Категорія №2.6.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2010 року Справа № 2а-6645/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Колеснікової Я.А.;
за участю сторін:
представника позивача: Гамзи О.П. (довіреність б/н від 23.10.2009 року);
представник відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист» до відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання дії та бездіяльність протиправною, стягнення сум за виконавчим листом № 728/2008 року,-
ВСТАНОВИВ:
06 вересня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист» (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (далі - Відповідач) про визнання дії та бездіяльність протиправною, стягнення сум за виконавчим листом № 728/2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.12.2008 р. Ялтинським міським судом було винесено постанову по справі № 2а-728/08 за позовом ТОВ «Донбаспромпоставка» в особі ВП «Редакція газети «Правовий захист» до голови Сімеїзської селищної ради про стягнення судових витрат у сумі 551 грн. на що було видано виконавчий лист.
14.05.2009 р. позивачем на адресу ВДВС Ялтинського МУЮ (надалі - ВДВС) було спрямовано у про примусове виконання зазначене рішення разом з виконавчим листом виданим Ялтинським міським судом АР Крим.
04.09.2009 р. на адресу відповідача було спрямовано запит від 03.09.09 р. в якому позивач зазначив, що протягом трьох місяців рішення суду не виконане, та постанова про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача від ВДВС не надходила.
Даний запит ВДВС було проігноровано, що змусило позивача звернутися зі скаргою до Головного управління Юстиції Міністерства Юстиції України в АРК. Відповіддю від 02.10.09 р. ГУЮ МЮУ в АРК повідомило нас про те, що виконавче провадження по справі відкрито ВДВС Ялтинського МУЮ 04.06.2009 р., а також про те, що 08.09.09 р. державним виконавцем на адресу Сімеїзської селищної ради спрямовано розпорядження про стягнення заборгованості із заробітної плати боржника в розмірі 20%.
Таким чином, позивач вважав, що в супереч вимогам діючого законодавства, державним виконавцем було порушено строки, в продовж яких повинне було бути відкрите виконавче провадження за виконавчим документом та спрямована копія відповідної постанови на адресу сторін виконавчого провадження.
19.02.2010 р. позивач на адресу ВДВС було спрямовано заяву, в якій він просив витребувати письмові пояснення зі службових осіб Сімеїзської селищної ради по факту не виконання рішення суду та законної вимоги державного виконавця стосовно стягнення частини заробітної плати боржника на користь ТОВ «Донбаспромпоставка». Позивач просив відповідача спрямувати на адресу позивача відповідь про хід проведення виконавчих дій з додатками копій усіх винесених по виконавчій справі документів.
Відповідь на заяву підприємства від 19.02.2010 р. позивачем отримано не було. 22.03.2010 р. позивач вдруге з аналогічною вимогою звернувся до відповідача, відповідь на яку ВДВС в передбачений законом термін також позивачу не надав.
Позивач вважав, що такою бездіяльністю державним виконавцем порушено право позивача щодо можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, передбачене, зокрема, ст.5, 11-1 ЗУ «Про виконавче провадження».
В порушення вимог зазначеного закону відповідачем на адресу позивача не було спрямовано ніяких документів чи повідомлень про неможливість виконати рішення суду з тих чи інших причин.
За таких обставин позивач вважав, що державним виконавцем допущено порушення його прав на своєчасне виконання судового рішення та розгляд заяв позивача з приводу виконання рішення суду у встановлений законом строк.
Позивач також вважав, що існує підстави для стягнення з ВДВС Ялтинського МУЮ АРК на користь позивача 551 грн. 00 коп., як відшкодування завданої підприємству матеріальної шкоди, а саме: не винесення у визначений законом термін постанови про відкриття виконавчого провадження, несвоєчасне направлення її сторонам, бездіяльність відповідача у вигляді невиконання рішення суду.
На підставі викладеного позивач просив суд:
1. Визнати незаконними дії відповідача щодо порушення вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2009 р. з порушенням строку, встановленого законом та несвоєчасного спрямування на адресу позивача.
2. Визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині ненадання відповіді позивачу на запит від 03.09.2009 р., заяву від 19.02.2010 р. та заяву від 22.03.2010 р.
3. Стягнути з відповідача на користь позивача 551 грн. 00 коп., що було стягнуто з голови Сімеїзської селищної ради Макаренко М.Г. за рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 15.12.2008 р та виконавчим листом за справою № 2а-728/2008 р.
4. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати з оплати юридичних послуг у розмірі 500 грн. 00 коп.
