Справа № 2-а-117/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    15 квітня 2010 року                Ржищівський міський суд Київської області в складі:

    головуючої судді:                 Козіної С.М.

    розглянувши в порядку письмового провадження в м. Ржищів Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Ржищівське міське Управління праці та соціального захисту населення про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -  

ВСТАНОВИВ:

    15.02.2010 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, в якій вказано, що 10 липня 2007 року Ржищівським міським судом Київської області у справі № 2-а-18/07 за позовом позивача до Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення постановлено рішення  вимоги задоволено в повному обсязі і зобов'язано Ржищівське УПСЗН здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки та стягнути з Ржищівського УПСЗН на його користь недоотримані суми одноразових грошових допомог за 2003, 2004, 2005 роки згідно проведеного розрахунку.

    На вказану постанову Ржищівського міського суду Київської області від 10 липня 2007 року у справі № 2-а-18/07 було подано апеляційну скаргу, але ухвалою Київського Апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга вважається неподаною та повернута апелянту, відповідно рішення Ржищівського міського суду залишено без змін.

    22.05.2009 року Ржищівським міським судом було видано виконавчий лист № 2-а-18/07, про зобов'язання здійснити перерахунок недосплачених сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення, який позивач надіслав до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області.

    Провадження по даному виконавчому листу відкрито, про що на його домашню адресу  надійшла постанова про відкриття провадження.

    05.02.2010 року на домашню адресу позивача надійшла постанова № 15159998 від 28.12.2009 року про  закінчення виконавчого провадження. Проте підставою для закінчення даного виконавчого провадження стало не фактичне виконання рішення суду. Обґрунтовано дану постанову тим, що виконати рішення суду без участі боржника неможливо, керуючись п. 11 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” - повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч. 3 статті 76 ЗУ “Про виконавче провадження”.

    Відповідно до ч. 3 ст. 76 якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 Закону України “Про виконавче провадження, після чого виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ, без виконання.

    У разі неможливості виконання рішення без участі боржника, при повторному порушенні боржником без поважних причин строків виконання, державний виконавець накладає на нього штраф у подвійному розмірі. Сплата якого не звільняє боржника від обов'язку виконати рішення. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до законодавства України.

    Після цього виконавчий документ повертається до суду чи іншого органу, що його видав, без виконання. Відповідно до науково-практичного  коментарю до Закону України “Про виконавче провадження” неможливість виконання в цьому випадку повинна трактуватися за нормами пункту 3 частини першої ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження”,  а виконання обов'язків як таке, що не допускає правонаступництва. Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби керується п.11 статті 37 ЗУ “Про виконавче провадження”. Хоча в цій частині іде мова про повернення виконавчого документа.

    Позивач вважає постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області від 28.12.2009 необґрунтованою та неправомірною, а посилання на п.11 ст.37 ЗУ “Про виконавче провадження” передчасним. Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС не враховано, що Ржищівське міське управління праці та соціального захисту населення є державним органом, тому не може бути ліквідованим, і якщо рішення виконати неможливо на даний момент, то це не виключає можливість виконання рішення суду взагалі. Крім того, працівники УПСЗН є посадовими особами, державними службовцями, і якщо з різних причин посадова особа  тимчасово не виконує свої обов'язки, вони мають бути покладені на іншого працівника. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

    Позивач вважає,  що закінчивши виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-18/07, підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області відмовився виконувати рішення суду в повному обсязі в частині перерахунку недоотриманих сум одноразових  грошових допомог на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки, що порушує його конституційні права та унеможливлює повторне звернення виконавчого листа до виконання, так завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову.

    Згідно з ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному ґарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

    Згідно з ст 41 Закону України “Про виконавче провадження”, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

    В позовній заяві позивач просить скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області від 28.12.2009 року № 15159998 про закінчення виконавчого провадження, про зобов'язання Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення здійснити мені перерахунок допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки як таку, що винесена незаконно, безпідставно та передчасно та зобов'язати Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області відновити виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-18/07 виданим 22.05.2009 року Ржищівським міським судом Київської області  про обов'язання Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення здійснити йому перерахунок допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки.

    31.03.2010 року представник відповідача надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника та заперечення на позов, в якому позов не визнав. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог відповідач посилається на те, що до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області був пред'явлений виконавчий лист Ржищівського міського суду від 22.05.09 № 2-а-18/07 щодо зобов'язання Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення здійснити ОСОБА_1 перерахунок недоотриманих сум одноразових грошових допомог на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки.

    Постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області від 07.10.2009 року № 15159998 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Ржищівського міського суду від 22.05.2009 року № 2-а-18/07 щодо зобов'язання Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення здійснити позивачу ОСОБА_1 перерахунок допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки та надано боржнику строк для добровільного виконання. Рішення суду в добровільному порядку боржником не виконано.

    Згідно ст. ст. 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження» у разі не виконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує  боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує перед судом клопотання про відповідальність та виконавчий документ постановою державного виконавця повертається до суду, що його видав.

    Відповідно до вимог ст. 76 ЗУ “Про виконавче провадження” постановами підрозділу від 20.11.2009 року, 10.12.2009 року накладені штрафи на Ржищівське міське управління праці та соціального захисту населення у розмірі 340 грн. та 680 грн.

    Також, до Ржищівського міського суду підрозділом направлено клопотання від 25.12.2009 року про притягнення до відповідальності посадових осіб Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення за невиконання рішення суду.

    Постановою підрозділу від 28.12.2009 року № 15159998 виконавче провадження закінчено на підставі п. 11 ст. 37 ЗУ “Про виконавче провадження”, копію якої направлено сторонам.

    Враховуючи вище викладене, підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області вважає, що постанова від 28.12.09 року № 15159998 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 22.05.09 № 2-а-18/07 щодо зобов'язання Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення здійснити ОСОБА_1 перерахунок недоотриманих сум одноразових грошових допомог на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки винесена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та є законною.

    13.03.2010 року позивачем по справі подано клопотання про розгляд справи за  його відсутності за наявними у справі доказами.

    15.04.2010 року представник Ржищівського міського УПСЗН  надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника та заперечення на позов, в якому позов не визнав. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог представник Ржищівського міського УПСЗН  посилається на те, що Підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Київській області на адресу Ржищівського міського УПСЗН була направлена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу про зобов'язання УПСЗН м.Ржищів здійснити перерахунок доплати на оздоровлення за 2003,2004,2005 роки ОСОБА_1

    УПСЗН м. Ржищів 17.03.2010 року здійснило перерахунок доплати на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки ОСОБА_1 про що повідомило належним чином підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Київській області.

    Відповідно до вимог ст. 63 ЗУ від 28.02.1991 року фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок  Державного бюджету.

    Відповідно до ст. 67 ЗУ від 28.02.1991 року конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються КМ України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Проте, ніяких змін в Постанову КМ України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не внесено. Тобто, на сьгоднішній день дані компенсаційні виплати проводяться відповідно вищезгаданої постанови.

    Згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється в порядку і в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті України на відповідні бюджетні програми.

    Крім того, ст. 95 Конституції України, якою встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про державний бюджет України. Тобто, Закон України “Про Державний бюджет” на відповідний рік має пріоритетне значення щодо інших законів протягом року.

    Відповідно до ч.1 ст. 20 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 року № 2542-111 учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.

    Частини 1, 2 ст. 21 даного кодексу закріплюють положення, згідно яких для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

    Відповідно до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. № 936 головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство праці та соціальної політики, а управління праці та соціального захисту населення є розпорядником коштів нижчого рівня, тобто підконтрольним і підзвітним розпоряднику бюджетних коштів вищого рівня.

    У відповідності до п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України "розпорядники  бюджетних  коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних   асигнувань, встановлених кошторисами". Затверджені кошториси для виплат допомог, компенсацій, доплат і по місту Коростеню.

    Згідно п.41 "Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів   України № 228 від 28.02.2002 р. "затвердження кошторисів і планів асигнувань, а також  здійснення видатків у сумі, що передують встановлені бюджетні призначення" тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

    Окрім того, ст.62 Закону  України № 796 - XII від 28.02.1991р. падає право Кабінету Міністрів України визначати порядок роз'яснення і застосування цього Закону і рішення   Кабінету Міністрів України є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності.

