Справа № 2а-2878/09р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2009 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді - Пособчук Л.М., при секретарі - Омельчук С. А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Фастові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Фастівської райдержадміністрації про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, посилаючись на те, що він є потерпілою наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, має посвідчення 1 категорії, серії НОМЕР_1, та отримує щорічну допомогу на оздоровлення значно нижчу ніж передбачено ст. 48 ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231 -V.
Управління праці та соціального захисту населення Фастівського міськвиконкому відмовило позивачу в перерахунку грошової компенсації.
В попередньому судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовільнити.
Представник відповідача позов не визнав, так як згідно ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно п.8 ст. 7, ст. 23 Бюджетного Кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі визначені бюджетними призначеннями та будь-які платежі можна здійснювати лише за наявності буджетного призначення. Також, відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України "Про державний Бюджет" визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розміри і цільове спрямування. Відповідним Законом на 2008 рік встановлено видатки держави на виплату компенсацій на оздоровлення постраждалим внаслідок ЧАЕС. За таких обставин управління праці та соціального захисту населення правомірно визначило розмір допомоги на оздоровлення на 2008 рік, а тому вважають позов не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Суд вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, в попередньому судовому засіданні встановлено, що позивачка є потерпілою наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, має посвідчення 1 категорії, серії НОМЕР_1, виданого Київською облдержадміністрацією 09.10.2007 року.
Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи збільшено суми допомоги, а саме: інвалідам І та II груп - 120; учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії - 100-00; інвалідам III групи та дітям - інвалідам - 90 грн.
Згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, включаючи дітей, виплачується щорічна допомога на оздоровлення - п"ять мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
У ст. 71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказано, що дія положено цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при ухвалені нових законів або внесення змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об»єму існуючих прав та свобод людини.
Відповідно до статей 8, 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно - правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України.
Відповідно до ст. 9 КАСУ, суд при вирішені справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Держава стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, встановила, окремими законами України певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до Конституції України вони є загальнообов»язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов»язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Рядом рішень Конституційного Суду України встановлено, що окремі положення Законів про державний Бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компетенцій і гарантій є такими, що не відповідають Конституції України і порушують права громадян.
З огляду на вищенаведене, та виходячи з загальних засад приорітетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення статей Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч.5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дана допомога виплачується громадянам за місцем проживання органами соціального захисту населення при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Як вбачається з довідки № 01-10/58 від 18.02.2009 року виданої управління праці та соціального захисту населення позивачу нараховано та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 120 грн.
На підставі викладеного суд вважає переконливим доводи позивача про визнання дій суб"єкта владних повноважень в особі Управління праці та соціального захисту населення Фастівського міськвиконкому Київської області протиправними і здійснення перерахунку щорічної грошової допомоги на оздоровлення виходячи з мінімальної заробітної плати передбаченої Законом України "Про Державний Бюджет України на 2008 рік" за 2008 рік.
На підставі ст. ст. 8, 17, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та керуючись ст. ст. 6-11, 19, 69, 71, 99, 100, 111, 112, 158, 159, 163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати дії Фастівського міського управління праці і соціального захисту населення Фастівськогоміськвиконкому Київської області щодо обмеження розміру належних виплат ОСОБА_1 за ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними.
Стягнути з Фастівського міського управління праці та соціального захисту населення Фастівського міськвиконкому Київської області на користь ОСОБА_1 - 2505, 00 грн. невиплачених коштів щорічної допомоги на оздоровлення передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2008 рік.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Фастівський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної