Справа № 2 - 5165 /10/ 11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 листопада 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді Попрас В.О.,
при секретарі - Бутиріної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитних договорів та розірвання договорів іпотеки,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними кредитні договори № 010-2/07/1-645-07 від 30.05.2007р. та № 010-2/07/1-846-07 від 27.09.2007р. укладених між відповідачем ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 та розірвати договори іпотеки від 30.05.2007р. та договір наступної іпотеки № 665/1-07 від 27.09.2007р. укладені між відповідачем ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачем 30.05.2007р. укладено договір іпотеки та 27.09.2007р. договір наступної іпотеки № 665/1-07, за яким позивач зобов’язався відповідати за виконання боржником ОСОБА_3 її боргових зобов’язань перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за кредитним договором № 010-2/07/1-645-07 від 30.05.2007р. та кредитним договором № 010-2/07/1-846-07 від 27.09.2007р. у повному обсязі таких зобов’язань. Кредит отримано у доларах США на суму 492000 та 168000 на проведення ремонту нерухомого майна. Згідно додатку № 1 до кредитного договору № 010-2/07/1-846-07 від 27.09.2007р. (графік погашення) повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснюється в доларах США. Позивач вважає, що укладені договори іпотеки підлягають розірванню оскільки кредитні договори укладені всупереч нормам закону, і є недійсними, оскільки відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня і в кредитних договорах повинна буди вказана сума кредиту тільки в гривнях, згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні в випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення», Постанови Кабінету Міністрів України «Про удосконалення порядку формування цін» встановлення цін в іноземній валюті без зазначення її еквіваленту у гривнях заборонено. Таким чином позивач вважає, в кредитному договорі, який укладено між банком і громадянином України, повинна бути вказана не іноземна валюта, а гривня., і цей кредит потрібно виплачувати тільки в гривнях. Більш того, Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання в валютного контролю», Положенням про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти на території України, як засіб платежу проводиться при наявності індивідуальної ліцензії Нацбанку України, якої у фізичної особи бути не може. Кредитний договір носить дискримінаційний по відношенню до позичальника умови, що виключає законність пунктів кредитного договору щодо проведення розрахунків в іноземній валюті. Згідно з ч.1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» проти позовних вимог позивача заперечував посилаючись на те, що кредитні договори укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 та договори іпотеки укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 у відповідності до законодавства України.
У судове засідання відповідачка ОСОБА_3 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд розглядає справу у відсутність відповідачки ОСОБА_3 відповідно до ст.169 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
30 травня 2007р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 010-2/07/1-645-07 відповідно до якого, ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 492000 доларів США на проведення ремонту нерухомого майна терміном повернення 30.05.2017р. процентною ставкою 12% річних.
27 вересня 2007р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 010-2/07/1-846-07 відповідно до якого, ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 168000 доларів США на проведення ремонту нерухомого майна терміном повернення 27.09.2017р. процентною ставкою 12% річних.
Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно ст. 47 Закону України «Про банківську і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Статтею ст. 2 Закону України «Про банківську і банківську діяльність» передбачено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
У відповідності до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на вест період дії режиму кредитування.
Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ івід 17.07.2001 р. № 275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта.
При цьому п.5.3 цього Положення визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Отже чинне валютне законодавство України надає право банкам, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл, здійснювати валютні операції, утому числі видавати кредити в іноземній валюті.
Підпункт «в» зазначеного пункту 4 статі 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачає необхідність отримання індивідуальної ліцензії тільки у випадках, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, а законодавством України не встановлено жодних обмежень щодо граничних розмірів сум та термінів таких кредитів.
Як вбачається з банківської ліцензії Національного банку України № 10 виданої Відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» зареєстрованому Національним банком України 27.03.1992 року за № 94 надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банківську і банківську діяльність».
Відповідно до дозволу Національного банку України № 10-4 виданого Відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» зареєстрованому Національним банком України 27.03.1992р. за номером 94, який має банківську ліцензію за номером 10 виданому національним банком України 11.10.2006р. надано право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу.
Здійснення розрахунків між резидентами України в національній валюті не є порушенням діючого законодавства України.
30 травня 2007р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки та 27 вересня 2007р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір наступної іпотеки № 665/1-07.
Згідно ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником осново зобов’язання включно в межах вартості предмета іпотеки.
У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом не встановлено порушення законодавства при укладені кредитних договорі № 010-2/07/1-645-07 від 30.05.2007р. та № 010-2/07/1-846-07 від 27.09.2007р. укладених між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем ОСОБА_3, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійними кредитних договорів задоволенню не підлягають. Слід відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору іпотеки від 30.05.2007р. та договору наступної іпотеки № 665/1-07 від 27.09.2007р., укладених між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та позивачем, оскільки позивачем не надано доказів порушення законодавства при їх укладенні.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст.6, 203, 215- 217, 533 ЦК України, ст.ст. 1,11 Закону України «Про іпотеку», суд –
В И Р І Ш И В :
В задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитних договорів № 010-2/07/1-645-07 від 30 травня 2007 року та № 010-2/07/1-846-07 від 27 вересня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 - відмовити.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору іпотеки від 30 травня 2007 року та договору наступної іпотеки № 665/1-07 від 27 вересня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