КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-309/09 Головуючий у 1-й інстанції: Кафідова О.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" жовтня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді Вівдиченко Т.Р.
суддів Глущенко Я.Б.
Федорової Г.Г.
при секретарі Григоренко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»на постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2009 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»до Дорожньої автомобільної інспекції Печерського району м. Києва, інспектора роти Дорожньо-патрульної служби м. Вінниці прапорщика Гуменчука Юрія Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
В С Т А Н О В И В :
У березні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк»звернулися до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Дорожньої автомобільної інспекції Печерського району м. Києва, інспектора роти Дорожньо-патрульної служби м. Вінниці прапорщика Гуменчука Юрія Миколайовича, в якому просили суд поновити строк на оскарження постанови та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АВ №060524 від 10.02.2009 року.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2009 року та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначених ним обставин, а спірне рішення прийнято відповідачем в межах його компетенції, з використанням повноважень та з метою, з якою це повноваження надано.
Однак, з такими висновками Печерського районного суду м. Києва колегія суддів погодитись не може.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України, яка регламентує питання доказування у адміністративному процесі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
В даному спорі відповідач повинен був довести правомірність свого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за адміністративне правопорушення. Однак, правомірності своїх дій не довів.
Відповідач же не довів свою правомірність щодо складання постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно пункту 12.6 ПДР України водієві поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Відповідачем в суді першої інстанції не було надано доказів того, що автомобіль НОМЕР_1, рухався саме на ділянці дороги, на якій встановлено обмеження швидкості до 90 км/год.
Із фото, яке було надіслано позивачу не зафіксовано взагалі, де рухався даний автомобіль, та чи дійсно він рухався на ділянці дороги, яка зафіксована в постанові, а також відсутній доказ того, що на цій ділянці діє дорожній знак щодо обмеження швидкості до 90км/год.
Згідно ч. 6 ст. 258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що швидкість, з якою їхав автомобіль Ауді д.н.з. НОМЕР_1 вимірювалась приладом «Іскра-1 №12881 Д».
Відповідач не надав суду доказів того, що даний прилад пройшов перевірку та державну метрологічну атестацію відповідно до ст.ст.1, 2, 4, 10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»від 11.02.1998 року.
Радіолокаційний відеозаписуючий вимірювач швидкості «Іскра-1 №12881 Д», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень правил дорожнього руху, не є засобом фото- чи відео фіксації, що працює в автоматичному режимі.
Між тим, ст. 141 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, що б фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»з метою захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, повинні використовуватися засоби захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері технічного та/або криптографічного захисту інформації (далі -КСЗІ) з підтвердженою відповідністю. Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п. 18 ст. 16 Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України»на Держспецзв'язку покладається обов'язок щодо організації та координації разом з центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації робіт з проведення сертифікації засобів криптографічного та технічного захисту інформації, а також організації та проведення державної експертизи у сфері криптографічного то технічного захисту інформації.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В порушення вказаних вимог відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, судом першої інстанції було проігноровано той факт, що суб’єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП можу бути водій –фізична особа, яке керує транспортним засобом, в той час, як оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності притягнуто юридичну особу.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, судом першої інстанції при постановленні рішення по справі було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційна скарга –підлягає до задоволення, постанова Печерського районного суду м. Києва від 12.05.2009 року –скасуванню з постановленням нового рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кредтпромбанк»–задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2009 року –скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк»–задовольнити.
Скасувати постанову інспектора роти Дорожньо-патрульної служби м. Вінниці прапорщика Гуменчука Юрія Миколайовича серії АВ № 060524 від 10.02.2009 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення стягнення у вигляді штрафу на Відкрите акціонерне товариство «Кредитпромбанк»в розмірі 340,00 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: ___________Вівдиченко Т.Р.
Судді: ___________Глущенко Я.Б.
___________Федорова Г.Г.
Повний текст рішення виготовлений 03 листопада 2010 року