ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" листопада 2007 р. Справа № 7/358-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі, м. Гола Пристань Херсонської області
про визнання незаконними рішень про застосування штрафних фінсанкцій
за участю представників сторін:
від позивача - ПП ОСОБА_1.
від відповідача - Ксьонз Ю.Ю., дов. №12/10/25-02 від 10.01.2007р., зав. юр. сектору
Позивач ( ПП ОСОБА_1., АДРЕСА_1) звернулась з позовом, у якому просить суд скасувати в зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства прийняті відповідачем (ДПІ у Голопристанському районі) рішення №0000902330/0 та №0000392300/0 від 18.07.2007р. про застосування штрафних санкцій відповідно в сумі 21грн. 34коп. за порушення ст.3 Закону України №98/96-ВР від 23.03.1996р. "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (далі Закон №98), а також в сумі 4887грн. 50коп. за порушення ч.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон №265).
Обгрунтовуючи підстави позову, зазначає, що на момент здійснення перевірки вона не здійснювала підприємницьку діяльність, а займалась збором та утилізацією сміття з прибиранням території автокемпінгу. Підприємницькою діяльністю на території автокемпінгу займалася її донька - ПП ОСОБА_1, яка є платником єдиного податку, і поряд з нею орендує земельну ділянку, на якій розташовано автокемпінг, має дозвіл на надання побутових та комунальних послуг автокемпінга.
Позивачкою, не дивлячись на подані заяви, не одержано свідоцтво платника єдиного податку та не скасовано (анульовано) свідоцтво платника податку на додану вартість в зв'язку з тим, що вона знаходилась на загальній системі оподаткування і мала несплаченим податковий борг.
Зазначає, що контролюючим органом порушено порядок проведення перевірки, встановлений приписами статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу" №509 від 4.12.1990р. (далі Закон №509). Не одержувалось повідомлення про проведення перевірки.
В наданих суду усних поясненнях позивач пояснила, що готівка у сумі 756грн. 50коп. знаходилась у касі ПП ОСОБА_1, якими вона мала намір розрахуватися за товар згідно накладної від 14.07.2007р. на суму 756грн. 50коп.
Опис наявних готівкових коштів на місці проведення розрахунків на господарській одиниці СПД ОСОБА_1. нею складено і підписано в зв'язку з необізнаністю.
Відповідач позов не визнає, у наданих запереченнях посилається на те, що перевірку проведено з дотриманням вимог чинного законодавства.
Особи, що проводили перевірку діяли на підставі направлень. Перевірку здійснено в присутності позивача - ПП ОСОБА_1., у акті перевірки чітко викладено суть порушень з обгрунтуванням їх нормами чинного законодавства.
Перевірку проведено на підставі ст.11-1 Закону №509, а також статей 15, 16 Закону №265, згідно із затвердженим графіком перевірок.
В ході перевірки було встановлено здійснення розрахункової операції на загальну суму 16грн. (послуга за в'їзд на територію автокемпінгу) без видачі розрахункового документа та застосування РК або РРО.
На місці проведення розрахунків також встановлено наявність готівкових коштів у сумі 961грн. 50коп. (без врахування 16грн. 50коп. вартості послуг), непроведених через РРО або РК, які у позивача відсутні.
Зазначені факти свідчать про порушення ПП ОСОБА_1. приписів п.1, 2, 13 ст.3 Закону №265, за що до неї застосовано штраф, встановлений п.1 ст.17 цього Закону.
Крім того, ПП ОСОБА_1. здійснювала підприємницьку діяльність без наявності торгового патенту, що є порушенням ст.3 Закону №98, за що до неї згідно із ст.8 цього Закону застосовано штраф в розмірі 21грн. 34коп.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
в с т а н о в и в:
Уповноваженими представниками органу державної податкової служби (ДПС), діючими на підставі направлень від 02.07.2007р. №239 та 240 проведено планову перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - ПП ОСОБА_1. щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.
В процесі проведеної перевірки встановлено вищеперелічені порушення приписів Законів №265 та №98, про що було складено акт від 14.07.2007р. №21110084/0235, за висновками якого були прийняті рішення про застосування до ПП ОСОБА_1. штрафних санкцій на суми 21грн. 34коп. та 4887грн. 50коп.
Оспорення зазначених рішень є предметом даного спору.
З'ясуваши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд відмовляє у задоволенні позову з огляду на його безпідставність, з врахуванням наступного.
14 липня 2007р. уповноваженими представниками, діючими на підставі направлень, проведено планову перевірку СПД ОСОБА_1., в процесі якої було встановлено непроведення розрахункової операції через РРО або із застосуванням розрахункової книжки, видачі розрахункового документа, що є порушенням ч.1 ст.3 Закону №265.
Крім того, на місці проведення розрахунків знаходилась неоприбуткована готівка на загальну суму 977грн. 50коп., непроведена через РРО або розрахункову книжку (РК), які у ПП ОСОБА_1. відсутні. Відсутня також і книга обліку розрахункових операцій.
Факт непроведення зазначеної готівки через РРО або РК позивачкою не спростовано і повністю доведено фактичними матеріалами справи - актом перевірки, складеним власноручно ПП ОСОБА_1. описом наявних готівкових коштів у сумі 977,50грн. на місці проведення розрахунків на господарській одиниці - надання послуг на території автокемпінгу.
Доводи позивача, викладені у підставах позовних вимог, спростовуються наданими у справу фактичними доказами і не можуть бути прийняті судом з врахуванням наступного.
Позивачем не доведено факту здійснення нею підприємницької діяльності з правом застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Дійсно, нею було подано заяви про скасування свідоцтва платника податку на додану вартість (ПДВ) та на право застосування спрощеної системи оподаткування, за наслідками яких органом ДПС не приймалось будь-яких рішень з огляду на наявність непогашеного податкового боргу. Зазначені дії (бездіяльність) позивачкою в установленому порядку не оскаржено.
Отже, перебуваючи на загальній системі оподаткування, позивач мала здійснювати підприємницьку діяльність у сфері надання побутових та комунальних послуг автокемпінга на узбережжі моря в с.Більшовик із застосуванням РРО (РК) та КОРО (ст.1 Закону №265), а також дотримуватися порядку проведення розрахунків, встановленого приписами ст.3 зазначеного Закону.
Дійсно, з наданих в матеріали справи доказів вбачається, що поряд з нею на цій же території здійснює свою підприємницьку діяльність її донька - ОСОБА_2, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування і має свідоцтво платника єдиного податку.
Натомість на цій же земельній ділянці здійснює свою підприємницьку діяльність ПП ОСОБА_1., і суд зауважує на той факт, що перевірці підлягала саме діяльність ОСОБА_1. як суб'єкта підприємництва.
Право здійснення ПП ОСОБА_1. підприємницької діяльності з надання побутових та комунальних послуг на території автокемпінгу підтверджено наданими у справу попереднім договором оренди земельної ділянки площею 5,3107га, укладеним між нею та Круглоозерською сільською радою, рішенням Круглоозерської сільради від 22.06.2007р. №154 про затвердження технічної документації на оренду земельної ділянки позивачці під розміщення автокемпінгу, затверджені виконкомом Круглоозерської сільради тарифи на послуги за в'їзд на територію автокемпінгу та побутові та комунальні послуги:прибирання території, берега, туалетів, вивозу сміття.
У наданих суду поясненнях позивачка підтвердила факт виконання саме цих послуг, зазначивши, що вона не здійснювала підприємницьку діяльність, а займалася прибиранням території та сміття.
Натомість надання цих послуг є її підприємницькою діяльністю.
Той факт, що ПП ОСОБА_1. використовувала та орендувала зазначену земельну ділянку також підтверджується і наданою квитанцією №711 від 17.07.2007р. про перерахування орендної плати у розмірі 2500грн., у якій платником зазначено ОСОБА_1.
Щодо порушення перевіряючими порядку проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Основні засади функціонування та діяльності державної податкової служби в Україні визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні" (надалі Закон № 509-ХІІ).
Зокрема, статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України серед іншого виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також роботу пов'язану із проведенням боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 даного Закону здійснення такого контролю віднесено до прав органів державної податкової служби.
Безпосередньо правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон № 265/95-ВР).
Так, статтями 15 та 16 цього Закону встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Також слід зазначити, що положеннями ст.ст. 11-1, 11-2 Закону № 509-ХІЇ передбачено підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок. Проте, як слідує з назви статті 11-1: „Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)", а також з визначення поняття планової, позапланової перевірки, підстав їх проведення, що зазначені в тексті цієї статті, її положення регулюють підстави та порядок проведення перевірок щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
В той же час, згідно до частини 7 статті 11-1 перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом № 265/95-ВР вважаються позаплановими.
З цього приводу необхідно зазначити, що системний аналіз статті 11-1 названого Закону надає можливість стверджувати, що даною статтею законодавцем, при надані визначення як планових, так і позапланових перевірок, передбачені конкретні підстави для їх проведення.
Зокрема, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) плавиком подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
У зв'язку з цим слідує висновок про урегульованість підстав проведення позапланових перевірок, які спрямовані на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), саме частиною 6 статті 11-1 Закону.
При цьому, віднесення до позапланових перевірок, які здійснюються в межах повноважень податкових органів, визначених Законом № 265/95-ВР, не означає, необхідність застосування названих вище підстав, викладених в частині 6 статті 11-1 Закону № 509-ХІІ, оскільки за текстом цієї статті, як зазначено вище, підстави проведення позапланових перевірок направлених на контроль своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) стосуються лише позапланових перевірок, спрямованих на контроль сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що дії відповідача по проведенню перевірки відповідають діючому законодавству, оскільки здійснені без порушення вищезазначених правових норм.
В частині нарахування штрафних санкцій за оспорюваними рішеннями суд звертає увагу на ту обставину, що положеннями ст. 2 Закону № 265/95-ВР визначено поняття реєстратора розрахункових операцій, яким є пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо. При цьому розрахунковою операцією являється приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки -оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Поряд з цим, статтею 3 названого Закону встановлено порядок розрахунків суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Зокрема, за пунктами 1 та 2 цієї статті такі суб'єкти зобов'язані серед іншого проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. У відповідності до пунктів 9 та 11 названої статті суб'єкт господарювання зобов'язаний щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, а також проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. В свою чергу відповідно до пункту 13 -забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
За викладених підстав, штрафні санкції за встановлені порушення застосовано у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, в зв'язку з чим у суда відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про дату, час і місце складення її повного тексту - 8 листопада 2007р. о 15год., каб. №324, м.Херсон, вул.Горького, 18.
Керуючись ст.160, 163-167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.О. Задорожна
повний текст постанови
складений 07.11.2007р.