    Таким чином, фінансування вказаних програм проводиться через органи Державного   казначейства у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку в межах наявних фінансових ресурсів, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

    Всі види доплат та компенсацій, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 позивачу були виплачені повністю, виходячи з реальних   можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

    Ухвалюючи рішення по даній справі і задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення недоплачених сум компенсаційних виплат з управління праці та соціального захисту населення Ржищівської міської ради Ржищівський міський  суд Київської області тим самим порушив права інших громадян на своєчасне отримання в повному обсязі передбачених виплат. Оскільки задоволення позовних вимог та їх стягнення з рахунків  управління призведе до  недофінансування  поточних  виплат.  А  це  прямо суперечить основній  засаді  судочинства  -   захист ґарантованих  Конституцією  України  та законами  прав  і  свобод людини і  громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, що передбачено ст. 2. ч.1 ст.6 Закону України від 07.02.2002 р. № 3018-111 "Про судоустрій України", ст.ст. 8,46 Конституції України в сенсі гарантованого Конституцією України права на отримання допомоги, а також в додержанні принципу верховенства права, соціальної справедливості та рівності усіх перед законом.    

    Суд,  дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, підлягає задоволенню в повному обсязі, обгрунтовуючи своє рішення нижченаведеними доказами.

    Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

    Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб; відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

    Крім того, згідно з ст. 85 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду, який видав виконавчий документ.

    Згідно з ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному ґарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

    Згідно з ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” передбачається вичерпний перелік випадків, внаслідок яких виконавче провадження підлягає закінченню.

    Крім того, даною нормою передбачено, що копія постанови про закінчення виконавчого провадження у 3-денний строк надсилається сторонам та суду або іншому органу, які видали виконавчий документ.

    Як на підставу закінчення виконавчого провадження державний виконавець посилається на п. 11 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч.3 ст. 76 цього Закону.

    Відповідно до ч. 3 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу державної виконавчої служби, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

    Дана обставина не є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки Ржищівське міське управління праці та соціального захисту населення є державним органом, який не ліквідовувався, і якщо рішення виконати неможливо на даний момент, то це не виключає можливість виконання рішення суду взагалі. Крім того, працівники УПСЗН є посадовими особами, державними службовцями, і якщо з різних причин посадова особа  тимчасово не виконує свої обов'язки, вони мають бути покладені на іншого працівника. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

    Відповідно до положень ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

    Враховуючи вищевикладене, є всі підстави вважати, що були порушені конституційні, чинні права стягувача ОСОБА_1, як постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

    Відповідачу до виконання було пред'явлено визначений законом виконавчий документ, а саме — виконавчий лист, складений у відповідності до вимог ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження”.

    Згідно з ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов'язковість рішень суду, тобто постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, що відображено в ст. 14 КАС України.

    Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України “Про державну виконавчу службу” державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів, виконання яких покладенона державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. А також, згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

    Згідно з ст. 38 Закону України “Про виконавче провадження” передбачаються наслідки завершення иконавчого провадження, а саме: завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом, а виходячи зі змісту ст. ст. 37, 76 Закону, то відповідач, винісши оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, позбавляє позивача можливості стягнути кошти, які гарантовані йому Конституцією України.

    Згідно з ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

    Згідно з ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

    Згідно п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окреих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 87, 94, 98, 158, 159, 161, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Ржищівське міське Управління праці та соціального захисту населення про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, - задовольнити в повному обсязі.

    Визнати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області від 28.12.2009 року № 15159998 про закінчення виконавчого провадження, про зобов'язання Ржищівського міського управління праці та соувального захисту населення здійснити перерахунок ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2003,2004,2005 роки, протиправною та скасувати.

        Зобов'язати Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області відновити виконавче провадження за виконавчим листом № 2-а-18/07 виданим 22.05.2009 року Ржищівським міським судом Київської області у справі № 2-а-18/07 про зобов'язання Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення здійснити ОСОБА_1 перерахунок  недоотриманих сум одноразових грошових допомог на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного адміністративного суду Київської області.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                Суддя: