2а-1692/10/14/2018

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 жовтня  2010р.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Чередник В.Є., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про відновлення порушеного права на пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом та просила зобов'язати відповідача провести з 01.03.2001 року перерахунок та виплату позивачу заборгованості з державної пенсії в мінімальному об'ємі у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком. Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача після здійснення відповідного перерахунку та виплати заборгованості з належних позивачу пенсійних виплат у необхідних розмірах призначити та виплатити позивачу у законодавчо встановлених розмірах державну пенсію в мінімальному об'ємі у  розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50  % мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за рішенням МСЕК є інвалідом 3 групи, віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач вказав, що за цих підстав відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали «внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання державної пенсії, розмір якої у відповідності до ч. 4 ст. 54 вказаного закону повинен бути не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої у відповідності до ст. 50 того ж закону, повинен складати -50 % мінімальної пенсії за віком.

Призначає, нараховує та виплачує позивачу державну та додаткову пенсії відповідач у цій справі - Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Харкова.

Позивач зазначає, що при призначенні та нарахуванні належних позивачу пенсійних виплат та при визначенні обсягу його прав на їх розмір всупереч п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України відповідач керується не законами, а лише підзаконними нормативно-правовими актами, і тому державна пенсія і додаткова пенсія призначається і нараховується позивачу відповідачем довгий час в набагато меншому розмірі, аніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що позивач неодноразово звертав увагу відповідача в своїх зверненнях.

Відповідачем було відмовлено позивачу в належному призначенні державної та додаткової пенсій, але при цьому, на думку позивача, відповідачем не були прийняті до уваги такі обставини: право позивача на отримання державної та додаткової пенсій передбачене ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України  Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи»; згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» мінімальний розмір пенсії за віком також визначається виключно законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач.

Розмір мінімальної пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування» встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

До судового засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його  відсутності, а також зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, подав заяву про розгляду справи без їх участі. Крім того, від представника відповідача надійшло заперечення проти позову, та вважає, що з його боку відсутні факти порушення прав позивача.

У відповідності до п.2  ч.1 ст.183-2 КАС України справу вирішено  судом на підставі наявних у справі матеріалів і доказів, в порядку скороченого провадження, передбаченого  п.2  ч.1 ст.183-2 КАС України.

Відповідно до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розгляд та вирішення даної справи на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та згідно з висновком МСЕК є інвалідом третьої групи.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 54 Закону №796, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» № 107-УІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796, є те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору,   крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також є обґрунтованим не прийняття до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.

Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на вищевикладене обґрунтованим буде не прийняття до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму   для   осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що відмова відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.

Суд вважає необхідним зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 2005 -2010 року, враховуючи положення ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає що нараховані суми не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням втрати частини доходів.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та законними, а позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. по справі «Про соціальні гарантії громадян» та керуючись ст.ст. 9, 11, 99, 100,128, 159, 160,161, 183-2 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1     до Управління Пенсійного фонду України в Київському  районі м. Харкова про призначення та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених законом, та про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському  районі м. Харкова щодо відмови в перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії ОСОБА_1   з 01.01.2005 року по 15.12.2009 рік в розмірах, які відповідають Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському  районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати ОСОБА_1 , за період з 01.01.2005 року по 15.12.2009 року  виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський  районний суд м. Харкова протягом десяти  днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти  днів з дня отримання копії постанови.

Суддя