Справа № 22ц-5936/2010 Головуючий у першій інстанції МЕЖЕННІКОВА С.П.
Категорія - цивільна Доповідач ІВАНЕНКО Л.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: ІШУТКО В.М., ЗІНЧЕНКО С.П.
при секретарі: БИВАЛЬКЕВИЧ Т.В.
За участю: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Слабинське”, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду від 05.10.2010 року, яким у задоволенні його позовних вимог до ТОВ „Слабинське”, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції розглянуто вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, в той час, як позивачем було заявлено вимоги про визнання договору купівлі-продажу частини житлового будинку таким, що відбувся та визнання права власності на 1/2 частину будинку з господарськими будівлями.
ОСОБА_5 вказує на ненадання судом належної правової оцінки архівній довідці № 151-17 від 21.05.2008 року архівного відділу Чернігівської районної держадміністрації, квитанції до прибуткового касового ордеру № 85 від 09.01.1992 року та тому, що з 1992 року АДРЕСА_1 була знята з балансу ім. Фрунзе і не перебуває на балансі його правонаступника – ТОВ „Слабинське”, що унеможливлює укладення договору купівлі-продажу на теперішній час.
Крім того, апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції визнання заявлених позивачем вимог відповідачем у справі – ТОВ „Слабинське”.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає відхиленню, а рішення Чернігівського районного суду від 05.10.2010 року залишенню без зміни, виходячи з наступного.
Встановлено, що 28 грудня 1991 року загальними зборами уповноважених членів колгоспу ім. Фрунзе с. Слабин Чернігівського району в результаті розгляду питання про продаж житлового фонду колгоспу, було прийнято рішення зокрема про продаж ОСОБА_5 частини будинку АДРЕСА_1 вартістю 3 125 рубл. 75 коп. (а.с. 9) та згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 85 від 09.01.1992 року позивачем сплачено 3282 руб. 00 коп. із зазначенням призначення платежу – „ссуда за дом” (а.с.10).
З листа Чернігівського РБТІ від 30.08.2010 року вбачається, що право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою с. Слабин, вул. Молодіжна, 6 зареєстроване за колгоспом ім. Фрунзе в частці 1/2 та за ОСОБА_7 в частці 1/2 (а.с. 42).
ОСОБА_5, посилаючись на те, що у 1991-1992 рр. між колгоспом ім. Фрунзе та ним фактично був укладений договір купівлі-продажу щодо придбання 1/2 частини вказаного будинку, який не був нотаріально посвідчений та зважаючи на неможливість його нотаріального посвідчення на даний час у зв’язку з не перебуванням вказаного майна на балансі правонаступника продавця – ТОВ „Слабинське”, на підставі ст. 220 ЦК України просив в судовому порядку визнати зазначений договір купівлі-продажу частини житлового будинку таким, що відбувся, та визнати за ним право власності на дану частину будинку з відповідною часткою господарським споруд.
Положеннями статті 227 ЦК України в редакції 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин, повинен бути нотаріально посвідчений з подальшою його реєстрацією. Недотримання даної вимоги тягне недійсність такого договору.
При цьому, зі змісту положень статті 128 ЦК УРСР випливає, що право власності на житловий будинок виникає у набувача саме з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
З правового аналізу вказаних положено правових норм слідує, що в разі недотримання обов’язкової нотаріальної форми, встановленої ч.1 ст. 47 ЦК УРСР для даного виду правочинів, сторона правочину, не набуває жодних прав на спірне нерухоме майно.
Частина 2 статті 47 ЦК УРСР містила положення про можливість визнання в судовому порядку угоди дійсною в тому випадку, якщо одна зі сторін повністю або частково її виконала, проте інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення. Аналогічну норму закріплено законодавцем в частині 2 статті 220 чинного ЦК України.
У зв’язку з тим, що позивачем ОСОБА_5 не було представлено суду жодного доказу на підтвердження ухилення колгоспу ім. Фрунзе або його правонаступника від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частини будинку, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5
Доводи ОСОБА_5 про зміну з власної ініціативи суті заявлених ним позовних вимог, не можуть бути взятими до уваги, оскільки ЦК УРСР та ЦК України не містять такого способу захисту права, як визнання договору таким, що відбувся.
Оскільки рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити , а рішення Чернігівського районного суду від 05 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: