справа №3-7799/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 листопада 2010 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Дубас В.А., при секретарі Іващенко К.В., за участю прокурора Морозової І.М., розглянувши в приміщенні суду матеріали, які надійшли з прокуратури Дарницького району м. Києва про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Парутине, Очаківського району, Миколаївської області, громадянки України, працюючої на посаді державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 1 ч. 2 п. «а» Закону України «Про боротьбу з корупцією», -
ВСТАНОВИВ:
На розгляд до суду надійшов протокол про вчинення корупційного діяння, складений заступником прокурора Дарницького району м. Києва 30.09.2010 року за №4-К-10.
Як вбачається з вказаного протоколу ОСОБА_1, будучи державним службовцем, отримала незаконні переваги на одержання матеріальних благ у вигляді відпочинку за кордоном під час офіційного лікарняного та матеріальних благ у вигляді грошових коштів за лікарняний чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 1 ч. 2 п. «а» Закону України «Про боротьбу з корупцією».
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому корупційному діянні не визнала та пояснила, що в її діях відсутній склад корупційного діяння, а адміністративна справа підлягає закриттю, оскільки вона перебувала на офіційному лікарняному, на той час була звільнена від виконання функцій держави, встановлений амбулаторний режим лікування надавав їй право вільного пересування як в межах України так і за її межами. Крім того, пояснила, що перебувала за межами України за рахунок власних грошових коштів, та не отримувала матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг під час виконання функцій держави.
Прокурор в судовому засіданні підтримав складений відносно ОСОБА_1 протокол про вчинення корупційного діяння, зазначив, що матеріали справи містять достатні дані для притягнення до відповідальності ОСОБА_1 та просив визнати останню винною у вчиненні корупційного діяння та застосувати адміністративне стягнення.
Суд, заслухавши думку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та прокурора приходить до наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 перебуває на посаді державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві згідно наказу Головного управління юстиції у м. Києві №311 від 07.03.2008 року, є державним службовцем, уповноваженим на виконання функцій держави. Прийняла присягу державного службовця 07.03.2008 року.
Відповідно до ст. 1 ч. 2 п. «а» Закону України «Про боротьбу з корупцією» передбачено заборону державним службовцям та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій держави, одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості.
За змістом Закону України «Про боротьбу з корупцією» обов'язковою ознакою корупційного діяння є корисливий або інший особистий інтерес особи уповноваженої на виконання функцій держави або інтерес третіх осіб на незаконне отримання матеріальних благ, пільг чи інших переваг у зв'язку з виконанням функцій держави. Тому при встановленні суб’єктивної сторони корупційного діяння належить встановлювати наявність інтересу яким керувалась особа.
Об'єктивна сторона корупційних діянь, передбачених ч.2 ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», полягає в незаконному одержанні матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг у будь-якому вигляді.
Водночас необхідно враховувати, що відповідальність за незаконне одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (п."а" ч.2 ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією») настає за умови вчинення зазначених дій у зв'язку з виконанням функцій держави. Незаконним є таке одержання особою матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, яке взагалі не передбачене для неї (на яке вона за законом не має права) або, хоча й передбачене, але було одержане нею з порушенням встановленого законом порядку (в обхід закону).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.08.2010 року по 02.09.2010 року перебувала за межами України про що свідчить лист Державної прикордонної служби України від 30.09.2010 року.
Разом з тим, на підставі листків непрацездатності від 19.08.2010 року та від 25.08.2010 року ОСОБА_1 було звільнено від роботи з 19.08.2010 року по 21.08.2010 та з 25.08.2010 року по 02.09.2010 року відповідно, тобто у перелічені робочі дні ОСОБА_1 мала право не перебувати на робочому місці та не виконувала, покладених на неї, функцій держави.
Згідно пояснень лікаря загальної практики сімейної медицини Вишгородської ЦРЛ Васильківської І.В., 25.08.2010 року остання прибула на виклик до ОСОБА_1 та згідно скарг хворої, анамнезу та об’єктивного огляду встановила діагноз та призначила амбулаторне лікування.
Амбулаторне лікування здійснюється хворим, як правило, вдома (або, у разі необхідності, з відвідуванням хворим самостійно лікувальної установи) та полягає у дотриманні хворим приписів лікаря.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» застрахована особа має право отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.
Також згідно з п. 3 ч. 2 ст. 29 вказаного Закону застраховані особи зобов’язані дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності. Тоді як, згідно з ч. 2 ст. 36 цього Закону застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) чи медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.
Однак, відповідно до довідки Головного управління юстиції б/н ОСОБА_1 виплачено грошові кошти за згаданим лікарняним листком від 25.08.2010 року, що свідчить про настання страхового випадку та дотримання застрахованою особою режиму встановленого лікарем.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження складу правопорушення у діях ОСОБА_1, оскільки факт хвороби останньої документально підтверджено, а перебування за кордоном не спростовує наявність хвороби та не позбавляє ОСОБА_1 законного права на підставі листків непрацездатності не перебувати на робочому місці та отримати (як застрахована особа) у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення. Крім того, суд прийшов до висновку, про те, що протягом хвороби та перебування на лікарняному листі ОСОБА_1 не виконувала функцій держави, доказів про незаконне отримання ОСОБА_1 матеріальних благ у вигляді відпочинку за кордоном суду також не надано.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, керуючись п."а" ч.2 ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», ст.ст. 247, 283-285 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення корупційного діяння, передбаченого п."а" ч. 2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора, за винятком випадків, передбачених ст. 32 КУпАП.
Суддя