№ 1-18/2007                          КОПІЯ

                                                           В И Р О К

                                               І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

1 листопада 2007 року     Решетилівський районний суд Полтавської області в складі :

                                               головуючого - судді -                                   Горулько О.М.

                                               при секретарі  -                                            Гудзенко С.В.

                        з участю:        прокурорів  -                                                Лук»яненка К.В.,

                                                                                                                      Шапошник С.А.,

                        представників цивільного позивача -                               ОСОБА_1,

                                                                                                                      ОСОБА_2,

                                               захисника -                                                   ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Решетилівка справу про обвинувачення

                                                           ОСОБА_4,

            ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Волгоград РФ,  росіянина, громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, жителя АДРЕСА_1, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 222 ч.2  КК України, -

                                                           В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_4, будучи ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто будучи службовою особою, на протязі 2003-2004 років з метою укладення кредитних договорів між фізичними особами ОСОБА_5,          ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ВАТ «Державний ощадний банк України» на суму по 150000 гривень по кожному кредитному договору, а також з метою укладення кредитних договорів між ПАПФ «Відродження» та ВАТ АБ «Приватінвест» на суму 300000 грн.; між ПП «Аніра» та ВАТ АБ «Приватінвест» на суму 200000 грн.; між ПП «Сідан», ВАТ АБ «Приватінвест» та АТ «Український інноваційний банк» на загальну суму 490000 грн., надав до вищезазначених  банківських установ завідомо неправдиву інформацію про майно, що передавалося у банківську заставу, передавши таким чином в банківську заставу майно, власниками якого були співвласники бувшого КСП «Авангард», і яке використовувалося ПАПФ «Відродження» на підставі договору оренди без права на відчуження.  У подальшому одержані кредитні кошти були використані і до банківських установ не повернуті.

Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_4  свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 222 ч.2  КК України, визнав частково і суду пояснив, що він був ІНФОРМАЦІЯ_2. До 1999 року ІНФОРМАЦІЯ_2  був ОСОБА_8, потім було внесено зміни до Статуту ПСП і створено ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 залишався ОСОБА_8 Господарська діяльність господарства велася неефективно, тому у 2001 році він зняв з посади ОСОБА_8 і сам став ІНФОРМАЦІЯ_2. Все майно бувшої агрофірми «Авангард» він прийняв в оренду від      ОСОБА_8 єдиним комплексом, а також взяв в оренду земельні паї. Для продовження господарської діяльності ПАПФ «Відродження» потрібні були кредити. Для отримання кредитів необхідне було майно для укладення з банками договорів застави. Оскільки майно, що належало колективу співвласників, перебувало в оренді ПАПФ «Відродження» без права відчуження, 12.11.2003 року були зібрані збори співвласників майна, які прийняли рішення про передачу  ПАПФ «Відродження» майна з правом відчудження. Юрист, який займався цим, запевняв його, що рішення цих зборів легітимне. На підставі цього рішення в інспекції Держтехнагляду по Решетилівському району було проведено  перереєстрацію розпайованої техніки на ПАПФ «Відродження» з правом відчудження, що дало змогу передати цю техніку у банківську заставу. Після цього він попросив ОСОБА_5, ОСОБА_6 та  ОСОБА_7 укласти з  ВАТ «Державний ощадний банк України» кредитні договори на суми по 150000 гривень з подальшою передачею одержаних коштів до ПАПФ «Відродження». При цьому ПАПФ «Відродження» виступило перед банком майновим поручителем та передало в заставу для забезпечення вказаних вище договорів техніку та інше майно. ОСОБА_6 та ОСОБА_7, одержавши кредити, передали їх в касу ПАПФ «Відродження», а доля кредитних коштів, одержанихОСОБА_5, йому невідома. В цей же період були укладені кредитні договори між ПП «Аніра», ПП «Сідан» - з одного боку та », ВАТ АБ «Приватінвест» та АТ «Український інноваційний банк» - з іншого боку, майновим поручителем в яких також виступила ПАПФ «Відродження». В заставу банкам також була передана техніка, перереєстрована на ПАПФ «Відродження». На підтвердження права власності ПАПФ «Відродження» на заставну техніку банкам були надані свідоцтва про її реєстрацію та копії рішення загальних зборів співвласників майна від 12.11.2003 року. Він мав на меті із доходів ПАПФ «Відродження», отриманих від урожаю 2004-2005 років повернути всі кредити, але внаслідок неврожайного 2004 року та вилучення власниками майна із господарської діяльності орендованої техніки доходи отримані не були, а тому кредити не погашені. Свою вину в тому, що в заставу була передана техніка, яка не була власністю ПАПФ «Відродження», він визнає, але заперечує свій умисел на неповернення банківським установам одержаних кредитних коштів.

            Крім часткового визнання своєї вини самим підсудним, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ст. 222 ч.2 КК України, повністю підтверджується:

-     показаннями представників цивільного позивача - ВАТ АБ «Приватінвест» Коня В.Д. та ОСОБА_2, які суду пояснили, що у червні та липні 2004 року банком було видано  кредити на поповнення обігових коштів ПП «Аніра» у розмірі 200 000 гривень та ПП «Сідан» у розмірі 150 000 грн. Майновим поручителем по цих кредитах виступила ПАПФ «Відродження», між ВАТ АБ «Приватінвест» та ПАПФ «Відродження» були укладені договори застави, згідно яких ПАПФ «Відродження» передала у банківську заставу майбутній урожай 2004 року та техніку, зареєстровану на агрофірму. В даний час, отримавши доступ до всіх документів, вважають, що підсудний з самого початку мав на меті не повертати кредити. Рішення загальних зборів співвласників майна бувшої агрофірми «Авангард» від 12.11.2003 року, яким ПАПФ «Відродження» було надано право на відчудження майна, і на підставі якого була перереєстрована техніка на ПАПФ «Відродження», вважають незаконним, оскільки це рішення було прийняте без згоди всіх співвласників майна. Вважають, що підсудний не міг не знати про незаконність цього рішення зборів. Кредити, одержані ПП «Аніра» та ПП «Сідан», до цього часу не повернуті;

-     показаннями свідка ОСОБА_6, яка суду пояснила, що підсудний ОСОБА_4 є її чоловіком. У ПАПФ «Відродження» вона не працювала, тому деталями діяльності свого чоловіка не цікавилася. Наприкінці 2003 року підсудний ОСОБА_4 повідомив їй, що агрофірмі потрібні обігові кошти, співвласники майнових паїв передали у власність агрофірмі техніку, і попросив її взяти у ВАТ «Державний ощадний банк України» кредит на суму 150 000 гривень з подальшою передачею цих коштів агрофірмі. При укладенні кредиту ПАПФ «Відродження» виступила майновим поручителем і передала в заставу отриману від власників майнових паїв техніку. Між нею та чоловіком була домовленість про те, що погашенням кредиту буде займатися агрофірма. Отримавши кредит, вона всі кошти передала до каси агрофірми за квитанціями до прибуткових касових ордерів. Кредит погашений не був, тому Ленінським райсудом м. Полтави з неї, агрофірми та ОСОБА_4 було стягнено борг;

-     показаннями свідка ОСОБА_7, який суду пояснив, що він протягом часу із 1999 року по 2006 рік працював у ПАПФ «Відродження» інженером по заготівлі будівельних матеріалів, до цього працював у ПП «Сідан». Наприкінці 2003 року його запросив до себе підсудний ОСОБА_4 і попросив його взяти у ВАТ «Державний ощадний банк України»  на своє ім»я кредит на суму 150 000 гривень з подальшою передачею отриманих коштів ПАПФ «Відродження». При цьому ОСОБА_4 пояснив, що банки не дають кредитів юридичним особам і запевнив, що агрофірма повністю погасить кредит. Погодившись на пропозицію ОСОБА_4, він оформив кредит і отримав обумовлену суму, яку відразу передав до каси ПАПФ «Відродження». При укладенні кредитного договору ПАПФ «Відродження» виступила майновим поручителем. Про те, що заставлене майно не є власністю агрофірми, йому не було відомо. Куди витрачалися кредитні кошти, йому не відомо. Він особисто кредит не погашав;

