РІШЕННЯ                       Справа №2-1284/2010    

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                              (повне)      

15 листопада  2010р.                                                      

            Вінницький районний суд Вінницької  області

            в складі головуючого: Ганкіної І.А.

            при секретарі : Морозовському А.С.

            адвокаті ОСОБА_1

            Розглянувши у відкритому  судовому  засіданні в м.Вінниця  цивільну справу за  позовною заявою ОСОБА_2 до Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» про визнання частково недійсними наказів щодо зменшення навантаження по кафедрі фізичного виховання, стягнення заборгованості за недоплату надбавок за вислугу років, науковий ступінь та вчене звання, допомоги на оздоровлення та компенсації за додаткову відпустку, та стягнення моральної шкоди, -

                                                    Встановив:

         В провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» про визнання частково недійсними наказів щодо зменшення навантаження по кафедрі фізичного виховання, стягнення заборгованості за недоплату надбавок за вислугу років, науковий ступінь та вчене звання, допомоги на оздоровлення та компенсації за додаткову відпустку, та стягнення моральної шкоди.

         В судовому засіданні позивач ОСОБА_2   свій позов підтримав в межах заявлених та уточнених вимог.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що під час його роботи на посаді доцента кафедри йому було зменшене педагогічне навантаження за період 2004-2005 роки з 1,07 ставки до 0,52 ставки. Також під час його роботи на посаді доцента кафедри йому в порушення вимог ст. 57 ЗУ «Про освіту» відповідач в особі свого підрозділу Вінницької філії не нараховував надбавку за вислугу років в розмірі 20 % за період з 1 вересня 2004 року по 31 серпня 2007 року, за науковий ступінь та вчене звання за період з 1 вересня 2004 року по 31 серпня 2005 року, а також не проводив компенсацію за не отриману позивачем додаткову відпустку, як особі, що постраждала в наслідок аварії на Чорнобильській АС.

Також Вінницький соціально-економічний інститут університет «Україна», що є філією Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»  не проводив виплату позивачу допомоги на оздоровлення за 2004 - 2007 навчальні роки та компенсації за невикористану додаткову відпустку як громадянину, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 2004 - 2006 роки, чим було порушено ст. 57 Закону України «Про освіту» та ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач також вважає, що незаконність у невиплаті заробітної плати та подальша невирішеність цього питання призвела до додаткових зусиль для організації його життя та матеріального забезпечення сім'ї, постійних переживань та моральних страждань позивача та його сім'ї, в зв'язку з чим йому заподіяна моральна шкода яку він оцінює в 50 000 грн.

В зв»язку з вказаними порушеннями позивач був змушений звернутися до суду та просить його позов задоволити.

 Відповідач в особі свого представника  позов не визнав. Представник Найчук О.Е.  суду показала, що позовні вимоги ОСОБА_2 є не обгрунтованими та безпідставними і не можуть бути задоволені, так як  накази про зменшення навантаження   було вирішено не інститутом, а виключно засіданням кафедри.  Таким чином, відповідач не може відповідати за рішення, які приймаються засіданням кафедри. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду за оскарженням наказів, так як такий строк складає лише 3 місяці. Також показала,що позивач не має право на надбавку за науковий ступінь та вчене звання, так як кафедра фізичного виховання у розглядаємий у позові період не мала акредитації 3-4 рівня, що регулюється ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» . Щодо доплати за науковий ступінь, така доплата була проведена у відповідності до наказу за №189 від 16.09.2005р.,яким було затверджено педагогічне навантаження на 2005-2006р.р. За вказаним наказом ОСОБА_2 нараховувалася доплата за науковий ступінь в розмірі 37 грн. та вчене звання в розмірі 65 грн. Вимога позивача щодо стягнення заборгованості надбавки за вислугу років не може бути задоволена на думку відповідача в зв»язку з тим, що відповідач не належить до складу державних учбових установ  і не повинен підпорядковуватися законодавству, що регулює питання виплати за вислугу років у державних учбових закладах. Вимога позивача щодо стягнення виплат на оздоровлення не може бути задоволена, так як згідно колективного договору Вінницької філії Університету «Україна» кошти на виплату матеріальної допомоги використовуються на оздоровлення працівників університету 1 раз на рік, за наявністю  фінансової можливості для проведення таких виплат. Фінансові складнощі філії пов»язані з недобором студентів привели до неможливості таких виплат, з чим позивач був добре ознайомлений. Щодо компенсації за додаткову відпустку, представник відповідача зазначила, що позивачем за період 2004-2006р.р. було використано повний обсяг допустимої відпустки, а тому право на компенсацію він не має. В зв»язку з зазначеним, представник відповідача просить в задоволені позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні, факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу проректора Вінницького соціально-економічного інституту університет «Україна» № 118 к від 01.09.2004 року позивач був прийнятий на посаду доцента кафедри фізичного виховання Вінницького соціально-економічного інституту Університету «Україна» (а.с. 11 т.1).

Відповідно до статуту Вінницького соціально-економічного інституту Університету «Україна» вказаний учбовий заклад є філією Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна».

Відповідно до довідки за № 1/27-194 від 25 січня 2008 року (а.с 45-46 т.1) в 2004-2005 навчальних роках кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент кафедри "Фізичне виховання Вінницької філії Університету "Україна" ОСОБА_2 у відповідності до наказу № 134 від 10 вересня 2004 року мав наступний фонд оплати праці на 1 ставку: посадовий оклад - 517 грн., надбавка за складність та напруженість у роботі - 206,80 грн., фонд матеріального заохочення - 76,20 грн., всього  - 800 грн.

В 2005-2006 роках позивач відповідно до наказу № 189 від 16 вересня 2005 року мав наступний фонд оплати праці на 1 ставку: посадовий оклад - 717 грн., доплата за науковий ступінь - 65 грн., доплата за вчене звання 100 грн., фонд матеріального заохочення - 118 грн., всього - 1000грн.

                                           -2-

За 1 семестр 2006-07 навчального року (з 01.09.06 по 31.01.07) позивачу було нараховано у відповідності до наказу № 227 від 13 вересня 2006 року наступний фонд оплати праці на 1 ставку: посадовий оклад - 934 грн. доплата за науковий ступінь - 37 грн., доплата за вчене звання - 65 грн., доплата за вислугу років - 187 грн., фонд матеріального заохочення - 60 грн., всього - 1283 грн. В II семестрі 2006-07 навчального року (з 01.02.07 по 31.08.07) позивачу було нараховано у відповідності до наказу № 74 від 05 березня 2007 року всього -1294 грн.

На підставі довідки бухгалтерії ВСЕІ Університет «Україна» від 21 січня 2009 року з  позивачем ОСОБА_2 при звільненні були проведені всі належні розрахунки щодо виплати, які передбачені чинним трудовим законодавством України.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати  праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що  погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно ст. 32 цього ж Закону, трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.

Відповідно до ст.ст. 96, 97 КЗпП України, основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.

         Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №170 від 19.03.1994 року «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» та затвердженого ним «Положення про порядок укладення контрактів при прийомі (наймі) на роботу працівників» контракт укладається з працівником, якого приймають на роботу, а не з тим, що вже тут працює.

         В контракті встановлюються умови, які не суперечать законним та підзаконним актам України і досягаються згодою сторін при підписанні контракту та стають обов'язковими до виконання. Однією з основних позицій контракту є оплата праці. Дане Положення передбачає, що розмір виплат не може бути меншим, ніж це передбачено діючим законодавством, угодою сторін.

          Ці вимоги також роз'яснюються у листі Міністерства Юстиції України №32-8/473 від 28.03.2000р. та в ЗУ «Про освіту», ЗУ «Про фізичну культуру і спорт", постанові КМ України «Про затвердження заходів з реалізації Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту», «Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту у вищих навчальних закладах».

        Згідно ст. 12 Закону України «Про освіту» Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти. Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані навчальні заклади, прийняті у межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, навчальних закладів відповідно профілю незалежно від форм власності.

        Тому, враховуючи вказане, суд вважає заперечення відповідача щодо відсутності за учбовим закладом ВСЕІ обов»язку виконання вищевказаних нормативних актів, в зв»язку з тим, що відповідач не належить до учбових закладів  державної форми власності є безпідставним.

        Судом встановлено, що в порушення ст. 57 ЗУ «Про освіту» ВСЕІ, що є відділенням Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»  не виплачував позивачу посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені і вчені звання; виплати надбавок за вислугу років; надання щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу; виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки.

        Держава забезпечує встановлення посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним, педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів та установ освіти на основі Єдиної тарифної сітки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

        При цьому, посилання відповідача на той факт, що вище вказані виплати регулювалися в іншому порядку згідно Колективного договору учбового закладу (копія надана до матеріалів справи) судом прийнята як доказ бути не може, так як судом було встановлено, що вказаний Колективний договір зборами колективу не затверджувався, не реєструвався та до відома колективу в належному за законом порядку не доводився.  

        Щодо підставності застосування  застосування  ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність», ЗУ «Про освіту» у вирішення питання щодо права позивача на проведення вищевказаних виплат, суд враховує, що як вбачається з доданих до матеріалів справи ліцензій за 2004-2006р.р. мав 3-4 рівень акредитації, ВСЕІ 2-3 рівень акредитації, а тому працівники вказаних учбових заклав мали право на поширення на них вищевказаних нормативних положень.  

Згідно контрактів, які укладались з 2004 по 2007 рік в п. 3.1.1 чітко зазначено, що посадовий оклад науково-педагогічного працівника має бути не менше ніж це встановлено системою посадових окладів вищих навчальних закладів України певного рівня акредитації.

Однак, посадовий оклад доцента ВСЕІ ОСОБА_2 з 2004 по 2007 роки не відповідав Постановам КМУ та наказам МОН України про оплату праці науково-педагогічних працівників, що посвідчує надана довідка ВСЕІ Університету «Україна» N1/27-104 від 25.01.2008 року.

Відповідачем безпідставно було недоплачені кошти згідно Постанов Кабінету Міністрів України „Про розмір посадових окладів (тарифних ставок) працівників і тарифного розряду" № Д097 від 28.08.2004 року, №267 від 09.04.2005 року, №172 від 20.02.2006 року, №73 від 31.01.2007 року, №602 від   04.04. 2007 року, № 682 від 03.05.2007 року та відповідних наказів Міністерства освіти і науки України «Про підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та погодинної оплати праці працівників установ і закладів освіти» про оклад кандидата наук.

      Згідно довідки ВСЕІ Університету «Україна» за №1/27-104 від 25.01.2008 року відповідачем не проводились нарахування надбавки за вислугу років з вересня 2004 по серпень 2005 року. Педагогічний стаж роботи станом на вересень 2004 року становив 16 років. Згідно ст. 57 Закону України «Про освіту» надбавка від стажу понад 10 років - 20% посадового окладу. Згідно даної довідки ОСОБА_2 у 2004-2005 р.р. не нараховувалась надбавка за науковий ступінь і вчене звання.

У вищих учбових закладах відповідного рівня акредитації нараховують 15% окладу за науковий ступінь кандидата наук та 25% - за вчене звання доцента, тобто 40% окладу.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про освіту» не проводилась виплата допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічно відпустки також.

                                               -3-

Згідно ст. 57 Закону України «Про освіту» гарантується надання щорічної грошової нагороди у розмірі до одного посадового окладу за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків.

  Позивачем викладались 9 навчальних дисциплін, він мав 1160 годин вантаження при нормі годин -700, одночасно він працював за сумісництвом на посаді доцента кафедри фізичної реабілітації, розробив навчально-методичне забезпечення на всі предмети, приймав державні іспити навіть під час відпустки. При участі позивача було отримано 4-й рівень акредитації, відкрито магістратуру. В трудову книжку позивачу внесено запис від 28.04.2006 року про оголошення подяки. Однак, грошова винагорода не нараховувалась жодного разу.

Таким чином, суд вважає, що умови контакту виконувалися позивачем належним чином  у відповідності до його умов. Підстав для усунення позивача від вищевказаних виплат у відповідача в особі його відділення ВСЕІ не було.

Тому, суд вважає, що відповідачем в особі його Вінницького відділення було порушено п. З ст. 57 ЗУ „Про освіту", згідно якого у разі захворювання і педагогічного та науково-педагогічного працівника, яке унеможливлює виконання ним і професійних обов'язків і обмежує перебування в дитячому, учнівському, студентському і колективах, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу, за ним , зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній і заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Щодо компенсації за додаткову відпустку, на яку позивач має право як особа, що постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи, суд виходить з того, що за ст. 20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державою гарантується переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників, а також на працевлаштування. Також державою гарантується отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік. Така відпустка ні в 2004, ні в 2005р., ні в 2006 роках позивачу не надавалась і не компенсувалась.

Заперечення відповідача, щодо того, що позивачем була використана вся відпустка, що передбачена ЗУ «Про освіту», суд сприймає критично та враховує, що ЗУ «Про освіту» встановлює загальний строк граничної відпустки для працівників освіти, без врахування права на додаткові відпустки, що встановлені для певних категорій робітників, за спеціальними законами, до яких відноситься і ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у  встановленому законодавству порядку. Згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Індексація заробітної плати проводиться згідно з «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ за № 1078 від 17 липня 2003 і року.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

       Згідно розрахунку позивача, що не оспореним відповідачем вказана сума компенсації склала 1228 грн. Компенсація склала 1223 грн..Всього 2451 грн.

          Недоплата за незаконне зменшення педагогічного навантаження з 1,07 ставки до 0,52 ставки за період з 2004р. по 2005р. склала згідно вищевказаного розрахунку (а.с.11-105 т.3)  736 грн.

          Недоплата за посадові оклади та надбавку за вислугу років (20 відсотків) за період з 2004 по 2007р. згідно вказаного розрахунку склала 12 124 грн., з індексацією в розмірі 10 256 грн. та компенсацією 23 035 грн., всього 45 415 грн.

         Недоплата за науковий ступінь в період з 2004р. по 2005р.склала 1284 грн., індексація склала 1277 грн., компенсація 2840 грн., всього 5401 грн.

         Недоплату за вчене звання за 2004-2005р.р. склала 2140 грн., індексація 2130 грн. та компенсація 4 745 грн., всього 9015 грн.

          Невиплата допомоги на оздоровлення за 2004-2005р.р. склала 4049 грн., компенсація за невиплату в сумі 3809 грн., всього 7858 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що   відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Аналогічна позиція викладена в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» із змінами та доповненнями.

     За  п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31 березня 1995 р. N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

     Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого(позивача), тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні дня відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

            За ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю чи стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв»язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров»я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в наслідок протиправної поведінки відносно неї, членів її сім»ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв»язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;  приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Судом не здобуто доказів того, що в наслідок безпосередніх дій відповідача було викликано наслідки у вигляді погіршення стану здоров»я  позивача чи членів його сім»ї. Тому вказану підставу для стягнення моральної шкоди суд вважає такою, що суду не доведено.

Однак, суд зважає на те, що в наслідок систематичних недоплат фінансовий стан позивача був неправомірно погіршений відповідачем, що призвело до додаткових зусиль для організації життя, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в наслідок протиправної поведінки відносно неї,  що відповідно до ст.23 ЦК України є підставою для стягнення моральної шкоди.

Виходячи з тяжкості наслідків порушення прав позивача суд вважає за необхідне задоволити позов частині стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

                                             -4-

В решті стягнення моральної шкоди на суму 47 000 грн. відмовити.

           Визначаючись щодо стягнення судових витрат суд виходить з того, що     відповідно до ст. 79 ЦПК України до судових витрат відносяться:судовий збір та витрати пов"язані з розглядом справи.До витрат пов"язаних з розглядом судової справи,належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення,витрати на правову допомогу,витрати пов"язані з явкою до суду,витрати пов"язані з залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,та проведення судових експертиз, а також вирати пов"язані з проведенням огляду доказів та вчиненням інших дій.

        Як встановлено по справі, позивачем було понесено витрати на правову допомогу за заключення угоди з адвокатом в сумі 10 000 грн, що підтверджують відповідні квітанції додані доматеріалів поову.

        За ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

          При цьому, суд виходить з обсягу задоволенних вимог.

         Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати на суму 5000 грн.

         В решті стягнення 5000 грн. судових витрат  відмовити.

           Керуючись ст.ст.232,235,237-1 КЗпП України, ст.ст.54,57 Закону України «Про освіту»,  ст.ст.15,30,60,61,214,215,223 ЦПК України, суд, -

                                                           Вирішив:

           Позов задоволити частково.

           Визнати частково недійсними накази Вінницького соціально-економічного інституту університету «Україна» в частині зменшення педнавантаження по кафедрі фізичного виховання ОСОБА_2, а саме, наказ за №244 від 25.12.2004р. на 0,06 ставки, за №11 від 24.01.2005р. на 0,09 ставки, за №121 від 28.04.2005р. на 0,82 ставки, за №147 від 31.05.2005р. до 0,52 ставки та перерахунку з 1 вересня 2004р. в зв»язку з  хворобою ОСОБА_2.

            Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_2 недоплату за незаконне зменшення педагогічного навантаження з 1,07 ставки до 0,52 ставки за період з 2004р. по 2005р. в сумі 736 грн.

          Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_2 недоплату за посадові оклади та надбавку за вислугу років (20 відсотків) за період з 2004- по 2007р. в сумі 12 124 грн. з індексацією в розмірі 10 256 грн. та компенсацією 23 035 грн., всього 45 415 грн.

         Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_2 недоплату за науковий ступінь в період з 2004р. по 2005р. в розмірі 1284 грн., з індексацією 1277 грн. та компенсацією 2840 грн., всього 5401 грн.

         Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_2 недоплату за вчене звання за 2004-2005р.р. в розмірі 2140 грн., з індексацією 2130 грн. та компенсацією 4 745 грн., всього 9015 грн.

          Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_2 невиплату допомоги на оздоровлення за 2004-2005р.р. в сумі 4049 грн. та компенсацію за невиплату в сумі 3809 грн., всього 7858 грн.

          Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану додаткову відпустку як, громадянину який постраждав в наслідок Чорнобильської катастрофи за 2004-2005р.р. в сумі  1228 грн. та компенсацію в розмірі 1223 грн., всього 2451 грн.

          Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3000 грн.

          В решті стягнення моральної шкоди на суму 47 000 грн. відмовити.

          Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь ОСОБА_2 судові витрати за послуги адвоката в розмірі 3 000 грн. В решті стягнення судових витрат на суму 7000  грн. відмовити.

           Стягнути з Вищого навчального закладу «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 648 грн.61 коп. та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

  Рішення суду може бути оскаржено  до  Апеляційного суду Вінницької області  через Вінницький районний суд  шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення  рішення апеляційної скарги.

Суддя: