Справа № 2-а-1561/10

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

Іменем України

      16 листопада 2010 року                                                                                                          м. Лозова                                                                      

Суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської областіДегтярчук М.О., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії, -  

В С Т А Н О В И В :

13 жовтня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов’язання вчинити певні дії, в якому зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом 2 групи захворювання та згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що розмір пенсії для інвалідів 2 групи інвалідності, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком та розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю для інвалідів ІІ групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пенсійний фонд всупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій, крім того, не здійснив їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв’язку з чим, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язати відповідача нараховувати та сплачувати пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком, з 01.01.2004 року, стягнути з відповідача кошти, складачі різницю між фактично нарахованими і сплаченими пенсіями, починаючи з 01.01.2004 року і пенсіями, які повинен був сплачувати відповідач йому, як інваліду ЧАЕС ІІ групи, відповідно до Закону у розмірі: державна пенсія – 8 мінімальних пенсій за віком; додаткова пенсія за шкоду здоров'ю – 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України № 966-ХІV «Про прожитковий мінімум» .

Позивач в судове засідання не з'явився, однак разом з позовом надав суду письмову заяву, в якій просить розглянути позов за його відсутністю в зв’язку з тяжким станом здоров’я.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності та подав заперечення, в якому позов не визнав, посилаючись на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року за № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» для осіб, що отримують пенсію відповідно до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2008 року встановлено мінімальний розмір пенсій для інвалідів 2 групи - ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році - 1090 грн. Стаття 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закріплює норму, відповідно до якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного цим законом і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. З 01.01.2008 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. № 107 були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В новій редакції вказаного Закону ст. 50 встановлює, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах: інвалідам 2 групи – 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також на підставі вищезазначеного Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 50 була доповнена абзацем, який зазначає, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії, згідно із законом «Про Державний бюджет України» і не може бути коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Ці зміни в Законі і були враховані при обчисленні додаткової пенсії позивачу. Нова редакція ст. 50 на підставі рішення Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008р. визнана неконституційною. З метою законодавчого врегулювання питання стосовно додаткової пенсії Кабінетом Міністрів України була прийнята 28.05.2008 року Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року, пунктом 4 якої  передбачену щомісячно додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплачувати інвалідам 2-ї групи у розмірі 20% від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. З урахуванням зазначеної Постанови позивачу виплачується додаткова пенсія в розмірі зазначених 20 відсотків  від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Отже, вимоги позивача щодо перерахунку пенсій, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, УПФУ в Лозівському районі Харківської області вважає безпідставними.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІ групи та він відноситься до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серії А № НОМЕР_1, копією вкладки до посвідчення № НОМЕР_2, копією довідки до акта огляду МСЕК серії 2-18 АБ Харків за № 315769 (а.с. 6-7).

Відповідно до довідки УПФУ в Лозівському районі Харківської області, позивач перебуває на обліку в Управлінні та з 01.01.2004 року по ІІ групі інвалідності отримує пенсію згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір його пенсії з 01.01.2004р. основний розмір пенсії – 531,66 грн., додаткова пенсія  –12.47 грн., з 01.01.2006 р. встановлено: основний розмір пенсії –1093,73 грн., додаткова пенсія – 12,47 грн.; з 01.04.2006р. встановлено: основний розмір пенсії – 1520,31 грн., додаткова пенсія – 12,47 грн.; з 01.01.2008р. основний розмір пенсії – 1520,31 грн., додаткова пенсія  – 94 грн., з 01.04.2008р. основний розмір пенсії – 1520,31 грн., додаткова пенсія  – 96,20 грн., з 01.10.2008р. встановлено: основний розмір пенсії – 1520,31 грн., додаткова пенсія – 99,60 грн.; (а.с. 9).

Щодо призначення пенсії з 15.12.2008 року по теперішній час згідно постанови Лозівського міськрайонного сду Харківської області від 24 грудня 2009 року по справі № 2-а-3680/09 та ухвали Харківського апеляційного абміністративного суду від 01 липня 2010 року позивачу виконаний перерахунок основної та додаткової пенсій по інвалідності 2 групи захворювання, повязаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виходячи з 9 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-Х11.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком та для інвалідів ІІІ групи - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, інвалідами ІІ групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від  05.10.2006 р.  N 231-У встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по І групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по І групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Також, Законом України  "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи – 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, інвалідам II групи - 20 процентів; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006р..

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно статті 58 Закону України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня -481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України  № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, № 530 «Деякі питання  соціального захисту населення  окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Зі ст.ст.50, 54 Закону № 796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Проте, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії  особам, які постраждали, внаслідок ліквідації на Чорнобильської АЕС були встановлені певними нормами Закону України «Про Держаний бюджет  України на 2008 рік».    

Таким чином, управління пенсійного фонду, здійснивши у зазначений період, нарахування та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії,  у розмірах, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет  України на 2008 року», правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України. Отже, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року управління пенсійного фонду  не мало  повноважень здійснювати зазначені виплати державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії  у розмірах встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3  зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Виходячи з наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи  пенсійного фонду обов’язку здійснити перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії  відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,  особам, які отримали таку пенсію в період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Протягом цього часу органи пенсійного фонду діяли у відповідності з приписами діючого законодавства.

Суд дійшов до висновку, що визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність є відправною точкою, величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених по Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином суд вважає, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу основної щомісячної пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постановою Кабінету Міністрів України № 1 „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету” від 03.01.2002 року, Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача щодо неперерахунку позивачу державної пенсії та додаткової пенсії в розмірах, які не відповідають Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки на час прийняття судом постанови вказані порушення відповідачем не усунені, суд приходить до висновку про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсій та провести відповідні виплати з 01 січня 2004 року 14 грудня 2008 року, за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року.

Відповідно до роз'яснень Вищого Адміністративного Суду України від 21.04.2008р. № 704/100/13-08 законодавчі акти, визнані неконституційними згідно рішень Конституційного Суду України, втрачають чинність від дня прийняття такого рішення, отже положення про таку неконституційність не мають зворотної сили. Так, Конституційним Судом України було визнано неконституційними окремі положення Законів України про державний  бюджет в 2007 та 2008р.р. щодо здійснення нарахування та виплати  соціальних виплат, положення зазначених законів втратили чинність лише після визнання їх неконституційними, до цього ж часу вони були чинними та підлягали застосуванню, у відповідачів не було жодних законних підстав не застосовувати їх при обчисленні та нарахуванні відповідних видів соціальних виплат.

Також суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача коштів, складаючих різницю між фактично нарахованими і сплаченими пенсіями, починаючи з 01.01.2004 року і пенсіями, які повинен був сплачувати відповідач йому як інваліду ЧАЕС ІІ групи відповідно до закону, у розмірі – державна пенсія – 8 мінімальних пенсій за віком; - додаткова пенсія за шкоду здоров’ю – 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України № 966-ХІV задоволенню не підлягає.

При цьому суд виходить з того, що дана сума позивачем належним чином не підтверджена, крім того вона позивачу не була нарахована. За таких обставин, суд не може перебрати на себе функції щодо нарахування належних сум пенсії замість органу, на який дані функції покладено згідно чинного законодавства та  її стягнення.

Судом установлено, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 13 жовтня 2010 року, а позовні вимоги заявлені за період часу із 2004р..

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.  Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Але жодна із сторін не порушувала питання про терміни позовної давності. Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем не надано документального підтвердження сплати судових витрат, тому вони не підлягають стягненню на користь позивача із – відповідача. Оскільки судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України та перерахуванню до нього ж, то – судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 50, п. 4 ст. 54, ст.ст. 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 54 Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ч. 4 ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування”, ст. ст. 71, 72, 86, 94, 98, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України  суд, - 

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати  дії Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області у неперерахунку ОСОБА_1 основної  та додаткової пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, інваліду ІІ групи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи  з розміру мінімальної пенсії за віком, неправомірними.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Лозівському районі Харківської області здійснити з 01 січня 2004 року по 14 грудня 2008 року, за виключенням періоду з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, перерахунок та провести відповідні виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також додаткової пенсії як інваліду ІІ групи захворювання, пов'язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, у порівнянні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держаПостанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                                                      Суддя: