копія

                                                                                                                             Справа № 2-866

                                                                                                                              2010 рік

РІШЕННЯ

                                         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

7 вересня 2010 року                           Іллінецький районний суд Вінницької області   в складі:

головуючого судді                             Мотрука М.І.                .

при секретарі                                      Мозоль Л.І.

розглянувши  у  відкритому  судовому   засіданні  в м. Іллінці цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області   про зобов’язання нарахувати і виплатити щомісячну державну соціальну допомогу  дітям війни, ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”  

                                                            В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області, в якому вказав, що він  народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   є  дитиною війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу  повинно виплачуватися щомісячне державне соціальне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дане підвищення у 2007-2010 р.р. йому  не виплачувалося, або виплачувалось не в повному об’ємі.

Відповідно до ч. 2, ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших, або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав та свобод.

Незважаючи на наведене, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від  9 липня  2007 року   № б-рп/2007 по справі №1-29/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо  зупинення дії ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були визнанні неконституційними.

Пунктом 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції. Так, відповідно до нової редакції «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Проте рішенням Конституційного Суду України від 22 травня  2008 року  № 10-рп/2008 по справі №1-28/2008 положення п. 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо викладення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у новій редакції були визнані неконституційними.

В зв'язку з наведеним, позивач  змушений  звернутися  до суду із даним позовом  в якому просить суд стягнути із відповідача на  його  користь недоплачене щомісячне державне соціальне  підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 по 31.08.2010 роки, поновити строк для звернення до суду за захистом його прав.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився а подав до суду заяву в якій просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.

    Відповідач -  управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області позову не визнало, подало до суду письмове заперечення на нього, в якому вказало на безпідставність позовних вимог з мотивів відсутності відповідного бюджетного фінансування таких виплат, помилкового розрахунку позивачем належних йому сум виплат пропуску ним без поважних причин встановленого законом строку позовної давності для звернення до суду. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Дослідивши письмові докази по справі та письмове заперечення відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних мотивів.

           Як встановлено судом, позивач   має статус дитини війни, що підтверджується копією його пенсійного посвідчення. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 цього Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 за № 6-рп/2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  з урахуванням ст.111 цього Закону. Тому право та такі виплати у 2007 році у позивача було, починаючи із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тому право та такі виплати у 2008 році у позивача було, починаючи із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Суд вважає, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у вказані періоди 2007- 2008 роки мав право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлений не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до  30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. Тому розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Крім того, згідно ч.1 ст.3  Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Виходячи із приписів ч.2 ст.152 Конституції України, дати ухвалення рішень Конституційним Судом України та моменту звернення позивача до суду із цим позовом, суд вважає доведеним обов'язок відповідача нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», лише за період із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, із  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Розмір мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні визначений лише ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 зазначеного закону мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плата та мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня  2008 року  № 10-рп/2008 по справі №1-28/2008 положення п. 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо викладення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у новій редакції були визнані неконституційними.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції 2004 року поновили свою дію    з  9 липня 2007 року,    а у 2008 році – з  22  травня  2008 року.  Таким чином,  право позивача  на здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком поновлено саме із цих дат.

Статтею 71 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетним програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Аналогічне положення наведене в ст.70 Закону України „Про державний бюджет на 2010 рік” Таким чином, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року. Тому, на підставі наведеного, суд приходить до висновку, що у позивача протягом 2009-2010 років було право на здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, зазначений відповідно до  ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».

З положень ст.ст. 81, 84 Закону України «Про пенсійне забезпечення» випливає, що органами, які призначають пенсії, здійснюють їх перерахунок та оформлюють документи для їх виплати є органи Пенсійного фонду України.

Своєчасна невиплата позивачу щомісячного державного соціального підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є противоправною бездіяльністю відповідача і така, що суперечить Конституції України та законам України.

Крім того,  що відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії    не може бути підставою для невиконання Пенсійним фондом своїх зобов'язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків, або грошової компенсації замість них.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 5, ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» обов'язки щодо нарахування, та виплати пенсій, покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи. Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, Пенсійний фонд України та його територіальні органи, зокрема управління Пенсійного фонду України є відповідачами у даній категорії справ.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями щодо здійснення нарахування, виплати, перерахунку пенсій та інших виплат, перевірки наданих позивачем розрахунків, та не може встановлювати та стягувати конкретні суми соціальних виплат.

Враховуючи наведене, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, з метою захисту порушеного права позивача суд, відповідно до п.2 ч.1 ст. 15 ЦПК України та ст.16 ЦК України може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень до здійснення певних дій, а в даному випадку нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.257 ЦК України, для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів особи встановлюється трирічний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як вбачається з матеріалів справи, даний цивільний позов поданий до суду 31.08.2010 року, про що свідчить відповідний реєстраційний напис на першій сторінці позовної заяви.  Відповідно до ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Проте, суд, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази по справі, в частині позовних вимог про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушеного права, має всі правові підстави для визнання поважною причину пропуску строку, врахувавши вік позивача – 69 років, стан здоров’я,  необізнаність позивача в чинному законодавстві та відсутність належної проінформованості з боку відповідача про фактично нараховані і виплачені йому розміри підвищення до пенсії як дитині війни, вважає, що позивачу слід поновити строк для звернення до суду за захистом порушеного права. За таких обставин, суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду в Іллінецькому районі зобов’язано здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_3 у розмірі встановленому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з 01.01.2010 року по 31.08.2010 року урахуванням проведених виплат.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  ст.ст. 213-215, 218  ЦПК України, суд, -

В  И  Р  І  Ш  И  В:

Позов задоволити.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги ОСОБА_1 у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України ?ро загальнообов’язкове пенсійне страхування”, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з  01 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя  Іллінецького

районного        суду                                   М.І. Мотрук