Справа №2-5680/10

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

26 жовтня 2010 року                                                            

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого-судді     Дуди О.О.

з участю секретаря     Шилівської М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Ерсте Банк» про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом визнання права власності на Ѕ частину квартиру АДРЕСА_1. Заявлені вимоги мотивує тим, що під час шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано квартиру АДРЕСА_1, а тому Ѕ частина квартири належить їй, даний спір добровільно вони вирішити не можуть.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримав, посилаючись на вказані у позовній заяві мотиви. Він пояснив, що під час перебування у шлюбі подружжям ОСОБА_2 було придбано за спільні кошти квартиру АДРЕСА_1, яку було зареєстровано за відповідачем. 18.05.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано шлюб, внаслідок чого позивачка бажає здійснити поділ квартири. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечила та пояснила, що ОСОБА_2 отримав кредит у ВАТ «Ерсте Банк», забезпеченням якого є іпотека квартири АДРЕСА_1 до 2018 року. За  таких обставин майно не може бути відчужене, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Фльорків О.В. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та пояснив, що ОСОБА_2 отримав кредит у ВАТ «Ерсте Банк», забезпеченням якого є іпотека квартири АДРЕСА_1 до 2018 року. Вказав, що оскільки спірне майно перебуває під обтяженням, то визнання права власності на це майно буде суперечити інтересам банку.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 22.10.1998 року було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 виданим відділом РАГС Теребовлянської райдержадміністрації.

Відповідно до договору купівлі – продажу, ОСОБА_2, 27.09.2007 року  придбав у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстрував у встановленому законом порядку, що стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №НОМЕР_2 від 20.03.2008 року.

ОСОБА_2 21.03.2008 року уклав з ВАТ «Ерсте Банк» кредитний договір, відповідно до якого він отримав кредит в розмірі 20000 доларів США, зі строком користування кредитними коштами до 20.03.2018 року, із сплатою 13,5 відсотків річних та забезпечив цей договір іпотекою квартири АДРЕСА_1 і порукою ОСОБА_1

Згідно із Іпотечним договором №014/1676/3/12030/1 від 21.03.2008 року предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1, чим забезпечено вимоги іпотекодержателя, що виникають з кредитного договору №014/1676/3/12030/1 від 21.03.2008 року.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 18.05.2010 року було розірвано, доказом чого є свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 видане 18.05.2010 року відділом РАЦС Тернопільського міського управління юстиції.  

У відповідності до довідки ПАТ «Ерсте Банк» №2700/356 від 06.07.2010 року, станом на  06.07.2010 року заборгованість за кредитним договором №014/1676/3/12030/1 від 21.03.2008 року становить 11368,16 доларів США, прострочена заборгованість відсутня, кінцевий термін погашення кредиту 20.03.2018 року.

Крім іпотеки, кредит ОСОБА_2 було забезпечено договором поруки №014/1676/3/12030/2 від 21.03.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов’язалась перед ВАТ «Ерсте Банк» відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов’язань що випливають з кредитного договору №014/1676/3/12030/1 від 21.03.2008 року.

Статтями 60 ч. 1, 63, 69 ч. 1 СК України  передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 70 та ч. 1 ст. 71 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Згідно з ч.1 ст. 321 і ст. 392 ЦК України,  п раво власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтями 355, 356, 357 ч. 1, 368 ч. 3 ЦК України визначено, що м айно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі, ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, яка є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши докази в їх сукупності, враховуючи те, що в даному випадку позивач звернувся до суду за захистом свого невизнаного права на майно, що набуте під час шлюбу, відповідач не заперечує належності Ѕ частини цього майна позивачу, а предмет іпотеки не є власністю банку як іпотекодержателя, визнання права власності за позивачем на належну йому частину нерухомого майна не є відчуженням предмету іпотеки, суд вважає, що порушене право позивача підлягає до захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1, позов підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, 60, 63, 69, 70, 71 СК України, 321, 355, 356, 357, 368, 392 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Ерсте Банк» про поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачені нею при подачі позову до суду 452 грн. судового  збору та 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий – підпис

Копія вірна:

Суддя                                             Дуда О.О.