Справа № 2-4016/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого: Матвейшиної О.Б.,
при секретарі: Машталенко Ю.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним, посилаючись на те, що 26.06.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором, та її чоловіком ОСОБА_3, як поручителем, був укладений Договір поруки. Договір поруки укладений без її згоди поруки, тому позивач просить визнати його недійсним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнила, обґрунтовуючи доводами позовної заяви.
Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому засіданні просив в позові відмовити в повному обсязі, надав суду письмові заперечення на позовну заяву в яких зазначив, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя, вказав, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов’язків для будь-яких осіб, крім сторін за договором, а тому просив у позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав, в судовому засіданні суду пояснив, що він дійсно 26.06.2007 року уклав з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» договір поруки, зазначив, що вказаний договір був укладений без згоди позивачки, яка є його дружиною.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.06.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором, та ОСОБА_3, як поручителем, був укладений Договір поруки. В подальшому між банком та ОСОБА_3 були укладені додаткові угоди до вказаного договору поруки - Додаткова угода №1 від 20.12.2007 року, Додаткова угода №2 від 28.01.2008р., Додаткова угода №3 від 11.06.2008р., Додаткова угода №4 від 01.12.2009р.
Згідно умов договору поруки ОСОБА_3, як поручитель прийняв на себе зобов’язання перед кредитором - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідати по борговим зобов’язанням боржника – ТОВ «Луганський гофротарний комбінат», які виникають з умов Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/09-11/487/Г від 27.06.2006 року, кредитного договору № 010/09-11/487/Г, кредитного договору № 010/06-04/221 від 26.06.2006 року, а саме: повернути кредит у розмірі 792 000,00 доларів США та 82 500,00 євро, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі та на умовах, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі. За Додатковою угодою від 01.12.2009 р. № 4, загальна сума зобов’язань збільшилася до 3 653 000,00 доларів США.
Відповідно до положень договору поруки зобов’язання ОСОБА_3, як поручителя, перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», як кредитором, є безумовними і ніяких інших умов не потребують та, якщо до поручителя надійде письмова вимога кредитора про погашення сум заборгованості по кредитному договору і таких коштів у поручителя не буде, то кредитор має право звернути стягнення за рахунок майна поручителя.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка є дружиною відповідача ОСОБА_3 що підтверджується свідоцтвом про шлюб, реєстраційний запис від 05.09.1998 року Відділу реєстрації актів громадянського стану Луганської міської ради.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою і у разі укладення другим із подружжя без згоди інший має право звернення до суду про визнання цього договору недійсним, якщо він виходить за межі дрібного побутового.
Відповідно до положень п.1. ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до положень ч.1, 5, 6. ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім того, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України, лише власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном на власний розсуд, в тому числі укладати договір поруки, який передбачає звернення стягнення за рахунок майна поручителя.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, порука є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, тобто договір поруки є похідним і існує для забезпечення основного зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 553 ЦК України, порука укладається в формі Договору.
На договір поруки розповсюджуються всі вимоги щодо дійсності правочину встановленому в ст. 203, 215 ЦК України.
Зі змісту договору поруки випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Під час укладання договору поруки поручитель розпоряджається своїми грошовими коштами, які відповідно до ст. 61 СК є спільною сумісною власністю.
Відповідно до положень ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України – для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України – дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Відповідно до положень ст. 31 ЦК України, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.
Згідно з ч.2 пп.1 п.1 ст.31 ЦК України, правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.
Укладений ОСОБА_3 договір поруки виходить за рамки визначення правочину, який вважається дрібним побутовим та у валютному виразі складає 3 653 000,00 доларів США.
Недотримання відповідачами передбаченої ст. 65 СК України вимоги щодо надання згоди другого з подружжя на укладення правочину, який виходить за межі дрібного побутового, є передбаченою ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК підставою для визнання цього правочину недійсним.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що при укладанні договору поруки не були дотримані вимоги ст. 65 СК України, ст. 203, 215 ЦК України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 317, 319, 368, 369 ЦК України, ст. 65 СК України , ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним задовольнити повністю.
Визнати Договір поруки від 26.06.2007 року, Додаткові угоди від 20.12.2007р. № 1, від 28.01.2008р. № 2від 11.06.2008р. № 3, від 01.12.2009р. № 4 , укладені між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 недійсними.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8,50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 19,00 гривень, а всього – 27,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 8,50 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 19,00 гривень, а всього – 27,50 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд Ленінського района м.Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя