Справа №2-6261/10/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року     Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Плетньова В.В.
при секретарі     Бієнко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гриценко Євгена Вікторовича, 3-я особа ОСОБА_4

про визнання недійсним договору та витребування майна з чужого володіння,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 30 вересня 2009 р. звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить визнати недійсним договір дарування частки 24/100 квартири АДРЕСА_1 від 26.06.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 - з другої сторони, як такий що укладений шляхом обману, витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_4 24/100 квартири АДРЕСА_1 та визнати право власності на 24/100 квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, посилаючись на те. що 26.06.2006 року приватним нотаріусом Харківського міського округу Харківської області Гриценко Є.В. був зареєстрований в реєстрі під №1160 договір дарування частки квартири, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони. Відповідно зазначеного договору дарування «Дарувальники» подарували, а «Обдарована» - прийняла у дар зазначені 24/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_1 Насправді ОСОБА_5 та ОСОБА_1 мали намір подарувати 24/100 квартири своєму онуку ОСОБА_6, 1973 року народження, а з відповідачкою вони не були навіть знайомі і не мали наміру робити їй будь-які подарунки. Таким чином, із правомірної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1 внаслідок шахрайства, тобто шляхом обману, який виразився у введенні ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в оману відносно відповідності підписаного ними договору дарування їх намірам і зловживання їх довірою до посадової особи - нотаріуса, протиправно вибули 24/100 квартири. Даний факт підтверджується постановою №61091386 про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 22.09.2009 року, а також постановою про визнання ОСОБА_1 потерпілою по кримінальній справі № 61091386 від 14.10.2009 року. В даному випадку обман застосували відповідачі ОСОБА_2 і приватний нотаріус Гриценко Є.В., які, скориставшись наміром ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подарувати 24/100 квартири своєму онуку ОСОБА_6, надали для підпису інший договір дарування, за яким «Обдарованим» є відповідачка ОСОБА_2 Існування обставини, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підписали інший договір, а не той який мали намір, відповідачі замовчали. Таким чином, позивачці завдано значної матеріальної шкоди. Крім того, позивачка внаслідок укладення зазначеного договору дарування шляхом обману, зазнає тяжких душевних страждань, оскільки її - хвору літню особу намагаються виселити в судовому порядку із квартири, яка є власністю. Позов про усунення перешкод в користуванні майном та про зняття з реєстраційного обліку у зв'язку з переходом права власності на житло подав ОСОБА_4, який придбав ці 24/100 квартири у ОСОБА_2 за договором міни від 22.10.2008 року.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_7 підтримав позов, підтвердив обставини справи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_8 та 3-ї особи -ОСОБА_9 не визнали позов, вважають, що підстав для визнання договору недійсним немає.

Відповідач Гриценко Є.В. за викликом суду не явився повторно.

Суд. вислухавши представників сторін та 3-ї особи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін.

Згідно вимог чч.2 та 3 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдана у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до п.3ч.1ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за виплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судовим розглядом справи встановлено, що 26.06.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 - з другої сторони був укладений договір дарування, за яким вони подарували відповідачці 24/100 квартири АДРЕСА_1. Вподальшому ОСОБА_2 здійснила відчуждженння цієї власності ОСОБА_4 ОСОБА_5 за своє життя цей договір не оспорив. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. він помер. Позивачка звернулася до суду з позовом 16.03.2010 р.. тобто майже через 4 роки після укладення договору.

Судові не надано будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обману позивачки з боку відповідачів. Постанова про порушення кримінальної справи, на яку посилається представник позивачки, не є доказом того, що саме відповідачі вчинили щодо позивачки незаконні дії. і що при відчуждженнні квартири за оспорюваним договором взагалі мав місце обман. Згідно ч.І ст. 61 ЦПК України, підставою, що може слугувати основою звільнення від доказування є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, позов не доведений. Виходячи з викладеного, підстав для визнання договору недійсним з матеріалів справи не вбачається.

Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, ст.225 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення рішенння через Київський районний суд м.Харкова.

        Суддя