Справа № 2-2485/10

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 червня 2010 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Шликова С.П.,

при секретарі – Кузьміній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, про перерахунок та виплату щомісячної компенсації в зв’язку з втратою годувальника, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної компенсації в зв’язку з втратою годувальника.

В обгрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є вдовою інваліда 3 групи в наслідок захворювань пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вона перебуває на обліку i отримує пенсію в УПФУ Київського району м. Донецька, яка була їй призначена. Вважаючи, що вона має право на перерахунок пенсії, звернулася до відповідача з заявою, однак їй було відмовлено. Просила задовольнити позовні вимоги, визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок i виплату пенсії у poзмipi 50% пенсії за інвалідністю померлого годувальника, з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та здійснити перерахунок i виплату щомісячної компенсації в paзi втрати годувальника в poзмipi 50% мінімальної пенсії за віком, як вдові померлого годувальника - інваліда 3 групи за захворюванням, яке пов'язано з роботами по ліквщації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.ст. 49, 52, ч.4 ст.54, ч.З ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімаяьної пенсії за віком, що встановлена ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого   законодавством   прожиткового  мінімуму  для   oci6,   які  втратили   працездатність, з 31.03.2009 року.

Позивач в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, направила заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, в зв’язку з чим суд вважає можливим відповідно до положень ст.169 ЦПК України розглянути справу без участі позивача на підставі наявних даних.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою про вручення йому судової повістки, але про причини своєї неявки до суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надійшло, тому враховуючи, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька  є належним відповідачем по цій справі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який був чоловіком заявниці i мав статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3 групи інвалідності.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1, копія якого знаходиться в матepiaлax справи, ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина - ліквідатора 1 категорії, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Київському районі м. Донецька та отримує пенсію у зв'язку iз втратою годувальника – ОСОБА_3, який отримував пенсію по інвалідності 3 групи за захворюванням, яке пов'язано із наслідками аварії на ЧАЕС. Дані обставини не оспорюються відповідачем.

Судом також встановлено, що на підставі Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 позивачці призпачена пенсія, розмір якої відповідач визначив згідно з постановою Кабінету Miністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року.

Суд вважае, що вказані дії відповідача є протиправними з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статі 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включае право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізащії конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання i трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зпдно із частиною 3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень житгя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтєю 54 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено: "Пенсія по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування факгичних збитків, який визначається згідно з законодавством.” Обчислення i призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із зapo6iткy за межами зони відчуження провадятъея на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 3 rpyпi інвалідності -6 мінімальних пенсій за віком.

Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, i пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30.05.1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).

Статтєю 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в poзмipi: на одного непрацездатного члена cім’ї - 50% пенсії за віком померлого годувальника.

Отже, розмір пенсії ОСОБА_1, яка згідно п.1 ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" є непрацездатним членом сім’ї померлого, за втратою годувальника ОСОБА_3 має визначатись в розрахунку 50% від основної державної пенсії по інвалідності яку б міг отримувати годувальник при житті, розмір якої б мir бути нижчим ніж 6 мінімальних пенсій за віком.

Kpiм того, стаття 54 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які посграждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає що при нарахуванні розміру пенсії за основу береться мінімальна пeнсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший poзмip, не має.    

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 05 липня 1999 року № 966-14. Часгиною 3 статті 4 даного Закону України (в редакції Закону № 2505- 4 від 25.03.2005 року, що діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних i демографічних груп населения, щороку затверджується Верховною радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтєю 52 Закону України "Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлена щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка визначаєтъся в pозмipi 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України, тобто поряд з основним розміром пенсії за втратою годувальника, встановленим статтєю 54 цього Закону, додатково виплачується вказана компенсація, право на отримання якої має позивачка.

При цьому статтею 53 Закону визначено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи  іншого доходу.

Статтєю 67 Закону України «Про внесения змін до Закону України «Про статус i сощальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який набув чинність 29.10.2006 року, передбачено, що у разі збільшення прожиткового мінімуму для oci6, що втратили працездатність, встановленого законом, збільшується pозмip пенсії в установленому порядку.

Суд не може погодитися з доводами представника відповідача, що положення ст.ст.50,52,54,67 Закону України № 796-Х11 від 28.02.1991 року в редакції до 01.01.2008 року втратили чинність з посиланням на норми Закону України № 107-У1 від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі щодо предмета та зміста закону про Державний бюджет України, зміни до законодавчих актів, які були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а саме до статей Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Отже, з 22 травня 2008 року відновлена дiя ст.ст.49,50,52,54 Закону України № 796-Х11 від 28.02.!991 року в редакції до 01.01.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважае що дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є неправомірними, а тому необхідно зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити їй перерахунок i виплату пенсії у poзмipi 50% пенсії по інвалідносгі померлого годувальника, з рахунку 6 мінімальних пенсій за віком та здіснити перерахунок i виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в poзмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як вдові померлого годувальника - інваліда 3 групи за захворюванням, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до ст.ст.49,52, ч.4 ст.54, ч.З ст.67 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлено ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для oci6, які втратили працездатність з 31.03.2009 року.

Вирішуючи питання, чи пропущено позивачкою строк звернення до суду, суд виходить з того, що у відповідності до ст.76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної житпо i здоров’ю особи, не обмежується строком давності.

Згідно п.18 ст. 4 Декрету Кабінета Miніcтpiв України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 p.,сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісті, i прирівняні до них у встановленому порядку особи звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до п.п.3 п.3 ст.81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду i покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 ЦПК України звшьиити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про статус i соціальний захист громадяи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про затальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Зоб6в’язати Управління Пенсшного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок i виплату пенсії у розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника, з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та здійснити перерахунок i виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в poзмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як вдові померлого годувальника - інваліда 3 групи по захворюванню, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії відповідно до ст.ст.49,52, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-Х11 виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатнізсть з 31.03.2009 року.

    Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Київського районного суду м. Донецька протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу може бути подано без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення рішення.  

О.ВЛопека

Суддя: