Справа  2-а-209/10/1402

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ                        УКРАЇНИ

31.08.2010 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Муругова В.В, при секретарі Кирпічовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови інспектора ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області прапорщика міліції Затхея С.С. по накладенню на нього адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 280 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.

Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, щодо процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та щодо дослідження усіх істотних обставин справи, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ №181907 від 02.08.2010 року. Позивач при цьому заперечив вчинення з його боку правопорушення 02.08.2010 року та вказав на незаконність складення інспектором постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення та не дослідив всіх суттєвих обставин справи, а позивач вказав, що не порушував ПДР.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач - УДАІ в Миколаївські області не забезпечив явку свого представника до суду. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.

З огляду на те, що відповідач – суб’єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, без поважних причин не забезпечив явку свого представника, не повідомивши про причини неприбуття - суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних в ній доказів.

 Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи (протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 №015107 від 02.08.2010 року; постанову серії ВЕ №181907 по справі про адміністративне правопорушення від 02.08.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП; водійське посвідчення позивача), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій  чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Це означає, що ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Крім того, ч.4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень  обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.    

В судовому засіданні встановлено, що 02 серпня 2010 року позивач був зупинений інспектором ДПС, який відносно позивача склав протокол про адміністративне правопорушення, за порушення позивачем ПДР. Після цього   інспектор виніс відносно нього постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що ОСОБА_1 02.08.2010 року близько 18.23 год. на вул. Новозаводська – проспект Миру, керуючи автомобілем ВАЗ (н.з. НОМЕР_1), не надав переваги в русі пішоходу, який переходив проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу, чим порушив вимоги п. 18.1 ПДР.

У зв’язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 280 грн.

При цьому, при розгляді справи в суді позивач вказав, що не вчиняв викладеного в постанові правопорушення, та при складенні протоколу про адміністративне правопорушення інспектором свідки не залучались.

    Окрім цього, інспектором ДПС при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були залучені поняті, не було опитано пішохода, якому, на думку інспектора ДПС не було надано переваги в русі, та не були зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи.

Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачами на розгляд суду не було надано жодних доказів, натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач діяв правомірно, оскільки рухався в крайній правій смузі, що відповідачами не спростовано.

Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій  чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень  обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідачів, які в даному випадку не надали до суду допустимих достатніх фактичних даних (пояснень свідків, понятих, фіксація спеціальними засобами та ін.) на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.

Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ №181907 від 02.08.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122 ч.1 КУпАП – закрити.

Відповідно до ч.2 ст. 171-2 КАС України постанова місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДЯ: