Справа № 22ц-6133/2010                              Головуючий у першій інстанції

Требух Н.В.

Категорія – цивільна                                         Доповідач – Іваненко Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:   ІВАНЕНКО Л.В.

суддів:               ІШУТКО В.М., ЗІНЧЕНКО С.П.

при секретарі: БИВАЛЬКЕВИЧ Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_5 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2010 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного України в Чернігівському районі Чернігівської області про відновлення пенсійних прав, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просила скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2010 року, якою закрито провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що прийшовши до висновку про необхідність закриття провадження суд першої інстанції не врахував положень розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 20 липня 2010 року ОСОБА_5 звернулась в порядку, встановленому ЦПК України, з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про відновлення пенсійних прав.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2010 року було відкрито провадження у цивільній справі та, в подальшому, призначено до судового розгляду на 21 жовтня 2010 року.

09 вересня 2010 року Конституційним Судом України було прийнято рішення № 19рп/2010, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України пункт 2 частини 1 статті 15 ЦПК України в редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” від 18.02.2010 року № 1691-VI.

У зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України вищевказаного рішення, суд першої інстанції 21.10.2010 року постановив ухвалу про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України. При цьому, суд виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте, такого висновку суд першої інстанції дійшов в порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим, дану ухвалу не можна визнати законною.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 6 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому ЦПК України, передбачено ст.ст. 1,3 ЦПК України. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що при здійсненні правосуддя суд захищає права особи у спосіб, визначений законами України.

З матеріалів даної справи встановлено, що в порядку, передбаченому ЦПК України з позовом про захист порушеного права ОСОБА_5 звернулась до суду першої інстанції 20 липня 2010 року, ухвалою якого від 27 липня 2010 року було відкрито провадження в порядку цивільного судочинства та справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 жовтня 2010 року.

Пославшись на рішення Конституційного Суду України, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_5 повинна звернутись з іншим позовом в порядку адміністративного судочинства та ухвалою від 21.10.2010 року закрив провадження у даній справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України через те, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Проте, аналіз положень п.1 ч. 1 ст. 122 та п.1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що за п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України закриттю підлягають справи, у яких суддя на момент перевірки умов щодо можливості відкриття провадження у справі допустив помилку у вирішенні питання про віднесення справи до компетенції цивільного судочинства.

У даній справі провадження суддею було відкрито правомірно, оскільки згідно до п. 2 ч.1 ст. 15 ЦПК України на час його відкриття, справи наведеної категорії належало розглядати в порядку цивільного судочинства.

Оскільки належність справи до розгляду в порядку цивільного судочинства було правильно визначено, подальше винесення ухвали про закриття провадження за п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.09.2010 року, не можна визнати законним.

З ухваленням вищенаведеного рішення фактично відбулась зміна виду судочинства в якому підлягають розгляду справи з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них, проте наведена підстава не передбачена в переліку підстав для закриття провадження, викладених в ст. 205 ЦПК України, який є вичерпним.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що судочинство визначається виключно законами (п.14) і таким законом у даному випадку є Цивільний процесуальний кодекс України.

Частиною 8 статті 8 наведеного нормативного акту передбачено, що в тому випадку, коли спірні правовідносини не врегульовані законом, суд цивільної юрисдикції застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).

Оскільки на час постановлення судом першої інстанції ухвали про закриття провадження у справі, питання щодо процедури віднесення справ про соціальні виплати у яких було відкрито провадження з цивільної юрисдикції до юрисдикції адміністративного судочинства не було врегульовано в законодавчому порядку, суду належало керуватись ч. 8 ст. 8 та ч. 9 розділу ХІ „Прикінцеві та перехідні положення” ЦПК України та за аналогією закону після 09 вересня 2010 року розглядати справу в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Закриття провадження у справі є порушенням права людини на судовий захист, що задекларовано в статті 55 Конституції України та статті 6 Європейської конвенції з прав людини, яка Конституцією України віднесена до частини національного законодавства України та передбачає право на справедливий судовий розгляд, яке охоплює також і характер законодавства, що регулює спосіб вирішення справи - процесуальний порядок.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України, наведені обставини є підставою для скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду справи у порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5   задовольнити.  

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2010 року скасувати, а справу направити до Деснянського районного суду м. Чернігова для розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

      Головуючий                                Судді: