ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2007 року № К-23267/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Сергейчука О.А.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: Осадчий О.С., дов. № 17 від 10.04.2007 р.;
відповідача: Драган О.І., дов. № 10029/10/10-1 від 14.05.2007 р.;
Капітова М.С., дов. № 342/10/10-1 від 15.01.2007 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 р.
у справі № 37/163 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Приватного підприємства «Туристична компанія «Меридіан»
до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська
про визнання недійсним рішення № 0000332306/0 від 05.08.2005 р., -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2005 року Приватне підприємство «Туристична компанія «Меридіан» (далі в тексті - ПП «Туристична компанія «Меридіан», позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі в тексті - Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська, відповідач) № 0000332306/0 від 05.08.2005 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2005 р. у справі № 37/163 в задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт порушення позивачем вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: при отриманні передоплати по туру в Турцію в розмірі 1500 грн. ним не застосовано РРО. В обґрунтування вказаної позиції суд послався на факт укладення договору між фахівцем Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська та позивачем, факт видачі йому квитанції до прибуткового касового ордеру та вказав, що відсутність в даній квитанції підпису відповідальної особи свідчить лише про порушення з боку позивача законодавства з ведення бухгалтерського обліку, однак не спростовує факт розрахунків.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог з посиланням на відсутність доказів, що підтверджують доводи податкової інспекції щодо оплати фахівцем Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська позивачу готівкових коштів в сумі 1500 грн. за укладеним договором. Квитанція до прибуткового касового ордеру не прийнята судом апеляційної інстанції як доказ здійснення господарської операції, оскільки вона не містить обов'язкових реквізитів, визначених п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Сам лише факт укладення договору на туристичне обслуговування не тягне за собою підстав для притягнення до відповідальності за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська оскаржила його в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 р., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2005 р.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2006р., а касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представники відповідачів підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили їх задовольнити.
Представник позивача просив залишити скаргу без задоволення, оскільки вважає постанову суду апеляційної інстанції такою, що прийнята у відповідності до норм чинного законодавства України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська було проведено перевірку Приватного підприємства «Туристична компанія «Меридіан» щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за наслідками якої складено акт від 03.08.2005 р.
На підставі висновків даного акту перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.08.2005 р. № 0000332306/0, яким до сплати позивачу визначено суму фінансових санкцій в розмірі 7500 грн. згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Нарахування спірних фінансових санкцій пов'язано з виявленим, згідно акту перевірки, фактом не проведення розрахункової операції на суму 1500 грн. через реєстратор розрахункових операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що працівником Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська ОСОБА_1 03.08.2005 р. укладено з позивачем договір № 03/0805 на туристичне обслуговування, згідно з пунктом 1.1 якого останній зобов'язався за встановлену плату та замовленням Туриста забезпечити надання Туристу комплексу посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту. Пунктом 4.1 вказаного договору вартість туристичних послуг, наданих Туристу, згідно з п. 1 договору, визначається у відповідності з замовленням на тур, та сплачується Туристом протягом 1-го дня з моменту підписання даного договору.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту проведення розрахункової операції без застосування РРО та відповідно порушення позивачем вимог п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки вказане підтверджується укладеним договором на туристичне обслуговування, фактом видачі працівнику податкової інспекції квитанції до прибуткового касового ордеру з відбитком печатки позивача.
З таким висновком місцевого господарського суду не погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що надана відповідачем на підтвердження факту оплати грошових коштів за туристичну путівку копія квитанції до прибуткового касового ордеру, в якій відображено, що від ОСОБА_1 позивачем прийнято в якості передоплати по туру в Турцію 1500 грн., не містить обов'язкових реквізитів, визначених п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Таким чином, апеляційний господарський суд вважав спростованими доводи відповідача щодо наявності самого факту порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки податкова інспекція не підтвердила належними доказами як факт оплати готівкових коштів за укладеним договором на туристичне обслуговування, так і факт їх отримання від позивача після анулювання договору.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає дані висновки судів передчасними.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Законом України «Про туризм» туристичні послуги не визначені товаром, який реалізується за договором купівлі-продажу. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.
Турагенти, які реалізують туристичний продукт (комплекс туристичних послуг), що належить іншим туроператорам, можуть не застосовувати реєстратори розрахункових операцій, так як норма щодо обов'язкового застосування реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні торгівлі продукцією не власного виробництва, не відноситься до послуг, що надаються підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності.
Таким чином, юридичні особи, які за специфікою діяльності відносяться до підприємств сфери послуг і при цьому проводять розрахунки у касах цих підприємств з дотриманням установленого порядку, звільняються від застосування реєстратора розрахункових операцій.
Встановивши відсутність у квитанції до прибуткового касового ордеру обов'язкових реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд апеляційної інстанції однак не дав оцінку акту перевірки як службовому документу, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про незаконність прийнятих у справі судових рішень, їх скасування та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази та вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2006 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2005 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.І.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Сергейчук О.А.