ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
№К-9825/06
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді: Костенка М. І.
суддів: Бившевої Л.І., Федорова М.О., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.
при секретарі судового засідання: Міненко О.М.
за участю представників
позивача: Лахніка А.О. дов. №0009 від15.05.2007р.
відповідача:Давидко Н.М. дов. №26107/9/10 від16.07.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом ДП «Алко Інвест Україна» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.10.2004р. та Постанову Житомирського Апеляційного господарського суду від 13.01.2005р. у справі №15/79-Н, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2004 року ДП «Алко Інвест Україна» звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000382200/0/1836 від 18.03.2004р.
Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що позивач вимог податкового законодавства не порушував, висновки Акта перевірки №611-23/4-31395573 від 16.03.2004р. щодо завищення валових доходів у 2003 році у сумі 7 900,00 грн. за рахунок віднесення до валових доходів від’ємної курсової різниці, нарахованої на основну суму боргу по фінансовому кредиту; завищення валових витрат на суму 3 203 000,00 грн. у зв’язку з не віднесенням до складу валових витрат сум, які відшкодовуються при кожному платежі частини вартості об’єкту лізингу, який амортизується; завищення валових витрат на суму 2 2 572 600,00 грн. у зв’язку з незастосуванням обмеження у розмірі 85% при визначенні витрат на придбання об’єкту фінансового лізингу у межах норм амортизаційних відрахувань; завищення суми амортизаційних відрахувань на 1 518 300 грн. за рахунок збільшення балансової вартості І групи основних фондів на суму капітальних витрат по незавершеному будівництву; заниження суми амортизаційних відрахувань на загальну суму 95 400 грн. за рахунок заниження вартості основних фондів на витрати по поліпшенню основних фондів у сумі 2 572 400 грн., на думку позивача такі висновки не ґрунтуються на нормі чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.10.2004р, залишеним без змін Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.01.2005р. у справі №15/79-н позов задоволено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано тим, що висновки Акта перевірки №611-23/4-31395573 від 16.03.2004р., що стали підставою для донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток, а саме: щодо завищення валових доходів у 2003 році у сумі 7 900,00 грн. за рахунок віднесення до валових доходів від’ємної курсової різниці, нарахованої на основну суму боргу по фінансовому кредиту; завищення валових витрат на суму 3 203 000,00 грн. у зв’язку з не віднесенням до складу валових витрат сум, які відшкодовуються при кожному платежі частини вартості об’єкту лізингу, який амортизується; завищення валових витрат на суму 2 572 600,00 грн. у зв’язку з незастосуванням обмеження у розмірі 85% при визначенні витрат на придбання об’єкту фінансового лізингу у межах норм амортизаційних відрахувань; завищення суми амортизаційних відрахувань на 1 518 300 грн. за рахунок збільшення балансової вартості І групи основних фондів на суму капітальних витрат по незавершеному будівництву; заниження суми амортизаційних відрахувань на загальну суму 95 400 грн. за рахунок заниження вартості основних фондів на витрати по поліпшенню основних фондів у сумі 2 572 400 грн., є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.10.2004р. та Постанову Житомирського Апеляційного господарського суду від 13.01.2005р. у справі №15/79-Н скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга ґрунтується на тому, що при прийнятті рішень у справі судами порушено пп. 7.3.6. п. 7.3, пп. 7.9.1-7.9.2 п. 7.9 ст. 7, пп.8.7.1 п. 8.7 пп. 8.2.1 п.8.2 ст. 8. п. 18.3 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97 (із змінами та доповненнями) до внесення змін Законом України від 24.12.2002р. №349-ІV. Також скаржник зазначає, що судами під час вирішення спору та експертом під час проведення експертизи у справі №15/79-н були досліджені інші періоди діяльності позивача, ані ж ті, що зазначені в Акті перевірки, що стали підставою для донарахування.
Заслухавши суддю доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Податковим повідомленням-рішенням №0000382200/0/1836 від 18.03.2004р. позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 2 317 600,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 926 980 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки №611-23/4-31395573 від 16.03.2004р., яким встановлено порушення позивачем вимог пп.1.18.2 п.1.18 п.1.31 ст.1, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5, пп.7.3.1. 7.3.2, 7.3.3. 7.3 п.7.3, пп.7.9.1, 7.9.2 п.7.9 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2, п.8.3, п.п.8.5.2 п.8.5, пп.8.7.1 п.8 ст.8, п.18.3 ст. 18, п.8 р. II«Перехідні положення» Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР, п.16.2 Закону України «Про: лізинг» від 16.12.1997р. №727/97-ВР, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток в загальній сумі 2 317 6000 грн.
Між позивачем та іноземною фірмою „BiostarInvestmensLimited", м. Нікосія Республіка Кіпр було укладено кредитну угоду №04-2001/К від 26.03.2001р., відповідно до якої позивачем отримано кредит в іноземній валюті, який на час проведення перевірки не погашено.
Законом України №349-ІVвід 24.12.2002р. „Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" викладено в наступній редакції: Балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).
Непогашена, протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому, балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.
У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому, прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).
Відповідно до п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону України в редакції, що діяла до 01.01.2003 року будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, що перебували на обліку платника податків на кінець звітного періоду перераховується вгривні за офіційним валютним курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна або від'ємна різниця між результатами такого перерахунку та балансовою вартістю такої валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або до валових витрат платника податку. Для наступного податкового періоду балансова вартість іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до їх вартості, визначеної на кінець звітного періоду.
При цьому, судом враховується, що згідно п.8 розділу II"Перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 року №349-ІV, визначення курсових різниць із заборгованості, яка виникла до набрання чинності цим Законом здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, твердження скаржника, що заборгованість віноземній валюті за фінансовими кредитами, яка виникла до 01.01.2003р., згідно з нормами п.7.3 ст.7 Закону в 2003 році не підлягала перерахунку для визначення І курсових різниць, є необґрунтованим.
Щодо встановленого перевіркою завищення позивачем валових витрат на суму 3203 тис. грн. у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат сум, якіамортизується, судова колегія відзначає наступне.
Між позивачем та Іноземною фірмою „BiostarInvestmensLimited", м. Нікосія Республіка Кіпр було укладено контракти лізингу обладнання №04-2001/Lвід 20.03.2001р. та №10-01-2002/Lвід 10.01.2002р. Згідно додатків №2 до зазначених контрактів, зокрема, п.7 визначено, що оплата лізингу проводиться відповідно, першого числа місяця, наступного за звітним у сумі 57 500 доларів США та у сумі 3 768 доларів США.
Пунктом 16.2 ст.16 Закону України "Про лізинг" від 16.12.1997 року №723/97-ВР, передбачено включення до лізингових платежів суми, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується на строк, за який вноситься лізинговий платіж; суми, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна по договору лізингу; платежу, як винагороди лізингодавцю за отримане у лізинг майно; відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкту лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Згідно з п. 18.1 ст.18 Закону України "Про лізинг", амортизаційні відрахування на надане в лізинг майно визначаються згідно із законодавством України.
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат платника податку, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку.
Відповідно до пункту 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продажем результатів робіт (послуг), є будь-які операції цивільно-правового характеру з надання права на користування або на розпорядження товарами у тому числі нематеріальними активами та іншими, ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт, (послуг).
Враховуючи, що продажем послуг є надання права на користування товарами у межах договору лізингу, то лізингова плата як компенсація за користування об'єктом лізингу є платою за послугу. Відповідно відноситься до валових витрат на підставі п.5.2.1 ст.5 вказаного Закону.
Крім того, пункти 5.3 - 5.8 ст.5 вказаного Закону не містять обмежень, щодо віднесення до складу валових витрат орендної плати (лізингу).
Пунктом 7.9.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 року №349-ІV, визначено, що оподаткування операцій фінансового лізингу, за яким об'єкт було передано орендарю до 01.01.2003 року, здійснюється відповідно до п.2 р.11 даного Закону, в якому вказано, що операції з фінансового лізингу оподатковуються за правилами, які діяли на момент передачі такого об'єкта орендарю або за правилами, визначеними цим Законом за вибором лізингодавця.
Операції з фінансового лізингу оподатковувались позивачем згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв до 01.01.2003 року, отже, твердження скаржника про завищення позивачем валових витрат на суму 3 203 000 грн. у в зв’язку з віднесенням до складу валових витрат сум, які відшкодовують при кожному платежі частини вартості об’єкту лізингу, який амортизується є необґрунтованим.
Щодо виявленого відповідачем завищення позивачем валових витрат на суму 2 572 600 грн. у зв'язку із завищенням балансової вартості І групи основних фондів на суму 25 725 7000 грн. за рахунок включення вартості незавершеного будівництва нового заводу, що вплинуло на визначення розміру витрат по поліпшенню основних засобів, які відносяться до валових витрат платника податку у розмірі 10% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду, судова колегія відзначає наступне.
Згідно Актів державної технічної комісії від 22.10.2003 року, 11.12.2003 року та 23.12.2003 року склад готової продукції заводу по виробництву та розливу алкогольних напоїв, котельня заводу та завод по виробництву та розливу алкогольних напоїв були введені в експлуатацію.
Відповідно до підпункту 8.4.2 пункту 8.4 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрати на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість.
Пунктом 8.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не передбачено, що збільшенняі або зменшення балансової вартості основних фондів залежить від строку введення в експлуатацію основних фондів.
Підпункт 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить тільки визначення терміну "основні фонди". До балансової ж вартості основних фондів входять всі витрати пов'язані з спорудженням, введенням у дію та експлуатацією такого як основного засобу.
Таким чином, твердження відповідача про завищення позивачем валових витрат на 6 000. грн. у в зв'язку із завищенням балансової вартості І групи основних фондів на суму 25 725 700 грн. є необґрунтованими.
Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Підпунктом 8.5.2 п.8.5 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для продажу основних фондів. При цьому, лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.
Відповідно до пп.8.6.1. п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в відповідному розмірі визначеному вказаним пунктом.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обмежень, визначених п. 18.3 ст. 18 Закону (України "Про оподаткування прибутку підприємств" у розмірі 85% при визначенні витрат на придбання об’єкту фінансового лізингу в межах норм амортизаційних відрахувань, не передбачено порядком визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань встановленого п.8.3 Закону, порядком обліку основних фондів, наданих в лізинг (оренду) встановленого п.8.5 Закону, нормами амортизації встановлених п.8.6 Закону.
За таких обставин, висновки Акта перевірки про завищення позивачем суми амортизації на 162 600 грн., є необґрунтованими.
Крім того, судова колегія відзначає, що посилання відповідача в касаційні карзі на невідповідність висновків експерта та висновків суду щодо невідповідності періодів що перевірялись та відображені в Акті перевірки, спростовуються матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність передбачених нормативно-правовим приписом ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, спростовується матеріалами справи, отже, підстави для задоволення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231, 234 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.10.2004р. та Постанову Житомирського Апеляційного господарського суду від 13.01.2005р. у справі №15/79-Нзалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді: Л.І. Бившева
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко
М.О. Федоров
Головуючий суддя: /підпис/ М.І. Костенко
судді: /підпис/ Л.І. Бившева
/підпис/ Н.Є. Маринчак
/підпис/ Є.А. Усенко
/підпис/ М.О. Федоров
З оригіналом вірно відповідальний секретар О.М. Міненко