23.02.2010, то 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню виходячи із суми 1000,00 грн. (акт від 23.02.2010) за період з 14.05.2010 по 19.05.2010.
За перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 69,90 грн. та інфляційні втрати на суму 179,90 грн., виходячи окремо із суми 9 500,00 грн. за період 19.02.2010 по 19.05.2010 (акти від 09.09.2009, 18.11.2009, 17.12.2009, лист від 15.02.2010 № 15/02-10) та із суми 1000,00 грн. за період 14.05.2010 по 19.05.2010 (акт від 23.02.2010, лист від 10.05.2010).
Що стосується стягнення з відповідача пені, виходячи із суми 9 500,00 грн. за період з 19.02.2010 по 19.05.2010 та із суми 1000,00 грн. за період з 14.05.2010 по 19.05.2010, то слід зазначити наступне.
Пунктом 7.5 договору встановлено, що всі правовідносини, що виникають у зв’язку з виконанням умов даного договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Оскільки відповідно до ст. ст. 547, 611 ЦК України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов’язань боржника перед кредитором повинні здійснюватись виключно в письмовій формі, а договором від 04.01.2009 № 04/01-Ю не передбачено такого виду відповідальності, як стягнення пені за неналежне виконання зобов’язань за договором, то позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Заперечення скаржника, що судом не було повідомлено належним чином про час та місце судового засідання є безпідставними, оскільки відповідач був повідомлений про час та місце розгляду позову у даній справі належним чином, про що свідчить відмітка господарського суду першої інстанції про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Господарського суду міста Києва від 09.08.2010, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Згідно з п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
В матеріалах справи відсутні відомості, що ухвала Господарського суду міста Києва від 09.08.2010 повернулась до суду у зв’язку з неотриманням її представником відповідача.
Також, колегією суддів не береться до уваги посилання заявника, що судом першої інстанції безпідставно встановлено факт наявності фіксованого розміру наданих позивачем юридичних послуг за договором від 04.01.2009 № 04/01-Ю, оскільки це спростовується підписаним сторонами додатком від 04.01.2009 № 1 до договору № 04/01-Ю.
Не можуть бути прийняті до уваги заперечення скаржника, що місцевий господарський суд без посилань на матеріали справи зробив висновок про перерахування відповідачем позивачу 4 000,00 грн. за надані останнім юридичні послуги. Даний висновок судом першої інстанції зроблений вірно, оскільки підтверджується матеріалами справи (а.с. 14), а не посилання суду на конкретний аркуш справи не є порушенням.
Твердження скаржника, що відповідач не отримував від позивача жодних актів приймання-передачі виконаних робіт та рахунку-фактури за договором від 04.01.2009 №04/01-Ю та не знає про їх існування, а також, що суд помилково встановив, що відповідно до ст. 530 ГПК України строк виконання зобов’язання настав після отримання відповідачем спірних актів, судом не приймаються до уваги з підстав, наведених у даній постанові суду.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 у справі № 15/238 підлягає зміні.
Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Автобус-1” на рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 у справі № 15/238 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 у справі № 15/238 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Автобус-1” (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 116-а, код ЄДРПОУ 24937094) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 10 500,00 грн. основного боргу, 69,90 грн. 3% річних та 179,90 грн. інфляційних втрат.
Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Автобус-1” (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 116-а, код ЄДРПОУ 24937094) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 107,50 грн. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита та 161,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.”
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку „Автобус-1” (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 116-а, код ЄДРПОУ 24937094) 16,25 грн. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п. п. 2, 3 зазначеної постанови суду.
5. Повернути з Державного бюджету України Об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку „Автобус-1” зайве сплачене державне мито в сумі 10,00 грн. (оригінал квитанції від 06.09.2010 № 110 знаходиться у справі № 15/238).
6. Матеріали справи № 15/238 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
12.10.10 (відправлено)