-     показаннями свідка ОСОБА_9, який суду пояснив, що у 2003 році він працював начальником інспекції Держтехнагляду по Решетилівському району. Наприкінці листопада 2003 року до інспекції від ПАПФ «Відродження» надійшли заяви про перереєстрацію сільськогосподарської техніки. До заяв було надане рішення загальних зборів співвласників майна, яке надавало ПАПФ «Відродження» право на відчудження такої техніки. Законність цього рішення ним не перевірялася, про дійсну кількість співвласників майна, які прийняли це рішення, йому не відомо. До цього техніка була зареєстрована на ПАПФ «Відродження» без права відчуження, він перереєстрував її з правом відчуження;

-     показаннями свідка ОСОБА_10, який суду пояснив, що протягом тривалого часу він працює Кукобівським  сільським головою. Із підсудним ОСОБА_4  він знайомий з 1999 року. У 1999 році ОСОБА_8 створив ПСП «Відродження», а у листопаді цього ж року вніс зміни до Статуту ПСП, була створена ПАПФ «Відродження», ІНФОРМАЦІЯ_2. Договір оренди майна було укладено між співвласниками майна та ПСП «Відродження» у 1999 році терміном на п»ять років і термін дії цього договору закінчився у 2004 році. Цей договір оренди не переукладався. 12.11. 2003 року були проведені загальні збори співвласників майна. Там були присутні представники Решетилівської РДА, районного управління сільського господарства, адміністрації ПАПФ «Відродження»  та 30-40 власників майнових паїв. Збори проводилися у кімнаті механізатора на території тракторної бригади. На цих зборах піднімалося питання про надання ПАПФ «Відродження» права на відчуження орендованої сільськогосподарської техніки. Як він зрозумів, збори носили інформаційний характер, а тому наявність кворуму навіть не передбачалася. Пізніше він бачив протокол цих зборів, там було вказано на присутність на зборах 165 власників майнових паїв. Стверджує, що на зборах були присутніми не більше 30-40 власників майнових паїв, оскільки в кімнаті, де проводилися збори, більше людей не помістяться. Коли він почав розбиратися в списках пайовиків, доданих до протоколу зборів, виявилося, що частина осіб, занесених до цих списків, взагалі відсутня. Працівники дирекції ПАПФ «Відродження» пояснювали йому, що вказаний протокол був необхідний для перереєстрації сільськогосподарської техніки;

-     показаннями свідка ОСОБА_11, який суду пояснив, що він є одним із співвласників майнових паїв бувшої агрофірми «Авангард». Із 1998 року в цьому господарстві він не працював, тому обставини проведення реорганізації господарства йому не відомі. Про збори пайовиків від 12.11.2003 року йому стало відомо приблизно через тиждень після їх проведення, оскільки його на ці збори не запрошували. Від власників майнових паїв, які були присутніми на зборах, йому відомо, що на зборах були присутніми не більше 50 чоловік. Також йому стало відомо, що збори прийняли рішення про надання ПАПФ «Відродження» права на відчуження орендованої сільськогосподарської техніки. З його ініціативи приблизно через місяць були зібрані інші збори пайовиків, на яких були присутніми приблизно 160-170 власників майнових паїв, і які визнали недійсними рішення зборів від 12.11.2003 року. Одначе сільськогосподарська техніка була перереєстрована на ПАПФ «Відродження». Він особисто не уповноважував ОСОБА_4 розпоряджатися його часткою в майні. Власниками всього розпайованого майнового комплексу були близько 250 чоловік. До 12.11.2003 року розпайоване майно було у єдиному майновому комплексі, фактичний розподіл майна в натурі проводився значно пізніше;

