Справа № 2-а-875/2010р.                                                                                                                    

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 вересня 2010 року Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі

                 головуючого по справі-судді Безпрозванного В. В.

                 при секретарі - Мізюн Р.І.,

                 за участю позивача – ОСОБА_2,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Івано-Франківської області області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

         В липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, просив скасувати постанову АТ № 045012 від 06.03.2010 року про адміністративне правопорушення.

           В обґрунтування позову позивач посилається на те, що постановою АТ № 045012 від 06.03.2010 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності та на нього накладено штраф в розмірі 340 грн. Зі вказаної постанови вбачається, що позивач керував транспортним засобом Тайота Авенсіс, н/з НОМЕР_1 в селі Черніїв, Тисминецького району Івано-Франківської області перевищив встановлене обмеження швидкості більше як на 20 км.год, а саме рухався зі швидкості 100 км.год, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає дії відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності неправомірними та просить скасувати дану постанову через те, що вона винесена з порушенням вимог КУпАП, оскільки на час винесення постанови позивач не міг знаходитись на місці вчинення правопорушення, оскільки був черговий по управлінню експлуатації газового господарства м. Миколаєва Ват «Миколаївгаз», з технічної безпеки і вірному користуванню природним газом в побуті, та знаходився в м. Миколаєві.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання свого представника для участі у справі не направив.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки безпідставність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху підтверджується наданими суду доказами.

        Із постанови АТ № 045012 від 06.03.2010 року вбачається, що позивач керував транспортним засобом Тайота Авенсіс, н/з НОМЕР_1 в селі Черніїв, Тисминецького району Івано-Франківської області перевищив встановлене обмеження швидкості більше як на 20 км.год, а саме рухався зі швидкості 100 км.год, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. У зв’язку з чим позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та на нього накладено штраф в розмірі 340 грн. (а.с.7)

        Разом з тим, позивач надав до суду довідку з місця роботи, що саме на час скоєння адміністративного правопорушення він не міг знаходитись на місці вчинення правопорушення, оскільки був черговий по управлінню експлуатації газового господарства м. Миколаєва Ват «Миколаївгаз», з технічної безпеки і вірному користуванню природним газом в побуті, та знаходився в м. Миколаєві (а.с. 8).

    Будь – яких достовірних даних (фото, відео матеріали) про те, що позивач дійсно порушив норми ПДР відповідачем надано не було. Тому факт скоєння позивачем правопорушення доведено відповідачем не було.                                

          Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

       Відповідно до ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.  

     У відповідності до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Так, зокрема, із доданих фото не чітко зазначений факт правопорушення, не додано достатніх доказів, щодо дотримання порядку проведення фіксації правопорушення.

         Таким чином, дослідивши в судовому засіданні матеріалами справи, суд вважає, що відповідачем зібрано не достатньо доказів щодо порушення позивачем правил дорожнього руху, а тому є підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

          Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України.

        Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати всі обставини, що підлягають з’ясуванню при винесенні постанови, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильності вирішення справи.          

            Враховуючи викладене, суд вважає, безпідставним притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП.

            Керуючись ст.ст.158, 179, 185, 208-209, 212, 214-215 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України у Івано-Франківської області області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

      Скасувати постанову АТ № 045012 від 06.03.2010 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 340 гривень.

      Постанова оскарженню не підлягає.

           Суддя                                                                                      В. В. Безпрозванний