КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.10.2010                                                                                           № 15/106

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Баранця  О.М.

 суддів:            Чорної Л.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -не з’явився

 від відповідача - не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Ріал-сервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2010

 у справі № 15/106 ( .....)

 за позовом                               ТОВ "Ріал-сервіс"

 до                                                   Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення заборгованності 1 798, 09 грн

ВСТАНОВИВ:

 Заявлено позов про стягнення з відповідача 1667,50 грн. боргу за виконане перевезення, 108,39 грн. збитків завданих інфляцією, 3% річних у сумі 22,20 грн. за договором-заявкою на транспортно-експедиторське обслуговування від                         19.10.2009 року. Після порушення провадження у справі позивачем надані додаткові обґрунтування позовних вимог від 26.06.2010 року та від 22.07.2010 року, та уточнений розрахунок витрат від інфляції на суму 41,69 грн. і процентів річних на суму 12,33 грн. за період з 12.02.2010 року по 13.05.2010 року.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.07.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал-Сервіс», 467,50 грн. боргу, 11,73 грн. витрат від інфляції, 3,45 процентів річних, 102 грн. державного мита та 63,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал-Сервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження та скасувати рішення в частині відмови стягнення з відповідача суми штрафних санкцій в розмірі 1200,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Сервіс" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі.

В судове засідання 05.10.2010 року представник позивача та відповідача не з’явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи, що ухвала від 07.09.2010 року відправлена позивачу та відповідачу за поштовою адресою вказаною в позовній заяві та в апеляційній скарзі колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представників останніх за наявними матеріалами.   

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між сторонами 19.10.2009 року укладено договір на перевезення вантажу в міжнародному сполученні за маршрутом м. Пьетро Ді Леграно (Італія)- м. Київ (далі-договір).

У п. 14 договору сторонами погоджено вартість перевезення – 400 євро, термін оплати-10 банківських днів. Крім того, до вартості перевезення включено витрати по митному оформленню вантажу в місці завантаження відповідно до п.16 Договору і які склали 40 євро, що підтверджується квитанцією № 258 від 24.10.2009 року.

Підставою для оплати транспортних послуг за договором є: рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, оригінал СМR і замовлення.

Договір підписано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та представником перевізника (позивача) підписи яких скріплені відбитками печаток. Факт здійснення перевезення вантажу позивачем підтверджується наданими копіями міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 207618, копією підтвердження про прибуття.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем направлено відповідачу рекомендованим листом акт приймання-передачі виконаних робіт та рахунок № 51 від 09.11.2009 року за яким вартість перевезення вантажу складає 5217,50 грн., СМR, що підтверджується завіреною копією фіскального чека підприємства зв’язку.   

Факт часткової оплати вартості здійснення перевезення відповідачем на суму 4750 грн. з призначенням платежу, оплата за послуги по перевезенню рах. № 51                 від 09.11.2009 року, підтверджується копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з копії повідомлення про вручення поштового відправлення Позивачем 10.02.2010 року направлено відповідачу претензію про оплату заборгованості, проте відповідач не задовольнив дану претензію, доказів про оплату боргу не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 638, ч. 3 ст. 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Оскільки договір між сторонами викладено і письмовій формі і підписано сторонами, він сторонами виконувався, цей договір є укладеним.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання а також відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором на було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем в порушення умов договору не оплачена повна вартість перевезення, перевіривши правильність та законність розрахунку про нарахування витрати від інфляції за період з лютого по квітень                2010 року в сумі 11,73 грн. та 3% річних за період з 12.02.2010 по 13.05.2010 у сумі 3,45 грн. колегія суддів вважає, що суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 467,50 грн. боргу, 11,73 грн. витрат від інфляції,                            3,45 процентів річних.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з додаткових письмових пояснень від 22.07.2010 року, в яких позивач зазначає  сторони дійшли письмової згоди у Договорі щодо застосування штрафних санкцій у разі перевищення нормативної затримки автомобіля під час розмитнення у вигляді сплати штрафу-50 доларів США за добу (п. 15 договору).

Факт перевищення нормативної затримки автомобіля, який визначено у п. 15 Договору-48 годин, підтверджується відмітками на СМR 207618.

Позивачем направлено відповідачу рахунок № 11/01 від 09.11.2009 у якому зазначено розмір штрафних санкцій за простій у 1200 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви та додаткових письмових пояснень позивача ним включено суму штрафних санкцій у вартість перевезення вантажу, що суперечить укладеному Договору та чинному законодавству. Позовних вимог про стягнення штрафних санкцій не заявляв. Крім того, на розмір заборгованості, у який безпідставно включено штрафні санкції, нараховано проценти річних та витрати від інфляції, що є підставою для відмови у позові про їх стягнення, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволені решти позовних вимог.

          Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

          Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

          Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 27.07.2010 року у справі № 15/106 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 15/106 повернути до господарського суду Чернігівської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Чорна Л.В.

 06.10.10 (відправлено)