Справа № 2-1476/2010
РІШЕННЯ
ІМ”ЯМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
В складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.
При секретарі – Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,-
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулась позивач ОСОБА_1, з позовом про стягнення додаткових витрат (аліментів) на утримання дитини до відповідача ОСОБА_2, посилаючись на слідуюче: 10.12.1999 року вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2
В період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась донька – ОСОБА_3
В червні 2009 року вони з відповідачем припинили подружні стосунки, та проживають окремо один від одного, хоч їх шлюб і не розірваний.
Дочка проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні.
Їх донька ОСОБА_3, хворіє з діагнозом “хронічний гастродуоніт” і за висновками лікарів за станом свого здоров”я дитина потребує дієтичного харчування (сті № 5) та санаторно-курортного лікування, що підтверджується медичною довідкою першої міської поліклініки м. Дніпродзержинська № 09-774 від 28.09.2010 року
На лікування дочки та дієтичне харчування щомісячно потрібно витрачати не менш як 1128 грн., на придбання дієтичних продуктів( сир, м”ясо,, молоко та молочні продукти, яйця, фрукти- соки.)
Крім того вартість санаторно-курортної путівки в різних санаторіях коливається від 8 до 10 тисяч гривень (на курс лікування). Саме через захворювання дитини вона в 2007 році змушена була звільнитись з роботи та приділяти їй додаткову увагу. Наслідком посиленного догляду з її боку за дитиною стало тимчасове покращення здоров”я дитини
В зв”язку з тим, що відповідач не надає добровільно їй допомоги на утримання та лікування дитини, вона змушена звернутись з даним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, при цьому відповідач пояснив, що дитина перебувала на лікуванні тільки в 2007-2008 році, тоді вони проживалим разом і кошти на лікування дитини витрачали разом. Ні минулому , ні в цьому році дитина не хворіла, загострень у неї не було і ніяких ліків в зв”язку з її хворобою вони не купували. Якщо виникне потреба в лікуванні чи оздоровлені дитини, він згоден надавати тоді кошти, щоб допомогти дитині, але на даний час ніяких затрат в зв”язку лікуванням дитини немає. З нього стягнені аліменти, позивачка буде отримувати їх в розмірі ј частини йорго заробітку, це більше 700 грн., на місяць, крім того і відповідачка повинна матеріально утримувати дитину.
Вислухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за такими підставами.
Як встановлено в судовому засіданні сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 10.12.1999 року.
В період шлюбу у них народилась донька -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно повідомлення 1-ї міської поліклініки м. Дніпродзежинська ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 пеербуває на “Д” обліку з діагнозом: хронічний гастродуоденіт, період ремісії з жовтня 2008 року. За станом свого здоров”я потрує дієтичного харчування (стіл №5) та санаторно-курортне лікування.
Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов”язується брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей, каліцтвом, хворобою)
Відповідно до ч.2 ст. 185 СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватись наперед або покриватись після їх фактичного понесення разово, періодино, або постійно.
В судове засідання позивачка не надала доказів, що підтверджують понесення нею додаткових витрат пов”язаних з хворобою дитини та що вони виникнуть у неї в майбутньому. Так позивачка в судовому засіданні не змогла навіть назвати які ліки вона купувала останнього місяця для лікування дитини, не кажучи про надання доказів їх придбання (чеків, квитанцій тощо).
Крім того згідно повідомлення Дніпродзержинської 1-ї міської поліклініки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходилась на стаціонарному лікуванні з 09.10.2008 року по 24.10.2008 року з діагнозом: Хронічний гастродуеніт. За період нагляду загострень хвороби не було. На даний час дитина медикаментозного лікування не потребує.
Тобто судом встановлено, що на даний час у позивачки відсутні витрати на придбання ліків для дитини.
Посилання позивачки на те, що дитина потребує посиленного харчування також не знайшло свого підтвердження, так як згідно того ж повідомлення на час загострення хвороби у дитини пропонується стіл № 5 (виключаються копченності та гості страви) тобто дієтичне харчування на яке посилається позивачка, не передбачає придбання якихось особливих продуктів, а навіть виключає з раціону харчування копченні продукти та гострі страви. В повідомленні також зазначається, що в дитини з 2008 року загострень не було. Названі позивачем продукти, які потребуються для харчування дитини та їх вартість, також не знайшли свого підтвердження. Так як позивачем не надані докази, що вона всі ці продукти купує та, що всі вони йдуть на харчування саме дитині.
Посилання позивача на те, що дитині потрібне санаторно-курортне лікування, вартість якого складає 8-10 тисяч теж не підтверджується доказами. Так згідно повідомлення 1-ї міської поліклініки м. Дніпродзержинська в казується, що дитина потребує санаторно-куротного лікування. У відповіді, даній на запит суду повідомляється, що санаторно-курортне лікування за бажанням рідних надається безкоштовно міським відділом охорони здоров”я ( гастроенторологічний профіль: Бердянськ, Трускавець), але проїзд до місця оздоровлення та назад за кошти рідних.
Таким чином позивач не поцікавившись яким чином проводиться санаторно-курортне лікування дитини, вказує на його вартість 8-10 тис., проте навіть не надавши суду доказів, що санаторна - курортна путівка відповідного профілю коштує ту суму, яку вона вказує, тобто вказана позивачем сума нічим не підтверджена.
Судом встановлено, що на даний момент додаткові витрати у позивачки, пов”язані з лікуванням дитини відсутні.
За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивачці потрібно відмовити. Проте, якщо у дитини виникне загострення хвороби, чи потреба у коштах на придбання санаторно-куротної путівки чи на проїзд до місця лікування позивачка може ставити такі вимоги підтвердивши їх відповідними доказами. І ці кошти можуть бути стягнені як наперед так і після їх понесення. Підстав для постійного стягнення додаткових коштів на утримання дитини в зв”язку з її хворобою судом не вбачається.
В позовних вимог позивач вказує на те, що з 01.07.2010 року прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років складає 921 грн. Рішенням Верхньодніпровського районного суду від 11.10 2010 року з відповідача на користь позивачки стягнені аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку, що відповідно до розміру його заробітної плати складатиме більше 700 грн. на місяць.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов”язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто обв”язок по утриманню дитини покладається на обох із батьків. Сума аліментів, що стягнена з відповідача складає більшу половину від встановленого законом прожиткового мініму для дитини відповідного віку, останню частину може доповнити позивачка як мати дитини.
На основі ст. 185 СК України. керуючись ст. 10, 60, 81, 88, 212 ЦПК України,суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог про стягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 додаткових коштів (аліментів) на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 – відмовити
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд
Головуючий.