Справа № 2-а-579/10

  П О С Т А Н О В А  

Іменем України

30 вересня 2010 року                                                                                  м.Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді -         Мозгового В. Б.,

при секретарі:             Палашкевич М. В.,

за участю позивача         ОСОБА_1,

відповідача             Лазарчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Новограді-Волинському адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Новоград-Волинського ВДАЇ Лазарчука Віталія Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 вказує на те, що відповідачем Лазарчуком В.В. 03.07.2010 року було винесено постанова серії АМ №222758 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за порушення ним п. 12.4 Правил дорожнього руху (далі-ПДР), а саме за те, що він 03.07.2010 року о 07 год. 10 хв. В м. Новоград-Волинський по вул. Житомирська, керуючи автомобілем ВАЗ-21074, д/н НОМЕР_1, при обмеженні швидкості 60 км/год рухався зі швидкістю 83 км/год, чим перевищив швидкість на 23 км/год.

Позивач вважає дану постанову незаконною та просить суд її скасувати, оскільки він вказаного правопорушення не скоював.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав повністю та підтвердив ті обставини, що викладені в позовній заяві.

Відповідач адміністративний позов не визнав, вважає його необгрунтованим, який задоволенню не підлягає. Крім того відповідачем в судовому засіданні представлено адміністративні матеріали на підставі який було винесено оскаржувану постанову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідачем відносно позивача 03.07.2010 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АМ1 №008312 та винесено постанову серії АМ №222758 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 255 грн. у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху України, а саме що він керуючи автомобілем ВАЗ-21074, д/н НОМЕР_1, в м. Новоград-Волинський рухаючись по вул. Житомирська перевищив швидкість на 23 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР. Факт перевищення швидкості зафіксований вимірювальним приладом «Беркут-062».

За змістом п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

За правилами частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту –КУпАП) перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладання штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як передбачає стаття 280 цього ж кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що перевищення швидкості руху зафіксовано за допомогою спеціального технічного пристрою.

Крім того, встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 03.07.2010 року серії АМ №222758 оформлена у відповідності вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які пред’являються до змісту постанови.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення , поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів  та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку ці дані встановлені протоколом та показаннями технічного приладу, а саме: «Беркут-062».

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що швидкість, яку було зафіксовано приладом «Беркут-062» не відповідає дійсності, оскільки фактично він рухався в межах населеного пункту, де швидкість обмежена 60 км/год. зі швидкістю 55-60 км/год., за яку відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП не настає, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки доказів цього позивач не надав.

В судовому засіданні пояснення які були надані свідком ОСОБА_3, судом до уваги не беруться, оскільки при складанні протоколу позивачем не було запропоновано відповідачу допитати свідка, який на той момент, за словами позивача, знаходився в автомобілі.

Згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №341, одними з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п. 2, п. 4).

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Наказом МВС №33 від 01.03.2010 року Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, затвердженого в МЮУ 30 березня за №262/17557 згідно якого, технічний засіб «Беркут» входить до того переліку, що може використовуватися підрозділами Державтоінспекції МВС.

Згідно свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №22-2/0967622, дистанційний вимірювач швидкості «Беркут» №0501062 визнано придатним до застосування.

Таким чином, оцінюючи зазначені вище докази в їх сукупності, суд оцінює позицію позивача критично та розцінює це як спробу створення штучних умов для спростування факту порушення ПДР з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, наданих йому Конституцією та законами України, а тому постанова серії  АМ №222758 від 03.07.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідає чинному законодавству, а тому підстав для її скасування у суду немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122 ч. 1, 251 КУпАП, ст.ст. 10, 11, 14, 70, 71,159-163, 167, 171-2, 186 КАС України, -  

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Лазарчука Віталія Вікторовича інспектора ДПС Новоград-Волинського ВДАЇ про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

Одержати копію постанови   сторони можуть 04 жовтня 2010 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: