СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
29 жовтня 2007 року |
Справа № 20-9/149-4/191-11/285-4/255 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком";
представник відповідача, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 07.08.07, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
відповідач, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 22.08.2007 у справі № 20-9/149-4/191-11/285-4/255
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" (вул. Вакуленчука, 29,офіс 415,Севастополь,99053)
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про визнання договору купівлі-продажу від 30.11.2004 недійсним
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Лікком” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу від 30.11.2004 недійсним.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.08.2007 по справі № 20-9/149-4/191-11/285-4/255 (суддя Остапова К.А.) у задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, посилаючи на порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права також прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
На підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.10.2007 у зв'язку з заййнятістю в іншому судовому процесі судді Видашенко Т.С. та відпусткою судді Фенько Т.П. здійснено заміну суддів Видашенко Т.С. та Фенько Т.П. на суддів Дугаренко О.В.та Лисенко В.А.
У судове засідання призначене на 29.10.2007 представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Лікком” не з'явилися, не дивлячись на те, що були сповіщені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
30.11.2004 між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Лікком” в особі директора Корольова Юрія Володимировича, був укладений договір купівлі-продажу відповідно до якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачеві, а відповідач зобов'язувався прийняти та сплатити обладнання та матеріали для кабельного телебачення, на загальну суму 96559,00 грн.
Вказаний договір підписаний позивачем, та з боку Покупця -директором Корольовим Ю.В., і скріплений печатками сторін.
Відповідно до пункту 3.1 договору, продавець зобов'язувався передати покупцеві товар -обладнання та матеріали для кабельного телебачення, а продавець при отриманні всього товару від продавця зобов'язувався здійснити оплату в встановленому порядку.
Статті 187 та 188 Господарського кодексу України, на які посилається позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину недійсним, встановлюють порядок укладення господарських договорів за рішенням суду та порядок зміни та розірвання господарських договорів, а тому суд не може погодитись із посиланням позивача на ці статті в обґрунтування позовних вимог про визнання договору недійсним.
Стаття 203 Цивільного кодексу України містить в собі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину
Відповідно до вказаної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зміст договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральних засадам суспільства.
Правочин вчинений ОСОБА_1 - фізичною особою, яка у встановленому порядку зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності 15.08.2000 Ленінською районною державною адміністрацією, що підтверджується відповідним свідоцтвом, та ТОВ “ТРК “Ликком”, яке зареєстровано в якості юридичної особи Гагарінською районною державною адміністрацією м. Севастополя 31.03.1997, що підтверджується установчими документами, тобто особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності.
З матеріалів справи та пояснень сторін не вбачається, що спірний правочин вчинений під впливом помилки, насильства, у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або тяжкої обставини
В позовній заяві як на підставу недійсності правочину позивач посилається на не справжність документів, що підтверджують виконання правочину, в той час як підставою для визнання правочину недійсним, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання встановлених цим кодексом вимог в момент вчинення правочину, які встановлені частинами першою, третьою, пятою та шостою статті 203 вказаного кодексу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір реально не виконаний, оскільки немає належних документів, що підтверджують його виконання, та у позивача взагалі відсутній цей договір.
За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною. Така позиція викладена у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 (із подальшими змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійними”.
Таким чином, судова колегія вважає, що господарський суд міста Севастополя правомірно відмовив у задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Лікком”.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Телерадіокомпанія „Лікком” викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні, так як воно відповідає чинному законодавству.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Лікком" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22.08.2007 у справі № 20-9/149-4/191-11/285-4/255 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді