К о п і я
Справа № 2 - 433/10
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
16 листопада 2010 року місто Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Дідик М.Ю.,
за участю представника позивача ОСОБА_1
та представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №22 в м.Одесі цивільну розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №22 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
14 серпня 2008 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Южненського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення неустойки, збитків та моральної шкоди, посилаючись на те, що 25 вересня 2006 року Южненський міський суд Одеської області ухвалив заочне рішення, яким стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 130 000 гривень – суми авансу, 6000 гривень – витрати на юридичну допомогу,
1360 гривень – суму держмита. Зазначене заочне рішення залишено без змін Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2008 року. Внаслідок невиконання ОСОБА_4 (ОСОБА_5) рішення суду про повернення коштів позивач ОСОБА_3, після неодноразового збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 89544,00 гривень, три відсотка річних у розмірі 20301,27 гривень, суму пені у розмірі 132074,67 гривень, суму збитків у розмірі
182712,33 гривень, курсову різницю в розмірі 74208,12 гривень, моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, витрати на юридичні послуги у розмірі 5000 гривень, а також суму держмита у розмірі 1700,00 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 гривень, посилаючись на те, що матеріальна та моральна шкода завдана з вини відповідачки.
У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала та просила задовольнити його повністю.
Представник в ідповідачки у судовому засіданні заперечував проти вимог щодо стягнення суми пені, збитків , курсової різниці та моральної шкоди, вважаючи їх необґрунтованими, у запозиченні позивачем коштів сумнівався та вважав особистою справою позивача, яка не стосується даного спору, вказавши також, що передаючи грошові кошти сторона несе ризик їх втратити.
Вислухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що з аочним рішенням Южненського міського суду Одеської області від 25 вересня 2006 року задоволено позов ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_5 130 000 гривень – суми авансу, 6000 гривень – витрати на юридичну допомогу, 1360 гривень – суму держмита.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2008 року вказане заочне рішення залишено без змін та набрало чинності.
Разом з тим, ОСОБА_4 своїх зобов'язань по поверненню грошових коштів не виконала, та, як встановлено Ухвалою Одеського обласного апеляційного суду від 28 жовтня 2008 року, зловживала своїми процесуальним правами в частині постійного направлення до судів як першої, так і апеляційної інстанції заяв про відкладення розгляду справи, внаслідок чого апеляційне провадження продовжувалось протягом двох років. Рішення суду про стягнення коштів до теперішнього часу не виконане.
Потребуючи грошових коштів, які відповідачка не повертає, позивачем був укладений договір позики від 18 серпня 2005 року з ОСОБА_6, згідно якого позичив у останнього готівкові грошові кошти у національній валюті України розмірі 130 000 гривень, прийнявши на себе зобов’язання сплачувати 27 відсотків річних щоквартально до дня повернення суми позики.
По цей час позивач справно виконує свої зобов’язання за договором позики та оплачує відсотки за користування грішми, про що суду надано відповідні розписки.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч.2 ст.509 ЦК України).
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України). Підстави припинення зобов'язань зазначені в ст.ст.599, 600, 601, 604-609 ЦК України.
Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню за відсутністю факту виконання цього судового рішення.
Доказів виконання ОСОБА_4 зобов'язання на користь ОСОБА_3 по поверненню грошових коштів та виконання судового рішення відповідачем не надано.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з вимогами ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також - три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування трьох відсотків річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора тому вимоги ОСОБА_3 стосовно стягнення з ОСОБА_4 індексу інфляції у розмірі 89 544,00 (вісімдесят дев’ять тисяч п’ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок, та три відсотка річних у сумі 20 301,37 (двадцять тисяч триста одна) гривня 37 копійок підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відносно стягнення суми пені суд вважає, що ці позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Захист цивільних прав здійснюється, в тому числі, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів, передбачених законодавством.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи правовідносини, що виникли між сторонами, суд вважає, що зазначені норми закону не можуть бути застосовані, пеня нарахуванню не підлягає.
Щодо вимог позивача про стягнення збитків у вигляді сплати відсотків по укладеному договору позики, суд прийшов до висновку про можливість їх задоволення, оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст.623 ЦК України відшкодуванню підлягають завданні збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Боржник несе перед кредитором обов'язок відшкодування збитків, завданих неналежним в виконанням своїх зобов’язання по поверненню грошових коштів. Обов'язок доказування розміру збитків завданих порушенням зобов'язання покладається на кредитора відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України
На думку суду, не знайшли свого підтвердження заперечення представника відповідача про сумнівність договору позики, оскільки письмовими доказами доведено отримання таких коштів та сплату відсотків. Заперечення представника відповідача щодо особистих ризиків при переданні коштів неспроможні, оскільки відповідачка зобов’язана була своєчасно повернути грошові кошти, чого не зробила, і позивач вимушений був запозичувати такі кошти через вину відповідачки.
Тобто, запозичення позивачем грошових коштів у розмірі 130 000 гривень знаходиться у прямому причинному зв’язку із невиконанням відповідачкою свого обов’язку по поверненню такої ж суми позивачеві, тому вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 182 712,12 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот дванадцять) гривень 12 копійок, які підтверджуються документально , пов’язаних з таким запозиченням, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення курсової різниці, яка виникла внаслідок збільшення офіційного курсу долара США до гривні.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
При цьому надана суду розписка від 18 серпня 2005 року про отримання відповідачем грошових коштів містить відомості про те, що ОСОБА_5 отримала гроші в сумі 130000 гривень та не містить в собі грошового еквіваленту в іноземній валюті, тому позовні вимоги про стягнення курсової різниці не підлягають задоволенню.
Також не знайшли свого обґрунтування вимоги позивача про стягнення моральної шкоди.
Як визначено ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В судовому засіданні не доведено, що діями відповідачки позивачеві заподіяно моральну шкоду, а тому в задоволенні позову про стягнення 5000 гривень в якості компенсації моральної шкоди слід відмовити.
Розрахунок зазначених вище сум, які вимагав стягнути позивач, відповідачкою не оспорювались.
Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Витрати на правову допомогу згідно з ч.3 ст.79 ЦПК України належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому відповідно зі ст.84 та ст.88 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати на правову допомогу у сумі 5000 гривень, а також 1700,00 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57 - 59, 61, 64, 79, 81, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 індекс інфляції в сумі 89 544,00 (вісімдесят дев’ять тисяч п’ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок, три відсотка річних в сумі 20 301,37 (двадцять тисяч триста одну) гривню 37 копійок, збитки в сумі
182 712,12 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот дванадцять) гривень 12 копійок, витрати на юридичну допомогу у розмірі 5000 (п’ять тисяч) гривень, витрати по сплаті державного мита в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 30 (тридцять) гривень.
В іншій частині позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: /підпис/
Згідно:
Суддя: Секретар: