Справа № 2 а – 2292/2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2010 року суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Бібік М.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, інспектора ДПС БДПС старшого сержанта міліції Сухого Анатолія Анатолійовича про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що постановою серії АЕ № 220567 від 22 квітня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення його було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі триста гривень, за те що він, керуючи автомобілем «CHEVROLET AVEO », державний номерний знак НОМЕР_1 в м.Дніпропетровську, по пр. Кірова, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину по пішохідному переходу. Однак, позивач вважає, що ця постанова винесена з порушеннями вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим просить її скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідно до вказаної заяви, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідачів в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надіслав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі та зазначив, що вважає складений адміністративний матеріал законним та правомірним, з позовом не згоден й просить врахувати строки оскарження постанови.
Суд розглядає справу, у відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що оскаржуваною постановою від 22 квітня 2010 року, яка була винесена інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська старшим сержантом міліції Сухим А.А. на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АЕ № 352015 від 22 квітня 2010 року, ОСОБА_1, був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв’язку з тим, що він порушила вимоги п. 18.1 ПДР України, не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину на нерегульованому пішохідному переході на пр. Кірова в м. Дніпропетровську (а.с. а.с. 5, 6).
Вказані вище спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
В силу ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2 постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь – які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото – і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до п. 18.1 ПДР України, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека..
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь – які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з цим, відповідачем будь – яких доказів щодо правомірності винесеної зазначеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надано, будь – які докази, що підтверджують його винність у вчиненні вказаного в постанові правопорушення, в матеріалах справи відсутні.
Суд зобов’язував відповідача надати матеріали, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, але будь – яких доказів щодо правомірності винесеної постанови від 22 квітня 2010 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надано.
При цьому, викладені позивачем у позові обґрунтування того, що він не порушував правил дорожнього руху, в повній мірі узгоджуються з його поясненнями, які є у протоколі про адміністративне правопорушення серії АЕ № 352015 від 22 квітня 2010 року, в якому також не зазначено жодного свідка того, що ОСОБА_1 дійсно порушив п. 18.1 ПДР України (а.с. 6).
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 3 ст. 162 КАС України адміністративному суду надано повноваження щодо прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком ч. 2), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
За змістом ст. 293 КУпАП під час розгляду позову перевіряється законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймається одне з таких рішень: залишення постанови без зміни; скасування постанови і надсилання справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміна заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Ураховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку про відсутність події та складу правопорушення, у якому позивача визнано винним оскаржуваною постановою, неправомірність дій відповідача, пов’язаних з винесенням цієї постанови, отже – її незаконність, а тому вона підлягає скасуванню.
Крім того, суд вважає за необхідне відмовити у позовних вимогах позивача до ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, оскільки позивач вказавши відповідачем зазначене управління, не виклав змісту позовних вимог щодо цього відповідача.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 251, 288, 289, 293 КУпАП, ст. ст. 7 – 12, 14, 15, 17, 19, 69 – 71, 86, 87, 94, 98, 122, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, інспектора ДПС БДПС старшого сержанта міліції Сухого Анатолія Анатолійовича про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.
Скасувати постанову серії АЕ № 220567 від 22 квітня 2010 року, винесену старшим інспектором дорожньо – патрульної служби батальйону дорожньо – патрульної служби відділу ДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська старшим сержантом міліції Сухим Анатолієм Анатолійовичем.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1, на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Бібік