-     показаннями свідка ОСОБА_12, яка суду пояснила, що вона є одним із співвласників майнових паїв бувшої агрофірми «Авангард». Розпаювання майна агрофірми «Авангард» відбулося у квітні 1999 року. 12.11.2003 року на тракторній бригаді відбулися збори пайовиків. Її на збори не пустили, вона сиділа в коридорі. Про що велася мова на зборах, вона не знає, але після зборів говорили, що там дали згоду на відчуження майна. Стверджує, що на зборах були присутніми всього близько тридцяти співвласників розпайованого майна. У січні 2004 року в приміщенні будинку культури відбулися наступні збори пайовиків, на яких були присутніми близько 170-180 чоловік, в тому числі і вона. Ці збори визнали рішення зборів від 12.11.2003 року недійсним;

-     показаннями свідка ОСОБА_13, яка суду пояснила, що вона є одним із співвласників майнових паїв бувшої агрофірми «Авангард». 12.11.2003 року на тракторній бригаді відбулися збори співвласників майнових паїв. Про що велася мова на цих зборах, їй не відомо, оскільки її на збори не пустили. На ці збори пускали лише тих власників майнових паїв, які і свої земельні паї передали в оренду ПАПФ «Відродження». Стверджує, що присутніми на цих зборах були менш ніж тридцять власників майнових паїв;

-     показаннями свідка ОСОБА_14, яка  суду пояснила, що вона є одним із співвласників майнових паїв бувшої агрофірми «Авангард». У 2002 році вона зі своїм чоловіком забрали земельні паї, а їхні майнові паї залишилися в оренді ПАПФ «Відродження». У листопаді 2003 року на тракторній бригаді відбулися збори співвласників майнових паїв. На ці збори пускали лише тих пайовиків, які залишили свої земельні паї в оренді ПАПФ «Відродження». Її намагалися видалити з кімнати, в якій проводилися збори, але вона відмовилася піти звідти. На зборах були присутніми не більше 40-50 чоловік. Мова про надання ПАПФ «Відродження» права на відчуження орендованого майна на зборах не велася. Під час зборів присутнім давали підписувати якісь списки. Вона вважає, що присутні на зборах навіть не знали, під чим підписуються. Списки підписувати давали власникам майнових паїв і  після зборів. Про те, що було прийняте рішення про надання ПАПФ «Відродження» права на відчуження орендованого майна, вона дізналася вже після зборів;

-     показаннями свідка ОСОБА_8, який суду пояснив, що коли він створив ПСП «Відродження»,  на підприємстві не вистачало коштів. Підсудний ОСОБА_4 постачав для підприємства паливно-мастильні матеріали. Він запропонував    ОСОБА_4 стати співвласником ПСП «Відродження», але той не погодився, оскільки хотів бути єдиним власником підприємства. Тоді він вніс зміни до статуту підприємства, внаслідок чого була створена ПАПФ «Відродження» і ОСОБА_4 став її засновником. Він залишився працювати ІНФОРМАЦІЯ_2, працював до середини 2000 року, після чого звільнився з роботи. Земельного та майнового паїв він не має, про кредитні відносини підсудного з банківськими установами йому нічого не відомо;

-     показаннями свідка ОСОБА_15, яка суду пояснила, що з січня 2001 року по квітень 2004 року вона працювала заступником головного бухгалтера ПАПФ «Відродження», а потім - до кінця 2004 року - головним бухгалтером цієї агрофірми. 12.11.2003 року на тракторній бригаді в с. Кукобівка Решетилівського району відбулися збори співвласників майнового комплексу, який знаходився в оренді ПАПФ «Відродження». Там були присутніми близько 100 чоловік. На зборах було прийняте рішення про надання ПАПФ «Відродження» права на відчуження орендованого майна для того, щоб була можливість взяти кредити. За це рішення проголосували близько 70 відсотків від присутніх пайовиків. Отримані кредитні кошти використовувалися на придбання запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, оновлення стада;

-     показаннями свідка ОСОБА_16, яка суду пояснила, що до 2006 року вона працювала головним бухгалтером ПП «Сідан» і одночасно з 1999 року по березень 2002 року - головним бухгалтером ПАПФ «Відродження». Протягом часу її роботи ПП «Сідан» два рази брало банківські кредити. При цьому майновим поручителем і заставодавцем виступала ПАПФ «Відродження».  Рішення про перелік майна, яке передавалося в банківську заставу, приймав особисто ОСОБА_4;

-     показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які суду показали, що  вони працюють в ДПА в Полтавській області ревізорами-інспекторами. У 2006 році на підставі постанови слідчого прокуратури вони проводили перевірку кредитних відносин ПАПФ «Відродження», ПП «Аніра» та ПП «Сідан». В результаті перевірки було виявлено, що ПАПФ «Відродження» при укладенні кредитних договорів між вказаними вище юридичними, а також фізичними особами та банківськими установами виступило майновим поручителем та заставодавцем, передавши у заставу майно, яке належало співвласникам майнових паїв;

дослідженими в судовому засіданні:

-     копією договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності, від 7.05.1999 року, згідно якого співвласники майнових паїв, отриманих внаслідок розпаювання майна агрофірми «Авангард» домовилися спільно володіти, користуватися і розпоряджатися вказаним майном як єдиним майновим комплексом і з метою ефективного використання майна передати його в оренду ПСП «Відродження» (т.1 а.с. 39-41 );

-     копією договору оренди майна, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, від 7.05.1999 року, із якого вбачається, що співвласники майна передали в оренду ПСП «Відродження» терміном на п»ять років належне їм майно цілісним майновим комплексом без права його відчудження. Згідно п. 22 Договору майно, яке підлягає реєстрації в державних органах (будівлі, техніка тощо),  буде тимчасово на період дії Договору зареєстроване орендарем на своє ім»я без виникнення права власності орендаря на це майно ( т.1 а.с. 43-46);

-     копією протоколу загальних зборів адміністрації ПАПФ «Відродження» і пайовиків від 12.11.2003 року, із якої вбачається, що в протоколі вказана кількість пайовиків, які взяли участь у зборах, - 165 чоловік, в той час як згідно показань всіх свідків кількість пайовиків на зборах була від 30 до 100 чоловік, при цьому за рішення зборів голосували не всі присутні ( т.1 а.с. 96-97);

-     випискою з протоколу № 2 зборів співвласників майнових паїв від 17.01.2004 року, згідно якої збори прийняли рішення про визнання недійсними зборів від 12.11.2003 року, а протокол цих зборів - сфальшованим  (т.1 а.с. 99-101);

-     копіями списків співвласників майна, які не були присутніми на зборах від 12.11.2003 року і не давали згоди на відчудження майна, яз яких вбачається, що таких співвласників майна налічується 136 чоловік ( т.1 а.с. 110-116);

-     копією списку співвласників майнового комплексу, із якого вбачається, що загальна кількість співвласників майнових паїв становить 252 чоловіки ( т.1 а.с. 163-174);

-     переліком майна, переданого колишнім членам КСП АФ «Авангард» в рахунок майнових паїв (т.1 а.с. 175-184);

-     заявами власників майнових паїв про відсутність їхньої згоди на відчудження розпайованого майна (т.1 а.с. 192-239);

-     довідкою ДПА в Полтавській області № 631/10/35-107 від 18.04.2006 року, із якої вбачається, що фізичними особами ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а також ПАПФ «Відродження», ПП «Аніра» та ПП «Сідан» у ВАТ «Державний ощадний банк України», ВАТ АБ «Приватінвест» та АТ «Укрінбанк» у 2003-2004 роках було одержано кредити на загальну суму 1 440 000 грн., майновим поручителем та заставодавцем виступила ПАПФ «Відродження», передавши у банківську заставу  майно, яке фактично перебувало у власності співвласників майнових паїв ( т.3 а.с. 40-53);

-     копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів про внесення ОСОБА_6 коштів до каси ПАПФ «Відродження» (т.3 а.с. 192-196);

-     копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів про внесення ОСОБА_7 коштів до каси ПАПФ «Відродження» (т.3 а.с. 207);

-     копіями кредитних справ (додаток № 1 до кримінальної справи)

та іншими матеріалами справи в їх сукупності.

            Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_4  за ст. 222 ч.2 КК України є вірною, оскільки він вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами, тобто надав громадянином - засновником і власником суб»єкта господарської діяльності завідомо неправдиву інформацію банкам з метою одержання кредитів за відсутності ознак злочину проти власності, що завдало великої матеріальної шкоди.

            При визначенні міри покарання суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує  ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу підсудного, який раніше не  судимий,  за місцем проживання та попереднього місця роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.

            Обставин, які пом»якшують чи обтяжують покарання підсудного ОСОБА_4, суд не вбачає.

            На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги всі обставини справи та розмір завданих злочином збитків,  суд приходить до висновку про необхідність призначення підсудному покарання, пов”язаного із позбавленням волі, і не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК України та призначення більш м»якого покарання, ніж передбачено законом.

В судовому засіданні прокурор  заявив клопотання про звільнення підсудного ОСОБА_4 від основного покарання, передбаченого ст. 222 ч.2  КК України на підставі  п.”б” ст. 1 Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007  року.

            Суд, заслухавши думку представника цивільного позивача, підсудного та захисника, які проти застосування до підсудного амністії не заперечують,  дослідивши матеріали кримінальної справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав:

            судом встановлено, що підсудний ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, за який законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п»яти років, інкримінований йому злочин він вчинив до набрання Законом України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року чинності, ОСОБА_4 раніше не судимий, на момент вчинення злочину мав неповнолітню дитину, відносно якої батьківських прав не позбавлений, проти звільнення від покарання по амністії не заперечує, звернувся до суду із письмовою заявою про застосування щодо нього амністії.

            Таким чином на підсудного ОСОБА_4 поширюються положення ст.1 п.”б” Закону України „Про амністію” від 19.04.2007 року.

            ВАТ АБ «Приватінвест»  до підсудного заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, в розмірі 432 657 грн.

            Суд находить, що даний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки факт та розмір цієї матеріальної шкоди повністю підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.

            Керуючись ст. ст. 6 ч.1 п.4, 323, 324,  КПК України, ст. 1 п. ”б” Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року, суд, -

                                                           З А С У Д И В :

            ОСОБА_4     за ст. 222 ч.2  КК України визнати винним та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк - 3 (три) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов»язаною з операціями з фінансовими ресурсами.

На підставі п. „б”  ст.1 Закону України „Про амністію” від 19.04.2007 року звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного основного покарання.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили   - залишити попереднім - підписку про невиїзд.

Цивільний позов ВАТ АБ «Приватінвест» - задовольнити.

Стягти із засудженого ОСОБА_4 на користь відкритого акціонерного товариства акціонерний банк «Приватінвест» матеріальну шкоду, завдану злочином, в розмірі 432 657 (чотириста тридцять дві тисячі шістсот п»ятдесят сім) гривень.

            Речові докази - комбайн ДОН-1500, переданий на зберігання ОСОБА_19 (т.2 а.с. 153), - передати володільцю - ОСОБА_19.

            Речові докази - два примірника договору купівлі-продажу від 15.12.2004 року, приймально-здавальний акт, накладну, платіжне доручення та квитанцію до прибуткового касового ордеру, приєднані до матеріалів кримінальної справи ( т.2 а.с. 157-162, 165), передати володільцю - СФГ «Лотос».

            Речові докази - бурякопогрузчик СПС-4,2, переданий на зберігання ПАФ «Подоляка» (а.с. 78, 78-а), - повернути володільцю - ПАФ «Подоляка».

            Вирок може бути оскаржений протягом п”ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

                                               Головуючий:             ПІДПИС

                                                                                  СУДДЯ: