П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
Суддя: Ралець Р.В.
розглянувши у порядку письмового провадження справу у відкритому судовому засіданні в м.Дубно адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка посилається на те, що вона відповідно до ст.1 Закону України №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Відповідно до ст.6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Однак всупереч чинного законодавства така допомога з листопада 2009 року нараховувалася в розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком ( 498 гривень 00 копійок) а не 30 % як це передбачено ст.6 Закону України №2195 –ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни”
Так Законами України "Про державний бюджет України на 2006 рік", "Про державний бюджет України на 2007 рік", і "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинялась.
Позивачка вказує, що відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відтак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп/2007 у справі №1-29/2007 та від 22 травня 2008 року за №10 –рп/2008 у справі 28/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними, норми Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік", і "Про державний бюджет України на 2008 рік", якими було зупинено дію ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни". Згідно із ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позивачка просить стягнути на її користь суми невиплаченої державної допомоги з врахування того розміру, що виплатили і з врахуванням того розміру, що мав виплачуватись, тобто різницю, що становить за 2009-2010 роки.
Представник відповідача подала до суду письмові заперечення проти позову, та не заперечуючи того, що позивачка є дитиною війни і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дубенському районі, відповідач обґрунтовує заперечення наступним.
Ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результати виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за
погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак порядок впровадження ст.6 названого Закону Кабінетом Міністрів України ні в 2006 році ні в 2007 році визначено не було. Відповідач зазначає що ч.2 ст.95 Конституції України визначено, що виключно Законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Ст.7 Закону "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Але таких коштів у державному бюджеті передбачено не було. З наведених підстав відповідач просить відмовити у позові..
Позивачка в судове засідання не з"явилась, та просила щоб справа була розглянута за її відсутності у письмовому провадженні.
Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала, та подала до суду свої заперечення.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до слідучого висновку. Положення щодо реалізації конституційного права громадян, що набули статусу дітей війни, основи їх соціального захисту і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".
Так ст.6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Сторонами не оспорюється, що позивачка має статус дитини війни. А отже у позивачки є право на призначення їй державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Але суд звертає увагу на слідуючі обставини.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року дію ст..6 Закону України"Про соціальний захист дітей війни" було знову зупинено. Але рішенням Конституційного Суду України у справі №10 рп/2008 від 22 травня 2008 року знову визнано такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо зупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Отже зважаючи на положення ч.2 ст.152 Конституції України позивачка має право на підвищення пенсії відповідно до змісту ст. ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з часу визнання неконституційною норми про зупинення дії цієї статті, тобто з 22 травня 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Посилання відповідача на те, що законом не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії дітям війни не можуть бути прийняті судом. Так відповідно до підпункту 7 п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати) відповідно до чинного законодавства.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідач не діяв відповідно до чинного законодавства і не нараховував позивачу належну їй доплату до пенсії як дитині війни, у зв’язку з чим порушене право позивача підлягає захисту.
Керуючись ст.158-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі по не нарахуванню ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі нарахувати ОСОБА_1 державну соціальну допомогу за період з листопада 2009 року по червень 2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з врахуванням уже виплачених сум.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд в 10 денний строк з дня отримання копії постанови.
У випадку неподання апеляційної скарги 10 денний строк з дня отримання копії постанови, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
В разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили у разі її не скасування судом апеляційної інстанції.
Суддя :