КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.11.2010 № 40/275
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Грінчук Н.А. (представник за довіреністю);
від відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2010
у справі № 40/275 ( .....)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області
до ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача
про розірвання договору купівлі-продажу № 1579 від 02.06.2004 р. та повернення об"єкту у власність держави
та на ухвалу госполарського суду міста Києва (про повернення зустрічного позову) від 17.06.2010 року
за № 05-5-40/6459 (40/275) (суддя - Пукшин Л.Г.)
за позовом ОСОБА_2
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області
про внесення змін та доповнень до договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року у справі № 40/275 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області задоволено. Розірвано Договір за № 1579 від 02.06.2004 року купівлі-продажу незавершеного будівництвом об‘єкта – житлова забудова блок «Модуль», що знаходиться: Житомирська область, Брусилівський район, смт. Брусилів на земельній ділянці 0,11 га, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ОСОБА_2, який був посвідчений державним нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Отрищенко О.І. 02.06.2004 року. Зобов‘язано ОСОБА_2 повернути об‘єкт незавершеного будівництва – житлова забудова блок «Модуль», що знаходиться за адресою: Житомирська область, Брусиловський район, смт. Брусилов на земельній ділянці 0,11 га у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області шляхом підписання між сторонами акту приймання-передачі.
Дане рішення мотивоване тим, що Відповідачем не виконано умови договору, зокрема п. 5.3, яким передбачено завершення будівництва протягом п‘яти років, а саме до 02.11.2009 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року у справі № 40/275, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року по справі № 40/275, прийняти зустрічну позовну заяву для сумісного розгляду з первісним позовом в одному провадженні по справі № 40/275 та постановити нове рішення по суті позовних вимог за первісним позовом, яким відмовити в задоволенні первісного позову за його безпідставністю, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, про що свідчить недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає доведеним, невідповідність висновку суду обставинам справи, суд не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Так, апелянт вважає за необхідне розглядати зустрічний позов спільно з первісним, а ухвалу про повернення зустрічного позову незаконною.
Також апелянт зазначає, що відповідно до вимог ст. 133 Закону України «Про державну програму приватизації», постанови Кабінету Міністрів України № 32 від 18.05.2001 року «Про затвердження Порядку повернення у державну власність об‘єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об‘єктів» та Порядку повернення коштів, сплачених за об‘єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затвердженого наказом ФДМУ № 1701 від 15.08.2000 року передбачено повернення сплачених фінансових коштів, про що в рішенні суду не було зазначено.
Апелянт заперечує проти висновку суду про те, що будівництво придбаного ОНБ не проводилось по його вині, так як він розрахувався за об‘єкт в повному обсязі, вчасно, а питання щодо відведення земельної ділянки виникло з вини Позивача, так само як і не передання Позивачем проектно-кошторисної документації.
Також Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що оскільки договір в органах місцевого самоврядування (ЖОКППТІ) не зареєстрований, Апелянт не отримав земельної ділянки в натурі згідно закону, тому, на думку Апелянта, строк виконання зобов‘язання не розпочався.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Апелянт посилається на вимоги статей 8, 124 Конституції України, ст.ст. 202, 203 Земельного кодексу України, Указ Президента України «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», ст. 17-1, п. Ж ч. 3 ст. 84 та ч. 3 п. 12 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, п. 7 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закон України «Про приватизацію», ч. 3 ст. 213, абз. 2 ч. 1 ст. 530, п. 1 ч. 1 ст. 532, ч.ч. 1, 2 ст. 538, ч. 1 ст. 614, ч. 1 ст. 626, ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, ст. 5 та ч.ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про особливості приватизації об‘єктів незавершеного будівництва», ч. 1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 22 Закону України «Про судоустрій України», ч. 3 ст. 7, ч. 2 ст. 14, ст. 18-1, ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів», п. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 12, ст.ст. 51, 60, 91, 93, 94, 95, 97, 98, 103, 105, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2010 року ОСОБА_2 відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 40/275.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року за № 05-5-40/6459 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області про внесення змін та доповнень до договору повернуто без розгляду в порядку статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначена ухвала мотивована відсутністю пов‘язаності первісних та зустрічних позовних вимог; відсутністю доказів на підтвердження обставин порушення Відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів Позивача, та не подано доказів сплати державного мита у встановленому законодавством порядку, так як неналежно оформлено квитанцію про сплату держаного мита.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року та прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду для сумісного розгляду з первісним позовом в одному провадженні по справі № 40/275.
Апеляційна скарга мотивована тим, що винесення вказаної ухвали з одночасним прийняттям рішення по справі позбавило можливості Відповідача за первісним позовом довести обставини, які виключили б можливість постановлення прийнятого рішення по суті. Обґрунтованість взаємопов‘язаності обставин первісного та зустрічного позовів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2010 року ОСОБА_2 відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 05-5-40/6459 (40/275).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області заперечує проти апеляційних скарг, посилаючись на те, що під час розгляду справи не було допущено порушень норм процесуального права, були досліджені всі обставини, доказам надана правова оцінка. Рішення прийнято у відповідності до норм матеріального права та з врахуванням фактичних обставин справи.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області у своїх запереченнях на апеляційну скаргу зазначає наступне. Приватизація незавершеного будівництвом об‘єкта – житлова забудова блок «Модуль» відбувалася відповідно до наказу Фонду державного майна України № 795 від 16.05.2003 року, яким було затверджено перелік об‘єктів незавершеного будівництва державної власності, що підлягають приватизації, відповідно до Закону України «Про особливості приватизації об‘єктів незавершеного будівництва» та згідно Положення про порядок приватизації об‘єктів незавершеного будівництва, затвердженого наказом ФДМУ від 11.09.2000 року № 1894 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 28.09.2000 року за № 664/4885.
Також Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області стверджує, що ОСОБА_2 було відомо про те, що на земельну ділянку, на якій знаходиться об‘єкт приватизації відсутня технічна документація. Матеріали справи не містять доказів зверненням Апелянта до Брусилівької селищної ради, так само як і доказів звернення до суду щодо врегулювання земельних відносин.
Посилання Апелянта на те, що саме орган приватизації повинен був зареєструвати Договір купівлі-продажу у відповідному органі місцевого самоврядування є хибним і безпідставним з огляду на положення п. 7 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств», п.п. 7.3, 7.5 «Положення про порядок приватизації об‘єктів незавершеного будівництва» та розділи 12, 13 спірного Договору.
Щодо оскарження ухвали про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви, то Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області зазначає, що ухвала прийнята з дотриманням вимог процесуального законодавства, так як в платіжних документах не зазначено, по якій справі сплачено державне мито та витрати на ІТЗ.
По суті зустрічних вимог щодо внесення доповнень в абзац 1 пункту 5.3. спірного Договору, а саме: завершити будівництво протягом 5 років з моменту отримання права користування земельною ділянко після встановлення меж в натурі у встановленому порядку, то дана вимога не ґрунтується на нормах чинного приватизаційного законодавства.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду у зв‘язку зі виробничою необхідністю розгляд апеляційної скарги у справі № 40/275 було доручено колегії суддів у складі: головуючої судді – Чорної Л.В., суддів Алданової С.О., Смирнової Л.Г.
Ухвалою від 27.10.2010 року Київський апеляційний господарський суд зобов‘язував ОСОБА_2 подати докази виконання п. 1.1. спірного Договору. Доказів виконання зазначеного до суду не подано.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.06.2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області – Продавець та ОСОБА_2 – Покупець укладено Договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом об‘єкта державної власності житлова забудова блок «Модуль», що знаходиться за адресою: Житомирська область, Брусиловський район, смт. Брусилів на земельній ділянці 0,11 га, який перебував на балансі управління капітального будівництва Житомирської обласної державної адміністрації /а.с.5-6/.
Пунктом 1.1. Договору сторони передбачили, що питання придбання або оренди земельної ділянки, на якій розташований об‘єкт незавершеного будівництва, Покупець вирішує з органами місцевого самоврядування після набуття ним права власності.
Згідно п. 1.3. Договору право власності на об‘єкт незавершеного будівництва переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.
Передача об‘єкта приватизації Продавцем і прийняття об‘єкта приватизації Покупцем здійснюється відповідно до акта приймання-передачі, який підписується сторонами – п. 3.2. Договору.
02 листопада 2004 року сторони підписали Акт приймання-передачі об‘єкта незавершеного будівництва – житлової забудови блок «Модуль» в смт. Брусилів Брусилівського району Житомирської області /а.с. 7/.
Згідно п. 4.1. Договору кожна особа зобов‘язується виконувати обов‘язки, покладені на неї Договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов‘язків.
Договір є обов‘язковим для виконання сторонами – п. 4.3. Договору.
Згідно п. 5.3. Договору Покупець взяв на себе зобов‘язання виконати умови продажу об‘єкта, зокрема завершення будівництва протягом 5 років.
Згідно п. 6.2. Договору Продавець зобов‘язаний контролювати виконання умов даного Договору.
Пунктом 12 Договору сторони передбачили, що усі витрати, пов‘язані з укладенням цього Договору, його нотаріальним посвідченням, реєстрацію та виконанням, бере на себе Покупець.
Договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом об‘єкта державної власності житлова забудова блок «Модуль» нотаріально посвідчений нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори.
На виконання вимог Закону України «Про державну програму приватизації» Регіональним відділення ФДМУ по Житомирській області були проведені поточні перевірки виконання умов договору, за результатами яких складено акти перевірки від 16.08.2005 року, 09.02.2006 року, 30.01.2007 року, 06.06.2008 року, 12.01.2009 року та 20.08.2009 року, 17.03.2010 року, в яких зафіксовано той факт, що умови Договору купівлі-продажу Покупцем не виконуються /а.с. 8-15/.
Листами від 17.08.2005 року, 05.09.2005 року, 06.02.2007 року Позивач попереджав Відповідача, що у разі невиконання умов договору купівлі-продажу в установлений термін, орган приватизації ставитиме питання про розірвання договору купівлі-продажу, відшкодування завданих збитків та повернення об’єкту у державну власність /а.с. 16-18/.
26.10.2009 року надійшов лист від Відповідача, в якому останній просив укласти додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу в частині продовження строків виконання своїх зобов’язань по завершенню будівництва та введення об’єкту в експлуатацію з моменту отримання права користування земельною ділянкою після встановлення меж в натурі у встановленому порядку /а.с. 11/.
01.10.2009 року Позивач повідомив Відповідача про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об’єкту купівлі-продажу у державну власність (претензія №03/3372 від 01.10.2009 року) /а.с. 21-22/.
Пунктом 11.3. Договору купівлі-продажу сторони передбачили, що в разі невиконання однією стороною умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.
Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 657 зазначеного Кодексу договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ст.ст. 7, 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцями об’єктів приватизації умов договору купівлі продажу. За наслідком невиконання умов договору виникає право сторони щодо розірвання договору (п. 5 ст. 27 зазначеного Закону).
Частиною 8 статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 року № 2171-XII передбачено, що органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору
З урахуванням строку визначеного для надання відповідної документації та моменту фактичного отримання, Позивач склав Акти поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного від 16.08.2005 року, від 09.02.2006 року, від 30.01.2007 року, від 06.06.2008 року, якими зафіксовано, що фактично будівництво об’єкта не проводиться. А актами поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва від 12.01.2009 року, від 20.08.2009 року, від 17.03.2010 року зафіксовано, що фактично об’єкт не добудовано, об’єкт руйнується під впливом атмосферних явищ, прилегла територія знаходиться в занедбаному стані.
Разом з цим, відповідно до п. 2.2. Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженого Наказом ФДМУ №2041 від 29.10.1998 року, пропозиція, що надійшла після виявлення факту невиконання умов договору купівлі-продажу, не розглядається. Виключення - укладення додаткової угоди на виконання відповідного рішення суду (п. 2.3. Положення). Зміни до договорів купівлі-продажу стосовно перенесення термінів на більш пізній строк у порівнянні з терміном, установленим договором, вноситься за умови обґрунтованості потреб внесення змін та недопущення обсягів зобов’язань за рахунок можливих інфляційних процесів (п. 3.1. Положення).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» обов’язковими умовами приватизації об’єктів незавершеного будівництва – встановлення строку завершення будівництва.
Пропозиція Відповідача про внесення змін до Договору купівлі-продажу в частині продовження строків виконання зобов‘язань залишена без розгляду Позивачем у відповідності до п. 2.2. Положення.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов’язання шляхом розірвання договору.
З урахуванням фактичного невиконання умов договору в частині строків закінчення будівництва Позивачем направлено пропозицію щодо розірвання договору (лист від 01.10.09р. № 03/3372), яка залишена відповідачем без виконання.
Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.
Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов‘язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Разом з цим, зважаючи на приписи до ст.19 Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва», п. 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки та п.п. 7.3., 11.3. Договору суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про зобов’язання Відповідача провернути об’єкт приватизації, набутий відповідно до Договору купівлі-продажу № 1579 від 02.06.2004 року, - житлова забудова блок «Модуль», що знаходиться за адресою: Житомирська область, Брусилівський район, смт. Брусилов на земельній ділянці 0,11 га до державної власності.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» відведення земельної ділянки, на якій розташований об‘єкт незавершеного будівництва, оформляється відповідним рішенням згідно з вимогами законодавства.
У разі відсутності рішення про відведення земельної ділянки в натурі, на якій розташований об‘єкт незавершеного будівництва, за поданням органів приватизації спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його органи на місцях разом з адміністрацією підприємства, установи, організації, на балансі яких перебуває об‘єкт незавершеного будівництва, у місячний строк вживають у встановленому порядку заходів щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення, на якій розташований об‘єкт незавершеного будівництва.
Питання стосовно надання землі в оренду вирішуються відповідними органами виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки за заявою особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду /ст. 116 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі»/.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Доказів виконання Відповідачем п.п. 1.1., 5.3. Договору купівлі-продажу матеріали справи не містять.
У відповідності до вимог ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року у справі № 40/275.
Разом з цим, відповідно до ст. ст. 60 Господарського процесуального кодексу України (в ред. чинній на момент винесення рішення) відповідач має право до прийняття рішення зі справи подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов‘язаний з первісним.
Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми; не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Господарський суд міста Києва, приймаючи оскаржувану ухвалу, правомірно, з дотриманням норм процесуального права, дійшов висновку, що Позивач за зустрічним позовом, окрім посилання на ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, не вказав на обставини з посиланням на відповідні докази, що можуть засвідчити пов‘язаність первісних та зустрічних позовних вимог. Також не виконано вимоги щодо оформлення платіжного доручення на перерахування державного мита, що тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту четвертого статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року за № 05-5-40/6459.
Крім того, колегія суддів звертає увагу Апелянта на те, що згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII Господарського процесуального кодексу України.
Отже, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню апеляційним судом не підлягають. Зокрема, не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про подання зустрічного позову - стаття 60 Господарського процесуального кодексу України.
Положення розділів I - X Господарського процесуального кодексу України мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 Господарського процесуального кодексу України має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Доводи наведені ОСОБА_2 в апеляційних скаргах колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 – 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року у справі № 40/275 (05-5-40/6459) залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.06.2010 року за № 05-5-40/6459 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення
3. Матеріали справи № 40/275 (05-5-40/6459) повернути господарському суду міста Києва.
4. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Головуючий суддя Чорна Л.В.
Судді
19.11.10 (відправлено)