До початку розгляду справи по суті представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача:
1. Визнати незаконними дії відповідача, в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2009 р. з порушенням строку, встановленого законом та не спрямування її на адресу Позивача.
2. Визнати незаконною бездіяльність в частині ненадання відповідей Позивачу на запит від 03.09.2009 р., заяву від 19.02.2010 р. та заяву від 22.03.2010 р.
3.Стягнути з відповідача на користь позивача 551 грн. 00 коп., що було стягнуто з голови Сімеїзської селищної ради Макаренка М.Г. за рішення Ялтинського міського суду АРК від 15.12.2008 р. та виконавчим листом по справі № 2а-728/2008 р.
4. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати з оплати юридичної допомоги розраховані на день винесення рішення по справі, у сумі відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. за № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави».
5. Судові витрати стягнути з відповідача.
У судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином та надав суду клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, відповідач надав суду письмові заперечення на позов в яких посилався на таке.
Виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Ялтинського міського суду АР Крим № 2а-728/2008г. от 15.12.2008г. було надано на виконання державному виконавцю 02.06.2009 року. 04.06.2009 року державним виконавцем ВДВС ЯМУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якого були спрямовані сторонам виконавчого провадження в Ялтинський міський суд простою кореспонденцією.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження була повторно спрямована позивачу разом із відповіддю на його заяву (віх № 03/7787/С-7 від 11.08.2010р.), а також з відповіддю на заяву від 03.09.2009р. (вихід № 03/10219/С-7 від 24.09.2009р.).
На заяву позивача від 19.02.2010 року, заявнику була надана відповідь, про те, що виконавчий лист за № 2а-272 від 05.05.2009р. про стягнення щ Сімеїзської селищної ради на користь позивача витрат до ВДВС ЯМУЮ не надходив (віх № 03/2706/С-7 від 10.03.2010 року).
На заяву позивача від 22.03.2010 року заявнику була надана відповідь щодо виконання виконавчого листа № 2а-422/08 від 03.03.2009 року (яке було зазначене в заяві). На час надходження зазначеної заяви виконавче провадження було закрито (постанова про закінчення провадження № 03/13262/С-7 від 02.11.2009 року було направлено позивачу своєчасно простою кореспонденцією).
Про виконання виконавчого листа № 2а-728/2008 року відповідач зазначив наступне.
З метою встановлення матеріального положення боржника 04.06.2009 року були спрямовані запити до БТІ м. Ялти, ПФУ м. Ялти та інші запити.
08.09.2009г. державним виконавцем було направлено розпорядження на утримання заборгованості із заробітної плати боржника в розмірі 20% на адресу Сімеїзської селищної ради.
У зв’язку з відсутністю даних про утримання заборгованості із заробітної плати боржника, 30.09.2009 року державним виконавцем було направлене на адресу Сімеїзської селищної ради вдруге відповідне розпорядження, 23.06.2010 року головний бухгалтер боржника його отримав.
Відповідач зазначив, що на цей час із заробітної плати боржника здійснюється утримання грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями.
За таких обставин, відповідач вважав, позов необґрунтованим та просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ч.6 ст.71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові пояснення представника відповідача, а також матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності із ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби згідно з частиною 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України є відповідний орган державної виконавчої служби.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606).
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі № 606, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону № 606).
Відповідно до ст.1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом (далі – Закон № 202).
Частиною 4 ст.4 Закону № 202 передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із ст.5 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону 606 визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.7 зазначеного Закону встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Судом встановлено, що 05.05.2009 року Ялтинським міським судом АР Крим був виданий виконавчий лист по справі № 2а-728/2008р. за позовом ТОВ «Донбаспромпоставка» в особі ВП «Редакція газети «Правовий захист» до голови Сімеїзської селищної ради Макаренко М.Г. про стягнення судових витрат (аркуш справи 7).
14.05.2010 року позивачем було направлено на адресу Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим заяву про примусове виконання рішення по вказаній справі, що підтверджується копіями відповідної заяви та фіскальним чеком (аркуш справи 8).
04.09.2009 року на адресу відповідача був спрямований запит від 03.09.2009 року з проханням надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження. У запиті також були зазначені реквізити для перерахування коштів боржника за виконавчим листом № 2а-728/08, що підтверджується копіями відповідної заяви та фіскальним чеком (аркуш справи 9).
03.09.2009 року позивачем на адресу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України і АР Крим була спрямована скарга на неправомірні дії державної виконавчої служби ВДВС Ялтинського МУЮ АР Крим (аркуш справи 10).
02.10.2009 року за № 13358/11/1-6 позивач отримав відповідь від Головного управління юстиції Міністерства юстиції України і АР Крим із якої дізнався про відкриття виконавчого провадження по зазначеному виконавчому листу та про хід виконавчих дій (аркуш справи 11).
19.02.2010 року позивач спрямував на адресу відповідача заяву про виконання зазначеного виконавчого листа по справі. При цьому, позивач в заяві зазначав про порушення його прав як сторони виконавчого провадження в частині не надання відповідей на попередні звернення та не отримання інформації про хід виконавчих дій по справі, спрямованих на примусове виконання рішення суду, що підтверджується копіями відповідної заяви та фіскальним чеком (аркуш справи 12).
22.03.2010 року позивач спрямував на адресу відповідача черговий лист з проханням надання відповідей на попередні звернення та інформації про хід виконавчих дій по справі, спрямованих на примусове виконання рішення суду, що підтверджується копіями відповідного листа та фіскальним чеком (аркуш справи 13).
Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними дії відповідача, в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2009 р. з порушенням строку, встановленого законом та не спрямування її на адресу Позивача.
Відповідно до ст.24 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Як вбачається із матеріалів справи, 14.05.2010 року позивачем було направлено на адресу Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим заяву про примусове виконання рішення по вказаній справі, що підтверджується копіями відповідної заяви та фіскальним чеком (аркуш справи 8).
18.05.2010 року відповідач отримав зазначену заяву про примусове виконання виконавчого листа № 728/2008 року, що підтверджується штампом на заяві (аркуш справи 51).
04.06.2010 року було відкрито виконавче провадження, що підтверджується відповідною постановою. Пунктом 5 зазначеної постанови було передбачене копію цього рішення направити сторонам виконавчого провадження, однак відповідач доказів направлення постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу суду не надав (аркуш справи 52).
Таким чином, відповідач в порушення вимог ст.24 Закону № 606 відкрив провадження з порушення встановленого для цього строку та не надав суду доказів спрямування копії постанови про відкриття виконавчого провадження позивачу, а відтак відповідач в цієї частині діяв неправомірно та ця вимога підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача визнати незаконною бездіяльність в частині ненадання відповідей Позивачу на запит від 03.09.2009 р., заяву від 19.02.2010 р. та заяву від 22.03.2010 р.
Відповідно до ст.5 Закону № 606 державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Окрім іншого, державний виконавець надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;
Згідно зі ст. 11-1 Закону № 606 сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали.
Як, вбачається з матеріалів справи 04.09.2009 року на адресу відповідача був спрямований запит від 03.09.2009 року з проханням надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується копіями відповідної заяви та фіскальним чеком (аркуш справи 9).
19.02.2010 року позивач спрямував на адресу відповідача заяву про виконання зазначеного виконавчого листа по справі, що підтверджується копіями відповідної заяви та фіскальним чеком (аркуш справи 12).
22.03.2010 року позивач спрямував на адресу відповідача черговий лист з проханням надання відповідей на попередні звернення та інформації про хід виконавчих дій по справі, спрямованих на примусове виконання рішення суду, що підтверджується копіями відповідного листа та фіскальним чеком (аркуш справи 13).
В матеріалах справи містяться листи відповідача за № 03/2706 С-7 від 10.03.2010 року, за № 03/10219 С-7 від 24.09.2009 року та за № 03/4984 С-7 від 15.04.2010 року із тексту яких вбачається відповіді на листи позивача від 19.02.2010 року та від 22.03.2010 року, однак відповідач не надав суду доказів їх відправки чи отримання позивачем.
Суд погоджується з посиланнями відповідача про те, що в листах позивача від 19.02.2010 року та 22.03.2010 року були зазначені інші номери виконавчих листів, а саме: виконавчі листи за № 2а-272 та № 2а-422/08, що підтверджується матеріалами справи, однак це не знімає з відповідача обов’язок щодо розгляду заяв позивача відповідно до вимог ч.5 Закону № 606 та направлення йому за результатами їх розгляду обґрунтованих відповідей (аркуш справи 12, 13, 69, 70).
Таким чином, відповідачем не доведено суду факту відправки та отримання відповідей позивачу на його запит від 03.09.2009 р., заяву від 19.02.2010 р. та заяву від 22.03.2010 р., а відтак відповідач в цієї частині діяв неправомірно з порушенням вимог п. 2, 3 ч.2 ст.5 та ч.1 ст.11-1 Закону № 606, що є підставою для задоволення вимог позивача в цієї частині.
Щодо вимоги про стягнути з відповідача на користь позивача 551 грн. 00 коп., що було стягнуто з голови Сімеїзської селищної ради Макаренка М.Г. за рішення Ялтинського міського суду АРК від 15.12.2008 р. та виконавчим листом по справі № 2а-728/2008 р.
Відповідно до ст. 43 Закону № 606 з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.
Розподіл грошових сум у черговості, вказаній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Сума, що залишилася після повного виконання рішення, використовується на сплату штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Згідно з ст. 44-1 Закону № 606 грошові суми, стягнені з боржника, зараховуються державним виконавцем на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби.
Стягувачам - юридичним особам стягнуті суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на вказані стягувачами належні їм рахунки.
Згідно до вимог ч.2 ст.25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Відповідно до ч.2 ст.86 Закону № 606 збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Якщо державному виконавцю відомий рахунок стягувача, на який слід перерахувати стягнуті з боржника кошти, або якщо відповідно до частини другої цієї статті кошти підлягають перерахуванню на адресу стягувача поштовим переказом, то пропорційна стягнутій сумі сума виконавчого збору перераховується після перерахування стягувачу належної йому суми.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до платіжного доручення за № 1332 від 05.08.2010 року виконавчий комітет Сімеїзської селищної ради перерахував на рахунок ГУДК в АРК м. Сімферополь штраф, виконавчий збір згідно розпорядження 2989-7 від 22.06.2010 року із заробітної плати Макаренко Н.Г. - 101,79 грн. (аркуш справи 63).
Згідно платіжного доручення за № 2277 від 15.09.2010 року ВДВС Ялтинського МУЮ АР Крим перерахувало на рахунок позивача 54,80 грн. за рахунок боргу з Сімеїзської селищної ради по справі № 2а-728/2008 року (аркуш справи 66).
В своїх заявах від 14.05.2009 року та від 03.09.2009 року позивач зазначав свій номер банківського рахунку та інші реквізити для перерахування коштів за виконавчим листом (аркуш справи 8, 9).
У зв’язку з відсутністю у суду даних про повне виконання виконавчого листа № 2а-728/2008 року, а лише відповідачем підтверджена часткове перерахування коштів на рахунок позивача в сумі – 54,80 грн. за зазначеним виконавчим листом, суд вважає, що зазначені вимоги підлягають лише частковому задоволенню за винятком перерахованої суми.
Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача понесені витрати з оплати юридичної допомоги розраховані на день винесення рішення по справі, у сумі відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. за № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави» суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Частиною 3 ст.90 КАС України передбачено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, який відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590. Зокрема, згідно з пп.2 п.1 Додатку до вказаної Постанови КМУ, витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, і яка не є суб’єктом владних повноважень, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Статтею ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» встановлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату з 1 жовтня - 907 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу законів України про працю для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51). Згідно ч.1 ст.50 Кодексу законів України про працю нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Тобто, повним робочим днем вважається день тривалістю 8 годин.
Як вбачається з матеріалів справи, судові засідання, в яких брав участь представник позивача, тривали всього три години.
Таким чином, витрати на правову допомогу, які повинні компенсуватися позивачу з Державного бюджету України, складають 17,01 грн. (907 грн. х 5% : 8 = 5,67 х 3 = 17,01).
Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрати понесені на оплату правової допомоги в сумі 17,01 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно вимог ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, на підставі зазначеного, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Уточнені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист» до відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про визнання дії та бездіяльність протиправною, стягнення сум за виконавчим листом № 728/2008 року задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим в частині винесення постанови про відкриття провадження від 04.06.2009 року за виконавчим листом за № 728/2008 року з порушенням строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження» та не спрямування її на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист».
Визнати протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим в частині ненадання відповіді Товариству з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист» на запит від 03.09.2009 року, заяв від 19.02.2010 року та від 22.03.2010 року.
Стягнути з відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист» - 496,20 (чотириста дев’яносто шість грн. 20 коп.), які підлягали стягненню з голови Сімеїзської селищної ради Макаренка М.Г. за виконавчим листом № 2а-728/2008 року.
Стягнути з відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист» витрати на оплату юридичної допомоги у розмірі – 17,01 грн. (сімнадцять грн.. 01 коп.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист» витрати з оплати судового збору у розмірі 02,97 (дві гривні 97 коп.).
В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаспромпоставка» в особі відокремленого підрозділу «Редакція газети «Правовий захист» відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 17 листопада 2010 року.
СуддяА.А. Лагутін