Справа №2-а-845/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        18  листопада   2010 р суддя Борівського районного суду  Харківської області Зеленькова Н.Г. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1      до Управління пенсійного фонду України в Борівському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної  соціальної допомоги „Дітям війни ”,

                                                                      ВСТАНОВИВ:

Даний адміністративний позов   надійшов до  Борівського районного суду, в обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. А відповідач всупереч Рішень Конституційного Суду України не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

До суду позивач не з’явився, але в адміністративному позові вказав, що просить  суд розглянути адміністративну справу без його   участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.  

Відповідач до суду не з’явився, але  надіслав письмову заяву в якій просив суд розглянути справу без участі його представників. Також надав письмові заперечення відносно  адміністративного позову, в яких просив  відмовити у задоволенні позову, оскільки згідно з п. 5 ст. 51 Бюджетного Кодексу України , розпорядники бюджетних коштів  беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки в межах бюджетних асигнувань. Головним розпорядником коштів вищого рівня є Міністерство праці та соціальної політики України. Управління не має права встановлювати розміри та порядок виплати вказаних допомог.  

Суддя, розглянувши  справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ст. 183-2  Кодексу адміністративного судочинства України і оцінивши повідомлені позивачем та  відповідачем обставини, дійшов до висновку про  задоволення позову з наступних підстав.  

Позивач має  статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням позивача   (а.с. 5).

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ в Борівському районі Харківської області, встановлено, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або   щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.            

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею  52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено норму у відповідності до якої акти Кабінету Міністрів України обов'язкові для виконання.   УПФУ в Борівському районі Харківської області в   2010 році нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, проводило відповідно до  постанови Кабінету Міністрів від 28.05.08 №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено . Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України .

Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, територіальні  органи Пенсіонного фонду України у 2010 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особі, яка має статус дитини війни не може бути підставою для їх не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

            Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або

встановлював інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачу конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.  

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. ст.8-14, 71,94,104, 122,138,161,162, 167, 183-2, 186 КАС України,   суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги   ОСОБА_1 задовольнити.

            Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України Борівського району стосовно нарахування та сплати позивачу щомісячної державної соціальної
доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

           Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі Харківської області неправомірними та  зобов’язати  здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за  період    з 01 січня  2010 р. по дату ухвалення постанови 18 листопада 2010 р.

                Стягнути з  Державного бюджету України на користь   ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

 Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Борівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги, або з моменту отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                      Зеленькова Н.Г.