ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2010 р.                                                            Справа № 61/232-10

вх. № 8416/1-61

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача - Святець І.В., довіреність від 01.12.09 р.;

відповідача - не з"явився;  

розглянувши справу за позовом ІП "Малахіт", м. Харків  

до  СПДФО ОСОБА_1, м. Люботин  

про стягнення 11911,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ІП "Малахіт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 11911,24грн., з яких: 5298,00грн. - основна сума боргу; 76,49грн. - сума пені; 130,64грн. - 30% річних; 1059,60грн. - 20% відсотків; 5298,00грн. - 100% штрафу. Також судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

25.10.2010р. від позивача через канцелярію суду надійшли зміни до позовної заяви про стягнення заборгованості , в яких позивач збільшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 26999,91грн., з яких: 13107,80грн. - основна сума боргу; 267,18грн. - сума пені; 517,13грн. - 30% річних;  13107,80грн. - 100% штрафу. Також судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2010р. судом прийняті вказані збільшення позовних вимог та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням вказаних змін.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2010р. позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 16.11.2010р.  не з’явився. Ухвала суду, направлена на адресу відповідача , зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : АДРЕСА_1, повернулась на адресу суду з довідкою поштового відділення зв’язку про неможливість вручення листа у зв’язку з  закінченням терміну зберігання.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 26.10.10р. сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, а також, враховуючи те, що строк розгляду справи спливає 22.11.10р., та у суду немає процесуальної можливості щодо відкладення розгляду справи, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

01.04.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди нерухомого майна №93/03/09, відповідно до умов якого позивач передав , а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 6,4 кв.м. яке  розташоване за адресою : м.Харків, пр.Московський, 257 в ТЦ «TARGET».

Факт передачі майна в суборенду підтверджується наявним в матеріалах справи актом примання - передачі від 01.04.2009р.

Згідно з п.3.1 договору  орендна плата визначена сторонами в розмірі 784,00 грн. в місяць за 1 кв.м. з урахування ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 загальна сума орендної плати  складає 5017,60 грн. в місяць, в тому числі ПДВ 836,27 грн.

Згідно з п. 3.3. договору розмір орендної плати щомісяця корегується на індекс інфляції.

Відповідно до п.3.4 договору орендна плата  вноситься орендарем за кожний календарний місяць незалежно від того, користувався орендар об’єктом оренди протягом строку оренди або ні.

Згідно з п. 3.8 договору орендна плата за орендоване майно сплачується відповідачем щомісяця до 05 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 6.2.7 договору  відповідач зобов’язався вносити орендну плату в розмірі та поряду, передбаченому розділом 3 договору.

Відповідно до п.7.1 договору  за порушення строків внесення орендної плати , відповідач зобов’язався  сплачувати відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30%.

Відповідно до п. 9.2 договору за несвоєчасне  внесення орендної плати  відповідач зобов’язався  сплачувати суму  боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 30% річних, пеню в розмірі  двох неоподаткованих ставок  НБУ , а також штраф в розмірі 20% суми несвоєчасно внесеної орендної плати.

Крім того, відповідно до п. 9.3 договору в разі прострочення внесення орендної плати  більш ніж на 20 днів відповідач додатково спачує штраф в розмірі 100% місячної орендної плати.

В порушення умов договору відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі за липень, серпень та вересень 2010р., яка   склала 13107,80 грн., яка на цей час відповідачем не погашена.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 13107,80 грн. заборгованості обгрунтованою та такою , що підлягає задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.  

Відповідно до п. 9.2 договору за несвоєчасне  внесення орендної плати  відповідач зобов’язався  сплачувати суму  боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 30% річних, пеню в розмірі  двох неоподаткованих ставок  НБУ , а також штраф в розмірі 20% суми несвоєчасно внесеної орендної плати.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання повинно мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований відповідачу становить 267,18 грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги , що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін , встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заявленої пені в сумі 267,18 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Позивачем у відповідності до положень п. 9.2 договору за несвоєчасне  внесення орендної плати  було нараховано відповідачу 30% річних на загальну суму 517,13 грн.

Крім того, пунктом  9.3 договору сторони передбачили, що в разі прострочення внесення орендної плати  більш ніж на 20 днів відповідач додатково спачує штраф в розмірі 100% місячної орендної плати. На підставі чого, позивач просить стягнути з відповідача  штраф в розмірі 13107,80 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками  судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені  письмово.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст43 ГПК Ураїни господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному , повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем обов"язків, взятих на себе з підписанням договору оренди № 93/03/09 від 01.04.2009р. та відповідачем доказів на підтвердження належного виконання в цій частині умов договору не надано, суд дійшов висновку ,  що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 26999,91грн., з яких: 13107,80грн. - основна сума боргу; 267,18грн. - сума пені; 517,13грн. - 30% річних;  13107,80грн. - 100% штрафу, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, витрати зі сплати державного мита у сумі 270,00 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 22, 509,   530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 782, 1166, 1192  Цивільного кодексу України, статтею 174, 193  Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 82-85 , 121, Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити повністю.

Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь  Іноземного підприємства «Малахіт» (61000, м.Харків, пр.-т Московський, 257, п/р 26003000123339 в відділенні  ВАТ «Укрексімбанк» в м.Харкові, МФО 351618, код ЄДРПОУ 34756572) заборгованості в розмірі 26999,91грн., з яких: 13107,80грн. - основної суми боргу; 267,18грн. - сумиа пені; 517,13грн. - 30% річних;  13107,80грн. - 100% штрафу, витрати зі сплати державного мита у сумі 270,00 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 

Повний текст рішення підписано 18.11.2010р.

Справа №61/232-10.