Судове рішення #12046574

Справа № 2-а-369 /2010

                                    П О С Т А Н О В А

                           І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

17 листопада  2010 року            Віньковецький районний суд  Хмельницької області  в особі  судді Волкової  О.М.  розглянувши у порядку скороченого провадження  справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України  у Віньковецькому районі  Хмельницької області про  неправомірні дії Управління Пенсійного Фонду України у Віньковецькому районі   по нарахуванню пенсії по інвалідності  та стягнення недоотриманої суми пенсії  ,

ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_1  звернувся з позовом до суду до Управління Пенсійного фонду України у  Віньковецькому районі (далі Управління) , у якому просить  визнати дії  відповідача  по  перерахунку йому  пенсії  як інваліду   3-ої групи Чорнобильської катастрофи  неправомірними та зобов’язати  Управління   провести перерахунок раніше призначеної пенсії,  та виплачувати її згідно ст..ст. 50 ,54 ,ч.4 ст.67 ,ч.3 ст.71 Закону України від 28.02.1991 року  №796-ХИ «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"( далі –Закон №796) у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком – основного розміру , та 50% від мінімальної пенсії –додаткової згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про державне соціальне страхування» на рівні прожиткового мінімуму для осіб  які втратили працездатність ,  з 01.04.2008 року, а також стягнути різницю недоотриманої суми пенсії за період з 01.01.2005 року по даний час.

В позовній заяві  ОСОБА_1 вказував , що  він є інвалідом третьої групи внаслідок захворювання пов’язаного із наслідками аварії на ЧАЕС.  Згідно зі ст.54 Закону призначений розмір пенсії для інвалідів 3 групи повинен бути не меншим 6 мінімальних пенсій за віком, та відповідно до ст. 50-додаткова пенсія має становити - 50% мінімальної пенсії за віком, однак пенсія  йому виплачується у меншому розмірі. У 2010 році  він  звернувся в Управління із  заявою про перерахунок пенсії відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » , але  йому було відмовлено.

Ухвалою судді від  02.11.2010 року  позовні вимоги ОСОБА_1  про перерахунок пенсії  за період  з 01.01.2005 року по 30.04.2010 року  залишені без розгляду на підставі  ст..99 КАС України  , оскільки позивачем було пропущено  встановлений законом строк  звернення до суду  щодо позовних вимог у цій частині.

Відповідачу були вручені  копія ухвали про відкриття скороченого провадження разом з копією позовної заяви  та доданих до неї документів .

Відповідач надав  суду  письмове заперечення  проти позову  , зазначивши , що  позивач ОСОБА_1 отримує пенсію по третій групі інвалідності , захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при виконанні обов’язків військової служби. Порядок обчислення пенсії по інвалідності , що настала внаслідок каліцтва чи захворювання , і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи , визначаються Кабінетом Міністрів України.  У ст..62 Закону  зазначено , що роз’яснення порядку застосування цього Закону проводиться у порядку , визначеному КМ України , рішення якого є обов’язковими  для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади України всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. З 01.07.2008 року набрала чинності постанова КМУ «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян »  №654 від 16.07.2008 року , згідно якої розмір пенсії по інвалідності 3 групи з учасників ліквідації підвищень , додаткових пенсій , цільової грошової допомоги та інших доплат , встановлених законодавством , встановлений в розмірі 760 грн.

 Відповідно до Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  мінімальнимй розмір пенсії , визначений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058 щодо розрахунку пенсій , призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  не застосовується.  Окрім цього вказаним Законом передбачено , що фінансування виплат за цим Законом  проводиться із державного бюджету , а не із бюджету Пенсійного Фонду України , а тому в діях управління не вбачається будь-яких порушень законодавства. У задоволенні позову просив відмовити  та застосувати річний строк  позовної давності відповідно до ст..99 КАС України.

Дослідивши  матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності  та  з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов ,суд дійшов наступного висновку.  

В судовому засіданні встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,   серія НОМЕР_1 від 31.01.2007    року з вкладкою №  НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали   внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІІ групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53  цього ж  самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема змінено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в бік зменшення, визначивши її у процентах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

З дотриманням зазначених змін, які були внесені Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року, фактично прийняті Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року (взамін ПКМУ № 1 від 03.01.2002 року).  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".  

Відповідно до ч. 2 ст. 152  Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами при визначені розміру державної пенсії та додаткової пенсії позивача  підлягають застосуванню ч. 4 ст. 54 та ч. 1 ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача.  

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні розміру державної пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволені позову.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій позивачу, в даному випадку, на думку судді, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказаний висновок судді зроблений на підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Доводи відповідача, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як розмір мінімальної пенсії за віком, під час обчислення зазначеного виду пенсії позивачу немає підстав, є необґрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої          

ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка, беручи до уваги рішення Конституційного Суду  України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.  

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.  

Беручи до уваги викладене вище, підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок  державної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю,   у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997 року "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Разом з тим  ,на думку суду ,  позовні вимоги в частині зобов’язання Управління в подальшому виплачувати  позивачу основну  та додаткову пенсію у визначеному порядку задоволенню не підлягають ,  оскільки предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права, а на момент розгляду справи  факт порушення права позивача щодо перерахунку пенсії відповідно до вимог ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в майбутньому відсутній, а тому підстав для зобов’язання відповідача здійснювати  в подальшу виплату такої пенсії немає.

    Відповідно до ч.2 ст.  99 КАС України для звернення  до адміністративного суду за захистом прав , свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк ,          який ,якщо не  встановлено інше , обчислюється з дня , коли особа дізналась  або повинна була дізнатись  про порушення своїх прав  , свобод  чи інтересів.

    Із матеріалів справи вбачається , що  позивач  звернувся  до суду після того ,коли  07.09.2010 року  Управління відмовило йому у  перерахунку пенсії  , тобто у строки , визначені ч.2 ст.99 КАС України.

Враховуючи  викладене  суд вважає  вимоги позивача про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України у Віньковецькому районі  Хмельницької області  щодо залишення без задоволення звернення останнього про перерахунок пенсії  за період з  01 травня 2010 року є законними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.  

Керуючись ст..8 ,22,46 ,55  Конституції України, ст. ст..50 , 54 Закону України       « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року,   ст.ст. 9, 11 , 70-71, 159-163, 1832 , 256  КАС України ,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати  дії Управління Пенсійного фонду України  у Віньковецькому районі Хмельницької області   щодо відмови в перерахунку  пенсії    ОСОБА_1  неправомірними починаючи з  01 травня 2010 року.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у  Віньковецькому районі Хмельницької області  здійснити перерахунок  та виплату основної та додаткової пенсії інваліду З -ї групи Чорнобильської катастрофи  ОСОБА_1  з 01.05.2010 року по 31.10.2010 року  включно  , а саме - 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи із встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ,  та   додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із встановленого законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст.28 Закону України ?ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та з врахуванням проведених виплат.  

  В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

  Судові витрати покласти на державу .

Постанова у межах стягнення суми  за один місяць  підлягає негайному виконанню.

Постанова  за результатами скороченого провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами  , а також іншими особами у зв’язку з тим , що суд вирішив питання про їхні права , свободи ,інтереси чи обов’язки.

 Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання  копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Віньковецький районний суд.  

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

Суддя                                                        О. М. Волкова

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація