6 червня 2006 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Сніжнянськремстанок” ( далі - ВАТ “Сніжнянськремстанок”), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжнянську Донецької області про встановлення  нещасного випадку при виконання трудових обов'язків та відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сніжнянського міського суду  Донецької області від 3 лютого 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 травня 2004 року,

встановила:

У січні  2002 року ОСОБА_1 звернувся  в суд із позовом до ВАТ “Сніжнянськремстанок”, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сніжнянську Донецької області про встановлення  нещасного випадку при виконання трудових обов'язків та відшкодування шкоди.

Зазначав, що перебував з ВАТ “Сніжнянськремстанок” у трудових відносинах і 26 липня 1989 року, повертаючись із службового відрядження  на власному автомобілі, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася з вини водія Донецького ККП “Облрембудком”.

Посилаючись на те, що відповідач не склав акт про нещасний випадок за формою  Н-1, просив встановити факт нещасного випадку при виконанні трудових обов'язків та стягнути на його користь завдану шкоду у розмірі 24640 грн., із врахуванням тієї обставини, що втрата його професійної працездатності складає 70%, та відшкодувати моральну шкоду, а також стягнути грошову компенсацію у розмірі 37 000 грн.

Рішенням суду Сніжнянського міського суду  Донецької області від 3 лютого 2003 року, залишеним без зміни  ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 травня 2004 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

 У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд,  посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

                                                    у х в а л и л а:

           Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сніжнянського міського суду  Донецької області від 3 лютого 2003 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.