Справа № 2 - 3410 /10/ 11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді Попрас В.О.,
при секретарі - Бутиріної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 борг у сумі 144180 грн., що еквівалентні 18000 доларам США, а також сплачене позивачкою судовий збір в сумі 1441,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.12.2008 р. вона позичила ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 18000 доларів США, строком до 15.10.2009 р., що підтверджується написаною відповідачкою розпискою. У зазначений термін відповідачка борг не повернула. На вимогу позивачки, ОСОБА_2 повідомила, що позиченими коштами вона не розпоряджалась, а передала їх своєму чоловіку, який витратив їх на власний розсуд. Після передачі коштів ОСОБА_2 чоловіка більше не бачила, який уникає зустрічей з нею. Посилаючись на ч.2 ст. 65 СК України, якою передбачено, що при укладені договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя, позивачка просить стягнути борг у сумі 144180 грн., що згідно курсу НБУ відповідає 18000 доларів США, з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
В судовому засіданні представник позивачка позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що 01.12.2008 р. позивачка позичила відповідачці ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 18000 доларів США та в обумовлений строк 15.10.2009 р. відповідачка гроші не повернула, пославшись на відсутність грошових коштів. Проте доказів, підтверджуючих, що ОСОБА_2 позичала гроші з відома свого чоловіка - відповідача ОСОБА_3, позивачка надати не може.
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала, підтвердила, що брала у позивачки 01.12.2008 р. разом з своїм чоловіком ОСОБА_3 в борг 18000 доларів США. Шлюб з ОСОБА_3 укладений 15.08.2008 р. і до теперішнього часу не розірваний. До 26.09.2009 р., коли в них народилась дитина, гроші витрачені не були та знаходились вдома. В жовтні 2009 року її чоловік - відповідач ОСОБА_3 покинув її та пішов жити до своєї матері, забравши свої речі. Після того, як ОСОБА_3 пішов, ОСОБА_2 виявила, що позичені у ОСОБА_1 гроші зникли. Вважає, що позичені гроші забрав ОСОБА_3, проте до теперішнього часу з цього приводу нікуди не зверталась. Доказів, підтверджуючих, що позичала у ОСОБА_1 гроші з відома свого чоловіка, надати не може.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував, пояснивши, що відповідач ОСОБА_3 про борг дізнався після отримання позовної заяви. Про те, що його дружина ОСОБА_2 позичала у позивачки ОСОБА_1 18000 доларів він не знав і згоди на це на давав. Шлюб з ОСОБА_2 був укладений 15.08.2008 р. і до теперішнього часу не розірваний. В жовтні 2009 року його вигнали і він пішов до своєї матері, проте ніяких грошей не брав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, відповідачку ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
01.12.2008 р. ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 18 тисяч доларів США, про що написала розписку, підтвердивши в судовому засіданні, що дійсно брала в борг у позивачки вказану грошову суму.
До теперішнього часу відповідачка ОСОБА_2 грошових коштів, які вбрала в борг, позивачці ОСОБА_1 не повернула.
Позичальник згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем, у строк та у порядку, що встановлені договором.
У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Суд вважає безпідставним посилання позивачем на вимоги ст. 65 СК України в обґрунтування звернення стягнення за договором позики не тільки на відповідачку ОСОБА_2, а й її чоловіка ОСОБА_3, оскільки суду не надано доказів, підтверджуючих згоду ОСОБА_3 на укладання договору позики відповідачкою ОСОБА_2
Згідно ч.3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
У відповідності до ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя і інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
Судом встановлено і проти чого не заперечують сторони, що з 15.08.2008 р. і до теперішнього часу відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі.
Проте сторонами не надано суду доказів, підтверджуючих, що ОСОБА_2 уклала договір позики за згодою свого чоловіка ОСОБА_2, а також, що грошові кошти, одержані за договором позики були використані в інтересах сім’ї.
Так, в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що позичені нею грошові кошти в сумі 18000 доларів США на нужди сім’ї витрачені не були, до народження дитини, яка народилась 26.09.2009 р., знаходились у неї вдома, а після того, як її чоловік - відповідач ОСОБА_3 пішов від неї, гроші зникли.
Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню і слід стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 144180 грн., що еквівалентно 18000 доларів США, виходячи з курсу Національного банку України на 11.02.2010 р., згідно якого курс української гривні до долару США дорівнює за 100 доларів США – 801 грн.
У відповідності зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки слід стягнути оплачений позивачкою судовий збір в сумі 1441,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 625, 1046 – 1051 ЦК України, ст. 65 СК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 144 180 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1441,80 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 145 741,80 грн. /сто сорок п’ять тисяч сімсот сорок одну грн. 80 коп./.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