КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.09.2010                                                                                           № 51/68

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 позивача: Сопов В.М.,

 відповідача: Попов А.С.,

 третьої особи: не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ БМБ”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.06.2010

 у справі № 51/68 ( .....)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ БМБ”

 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача                     

  Товариство з обмеженою відповідальністю “Фуд-Центр”  

 про                                                   стягнення 38705,98 грн.

 за зустрічним

позовом             Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ БМБ”

до                       1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпровська

                         плодоовочева база”

                                  2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Фуд-Центр”

про                     визнання недійсним договору № 28 від 31.03.2009 та

                      довіреності № 1 від 25.03.2009.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Дніпровська плодоовочева база” (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ БМБ” (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 38 705, 98 грн. за договором про переведення боргу № 28 від 31.03.2009. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов’язань щодо сплати коштів за вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 було залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ БМБ” – Товариство з обмеженою відповідальністю “Фуд-Центр”.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Світ БМБ” подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору про переведення боргу № 28 від 31.03.2009, укладеного між ТОВ “Світ БМБ”, ТОВ “Дніпровська плодоовочева база” та ТОВ “Фуд-Центр”; визнання недійсною довіреність № 1 від 25.03.2009, яка була видана ОСОБА_1 від імені ТОВ “Світ БМБ” на ім’я ОСОБА_2. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані правочини суперечать положенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 первісний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ “Світ БМБ” на користь ТОВ “Дніпровська плодоовочева база” заборгованість у розмірі 38 705,98 грн., 387,06 грн. – державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ “Світ БМБ” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов ТОВ “Світ БМБ” в повному обсязі та відмовити у задоволенні первісного позову ТОВ “Дніпровська плодоовочева база”.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач за первісним позовом зазначає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2010                                      порушено апеляційне провадження з призначенням розгляду скарги на 12.08.2010.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 12.08.2010 представника третьої особи та необхідністю витребування додаткових документів, ухвалою суду від 12.08.2010 розгляд справи було відкладено на 28.09.2010 та зобов’язано ТОВ „Фуд-Центр” та ТОВ „Світ БМБ” надати в судове засідання фінансові документи про переведення боргу за договором № 28 від 31.03.2009.

ТОВ “Фуд-Центр” в судове засідання 28.09.2010 не з’явилося вдруге, про причину своєї неявки суд не повідомило.

Представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні для долучення до матеріалів справи було надано документи про переведення боргу за договором № 28 від 31.03.2009, витребувані ухвалою суду від 12.08.2010, а також, копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 по справі № 36/47 та наказ Господарського суду міста Києва від 17.09.2010 №36/47.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення суду від 23.06.2010.

У відзиві на апеляційну скаргу та у виступі представник позивача проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Світ БМБ” – без задоволення.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту –ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

Як встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.03.2009 між ТОВ “Фуд-Центр” (первісний боржник), ТОВ “Світ БМБ” (новий боржник) та ТОВ “Дніпровська плодоовочева база” (кредитор) було укладено договір про переведення боргу № 28 (а.с. 12 т.І), яким регулюються відносини, пов’язані із заміною зобов’язаної сторони у зобов’язанні, що виникає із договору оренди № 111 від 25.09.2007, укладеного між первісним боржником та кредитором (п. 1 договору).

Згідно з п. 2 договору ТОВ “Фуд-Центр” переводить на ТОВ “Світ БМБ” частину боргу (грошового зобов’язання) у розмірі 38 705, 98 грн.

Відповідно до п. 3 договору кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника – новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі свого боку цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 12 договору сторони погодили, що кінцевий розрахунок згідно погодженого графіку відповідач за первісним позовом мав здійснити до 31.08.2009.

Враховуючи те, що від з’ясування підстав для визнання недійсними договору про переведення боргу № 28 від 31.03.2009, укладеного між ТОВ “Світ БМБ”, ТОВ “Дніпровська плодоовочева база” та ТОВ “Фуд-Центр”; та довіреності № 1 від 25.03.2009, залежить з’ясування обґрунтованості вимог за первісним позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором, колегія суддів вважає за необхідне спочатку розглянути доводи зустрічного позову, а потім –первісний позов.

Як слідує із змісту зустрічної позовної заяви (а.с. 64-66 т.І), позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсними договір про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 та довіреність № 1 від 25.03.2009 (а.с. 71 т.І)у зв’язку з тим, що вказані правочини суперечать положенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, оскільки представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-3, ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 237 ЦК України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Довіреністю, відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи

Пунктом 6.7. статуту ТОВ “Світ БМБ” (а.с. 138-147 т.І) визначено, що виконавчим органом товариства, який вирішує усі питання діяльності товариства є директор. Підпунктом 6.8.7. пункту 6.8. статуту встановлено, що директор у межах своєї компетенції видає довіреності від імені товариства іншим особам.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 перебував на посаді директора ТОВ “Світ БМБ”, довіреність № 1 від 25.03.2009, якою уповноважено ОСОБА_2. представляти інтереси позивача за зустрічним позовом, видана ОСОБА_1 в межах повноважень, наданих йому статутом, а отже, відсутні підстави для визнання недійсною довіреності № 1 від 25.03.2009.

Що стосується вимог позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору про переведення боргу № 28 від 31.03.2009, укладеного між ТОВ “Світ БМБ”, ТОВ “Дніпровська плодоовочева база” та ТОВ “Фуд-Центр”, оскільки на думку позивача за зустрічним позовом, від імені ТОВ “Фуд-Центр його укладено директором ОСОБА_1, який одночасно був директором ТОВ “Світ БМБ”, то колегією суддів слід відзначити наступне.

За змістом  частини  1 ст. 92 ЦК України   юридична особа  набуває   цивільних прав  та обов’язків  і здійснює  їх   через свої органи, які діють у відповідності  до установчих  документів та закону.

Відповідно  до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом (ч. 1 ст. 88 ЦК України).

Беручи до уваги зазначене вище, статут є установчим документом товариства, у якому поряд з іншими, вказуються органи управління юридичної особи та їх компетенція, а відтак – він є актом юридичної особи, на підставі якого виникає представництво.

Договір про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 від імені ТОВ “Фуд-Центр” підписано ОСОБА_1, який відповідно до преамбули вказаного договору є директором вказаного товариства.

Отже, підписуючи договір про переведення боргу № 28 від 31.03.2009, ОСОБА_1 діяв як представник ТОВ “Фуд-Центр” за актом юридичної особи, повноваження щодо представництва якого у ОСОБА_1. виникли на підставі статуту ТОВ “Фуд-Центр” (а.с. 118-129 т.І) .

У відповідності до п. 6.1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Фуд-Центр”, виконавчим органом товариства є директор.

Частиною 4 ст. 62 Закону України “Про господарські товариства” визначено, що Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Також, пунктом 8.4. статуту ТОВ “Фуд-Центр” встановлено, що директор має право представляти без довіреності товариство у відносинах з громадянами, підприємствами, установами організаціями, як в Україні, так і за її межами; у межах своїх повноважень укладати та підписувати від імені товариства угоди, укладання яких не потребує дозволу (погодження загальних зборів учасників).

В п. 7.6. статуту ТОВ “Фуд-Центр” зазначено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, надання директору товариства дозволу на укладення правочинів (договорів, угод, контрактів), якщо сума одного правочину (договору, угоди, контракту), або кількох пов’язаних між собою правочинів (договорів, угод, контрактів) перевищує 500 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи, наведені ТОВ “Світ БМБ” в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_1 був одночасно представником двох сторін договору, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки договір про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 було підписано різними особами, а саме – представником ТОВ “Фуд-Центр” за актом юридичної особи ОСОБА_1 та представником ТОВ “Світ БМБ” за довіреністю № 1 від 25.03.2009 ОСОБА_2., яка була видана директором ТОВ “Світ БМБ” в межах повноважень, наданих йому установчими документами вказаного товариства.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, в якій встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 520 ЦК України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

У відповідності до положень ст.ст. 513, 521 ЦК України правочин щодо зміни боржника у зобов’язанні має вчинятись у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, за яким переводиться борг.

Колегією суддів слід відзначити, що постановою Київського апеляційного суду від 23.06.2010 № 36/47 було встановлено, що у зв’язку з тим, що ТОВ „Фуд-Центр” орендну плату не сплачувало, за товариством утворився борг, який відповідно до договору про переведення боргу від 31.03.2009 № 28 ТОВ „Фуд-Центр” передало ТОВ „Світ БМБ”. При цьому, п. 2 договору від 31.03.2009 № 28 визначено, що первісний боржник (ТОВ „Фуд-Центр”) перевів на Нового боржника (ТОВ „Світ БМБ”) частину боргу (грошового зобов’язання) в сумі 38 705,98 грн., що виник на підставі розділу договору від 25.09.2007 № 111.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.  

Таким чином, факти наявності боргу ТОВ “Світ БМБ” за договором про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 в сумі 38 705,98 грн. та дійсність даного договору вважаються доведеними і не доводяться знову.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Враховуючи, що апелянтом  всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження відсутності його вини у порушенні зобов’язання, а також, доказів належного виконання зобов’язання за договором про переведення боргу № 28 від 31.03.2009, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з ТОВ “Світ БМБ” заборгованість в розмірі 38 705,98 грн.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 у справі № 51/68.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ БМБ” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 у справі № 51/68 - без змін.

Матеріали справи № 51/68 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді