Справа № 2-4888/10

                                                                                                  2010 р.

  РІШЕННЯ

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

09 листопада 2010 р.                                                                                  м. Білгород - Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд  Одеської  області у складі:

головуючого -  одноособово судді Толкаченко О.О.,                  

при секретарі Ткаченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу, та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу, та визнання права власності, а саме просить суд, визнати дійсним договір від купівлі-продажу житлового будинку, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, укладений 18.02.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

    Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву згідно якої просила справу розглядати без її участі.

    Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, згідно якої просив зазначену справу розглядати без його участі, та зазначив, що з позовними вимогами згоден.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 18.02.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Вищевказаний житловий будинок, належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 22 травня 2001 року за № НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що вона розрахувалася з відповідачем ОСОБА_2, а той передав їй правоустановлюючі документи на житловий будинок, однак ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір   купівлі-продажу   земельної   ділянки,   єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК ( 435-15 ) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується  з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона  ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Отже, оскільки момент вчинення такого правочину відповідно до статей 210, 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому він є неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов’язки.

Враховуючи вищевикладене та те, що даний правочин пов’язується з державною реєстрацією, а тому він є неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов’язки, а також те, що позивач ОСОБА_1 не надала до суду жодного доказу в підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 дійсно ухилявся від нотаріального посвідчення, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу, та визнання права власності  є такими, що не підлягають задоволенню.    

    Керуючись ст. ст. 210, ч.3 640, 657, ч.2 220 ЦК України, ст. ст. 209, 213- 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу, та визнання права власності – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                                          О.О. Толкаченко

З оригіналом вірно:

Суддя                             О.О. Толкаченко